33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" грудня 2011 р. Справа № 5019/1878/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гулова А.Г. ,суддя Маціщук А.В.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від органу прокуратури - Сандер Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області
на рішення господарського суду Рівненської області від 28.10.2011 р.
у справі №5019/1878/11
за позовом Прокурора Володимирецького району в інтересах держави в особі Жовкинівської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро"
про стягнення в сумі 46 848 грн. 48 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі №5019/1878/11 в задоволенні позову Прокурора Володимирецького району в інтересах держави в особі Жовкинівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" про стягнення в сумі 46 848 грн. 48 коп. відмовлено.
При винесенні вказаного вище рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 20.08.2010 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Володимирецького району Управління Держкомзему у Володимирецькому районі Рівненської області Пампушиком В.Г. проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради та складено акт перевірки № 102 від 20.08.2010 року, у якому зазначено, що ТзОВ "ВВ Агро" використовувало земельні ділянки, що знаходяться на території Жовкинівської сільської ради, загальною площею 50,0794 га для вирощування сої без відповідних документів. Окрім того, 20.08.2010 року було складено акт обстеження земельної ділянки №37, відповідно до якого проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території Жовкинської сільської ради, загальною площею 50,0794 га. За результатами обстеження встановлено, що на чотирьох ділянках, які відносяться до земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради, ТОВ "ВВ Агро" здійснює посів сої без наявних правовстановлюючих документів.
Місцевий суд зазначив, що вказані акти були складені з порушенням вимог щодо їх змісту та порядку складання, а саме: їх складено за відсутності представника відповідача (особи, що перевіряється), на актах відсутні підписи відповідача чи його представника та свідків, що мали бути присутніми під час проведення перевірки. Крім того, прокурором та позивачем не надано доказів направлення вищезазначених актів з повідомленням про вручення відповідачу.
Таким чином, при проведенні перевірки додержання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради та обстеження земельної ділянки №37, яка знаходиться на території Жовкинської сільської ради загальною площею 50,0794 га. було порушено вимоги п.4.1, п.5.3, п.5.4, п.5.5 та п. 5.6 "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель".
Окрім того, суд першої інстанції вказує на те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача шкоди, спричиненої самовільним зайняттям та незаконним використанням земельної ділянки в розмірі 46848,48 грн. також не підлягають до задоволення, оскільки прокурором та позивачем не було надано матеріалів про адміністративне провадження чи про притягнення до кримінальної відповідальності, які б підтвердили факт вчинення правопорушення відповідачем та доказів наявності майнової шкоди, протиправної поведінки (дій чи бездіяльності) заподіювача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою та вини відповідача.
Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав, за яких позов підлягав би до задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі №5019/1878/11 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.
Перевірка з дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради проводилась позапланово на вимогу прокуратури району №66-1853 вих 10 від 19.08.2010р. та здійснювалась зі стислими строками виконання, в зв'язку з цим відповідач по справі - ТзОВ "ВВ Агро" про її проведення не повідомлявся, що спростовує висновки місцевого суду щодо відсутності його представників, а також їх підписів на відповідних документах.
Згідно п.4.1 "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб. У зв'язку з викладеним, старшим державним інспектором контролюючого органу перевірка проводилась за участю представника власника земельних ділянок - секретаря Жовкинівської сільської ради.
З приводу висновку місцевого суду про те, що державним інспектором вищезазначеного контролюючого органу всупереч вимогам п.п.5.4. та 5.6 Порядку не наведено план-схему самовільно зайнятої земельної ділянки, а додане викопіювання з картографічних матеріалів не відповідає законодавству, апелянт пояснює, що згідно ст. 26 ЗУ "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону;
Також апелянт наголошує на тому, що суддею місцевого суду помилково зроблено висновок про те, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам є: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис; акт обстеження земельної ділянки.
В обґрунтування вказаного висновку, суддя послався на методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням без спеціального дозволу, затверджені Наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель №110 від 12.09.2007р., але разом з цим суддя не врахував той факт, що вказаний наказ не набув чинності, оскільки не пройшов державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України чи його місцевих органах.
Поряд з тим, як зазначає скаржник, поза увагою суду залишено приписи Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р.
Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, заступник прокурора вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні позову, за відсутності на те правових підстав.
В свою чергу, від відповідача по справі відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області не надійшов.
Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
12 грудня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі №5019/1878/11 слід скасувати, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представники позивача, відповідача та прокурора Володимирецького району в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 129-133), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2010 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Володимирецького району Управління Держкомзему у Володимирецькому районі Рівненської області Пампушиком В.Г. проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради та складено акт перевірки № 102 від 20.08.2010 року (а.с. 6), у якому зазначено, що ТзОВ "ВВ Агро" використовувало земельні ділянки, що знаходяться на території Жовкинівської сільської ради, загальною площею 50,0794 га для вирощування сої без відповідних документів.
У вказаному акті перевірки № 102 зазначено, що він складений у присутності оперуповноваженого СД СБЕЗ Володимирецького РВ УМВСУ в Рівненській області Супрунюка С.В. та Погрібної С.О. (землевпорядник Жовкинівської сільської ради), в графі "Підписи представника юридичної чи фізичної особи, які перевірялись" відсутні будь-які підписи та відмітка про відмову від підпису.
Як вбачається з акту перевірки №102, представники відповідача не були ознайомлені з ним та не отримували копію акта. Відмітки про відправлення акту поштою також відсутні.
Також матеріалами справи підтверджується той факт, що старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Володимирецького району 20.08.2010р. було складено акт обстеження земельної ділянки №37 (а.с.7). Відповідно до вказаного акту було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території Жовкинської сільської ради, загальною площею 50,0794 га.
За результатами вказаного вище обстеження встановлено, що на чотирьох ділянках, які відносяться до земель запасу сільськогосподарського призначення Жовкинівської сільської ради, ТОВ "ВВ Агро" здійснює посів сої без наявних правовстановлюючих документів. Акт скріплений підписами державного інспектора Пампушика В.Г. та оперуповноваженого СД СБЕЗ Володимирецького РВ УМВСУ в Рівненській області Супрунюка С.В.
Із акту обстеження земельної ділянки №37 вбачається, що останній не містить підписів користувача земельної ділянки чи відміток про відмову від підпису, а також відмітки про отримання користувачем копії акта чи відправлення копії акта поштою.
Окрім того, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у Володимирецькому районі було здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТзОВ "ВВ Агро" вказаної земельної ділянки, та визначено розмір шкоди - 46848,48 грн. (а.с.8).
Із вказаного розрахунку розміру шкоди вбачається, що останній не містить інформацію про його вручення чи направлення відповідачу, графа "Розрахунок перевірив" - не заповнена.
При вирішенні даних спірних правовідносин слід враховувати наступні правоположення чинного законодавства.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.
В свою чергу, порядок проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами визначається Наказом Держкомзему від 12.12.2003 №312 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель".
Пунктом 4.1 вказаного Порядку передбачено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Згідно п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.
При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.
Пунктом 5.5. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено, що акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).
У пункті 5.4. Порядку зазначено, що при складанні акту перевірки державний інспектор в акті перевірки повинен зазначити місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно - кадастровою документацією - фактичну площу, яка використовується.
Матеріалами, які б засвідчували факт порушення, зокрема, є планово - картографічні матеріали з нанесенням меж самовільно зайнятої земельної ділянки і дані натуральних обмірів, дані земельно - кадастрової документації тощо.
У відповідності до положень п. 5.6. Порядку, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Отже, з врахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду з приводу того, що проведення перевірки не було здійснено відповідно до вимог діючого законодавства.
Зокрема, з акту перевірки №102 та акту обстеження земельної ділянки №37 (а.с. 5-6) вбачається, що останні були складені з порушенням положень чинного законодавства, зокрема не було дотримано вимог, визначених вказаним вище Порядком (п.п. 4.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6).
Разом з тим, в акті обстеження земельної ділянки від 20 серпня 2010 року план - схема земельної ділянки не наведена, а додане до акту викопіювання з картографічних матеріалів не відповідає вимогам, встановленим п.5.4. та п. 5.6. Порядку.
Посилання апелянта на те, що перевірку проведено на вимогу прокурора є необгрунтованим, оскільки незалежно від підстав проведення перевірок, як то вимога прокурора, постанова слідчого чи інші обставини, перевірка має проводится з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже з дотриманням вимог Порядку, що є гарантією та підставою для прийняття актів складених під час перевірки, як належних та допустимих доказів по справі в сенсі ст.ст. 32,33 ГПК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вищезазначені акти в якості належних та допустимих доказів у справі щодо здійснення відповідачем порушення земельного законодавства, так як останні суперечить приписам вищенаведеного Порядку.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення з відповідача шкоди, спричиненої самовільним зайняттям та незаконним використанням земельної ділянки в розмірі 46848,48 грн., враховуючи наступні правоположення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків, які належним чином доведені незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Положеннями цивільного законодавства визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, з врахуванням викладеного, цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ( ст. 156 Земельного кодексу України).
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 157 Земельного кодексу України).
У відповідності до п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: 1. акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; 2. протокол про адміністративне правопорушення; 3. припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); 4. акт обстеження земельної ділянки.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Отже, однією з підстав, за якої відповідач мав би відшкодувати шкоду у розмірі, визначеному позивачем, є належним чином доведений факт вчинення правопорушення відповідачем, за яким порушено адміністративне провадження. Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відкриття адміністративного провадження у даній справі.
Тобто, за відсутності встановлення складу правопорушення відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків за самовільне зайняття земельної ділянки.
Також на підтвердження вказаного, слід приймати до уваги постанову від 18.10.2010р. про закриття кримінальної справи №55/42-10, порушеної відносно голови ТзОВ "ВВ Агро" ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем та самовільного зайняття земельної ділянки на території Жовкинівської сільської ради Володимирецького району за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України, постановлену слідчим прокуратури Володимирецького району Бурмою О.В. Вказаною постановою кримінальну справу №55/42-10 відносно голови ТзОВ "ВВ Агро" ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.197-1 Кримінального кодексу України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 Кримано-процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
При цьому в постанові від 18.10.2010р. про закриття кримінальної справи №55/42-10 на яку посилається і апелянт чіткол зазначено, що ОСОБА_1 не займає в ТзОВ "ВВ Агро" посади, які пов'язані з виконанням оргаізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарских обов'язків, а також не виконує таких обов'язків за спеціальним розпорядженням, а діяв від імені ТзОВ "ВВ Агро" на підставі довіреності, предметом якої є представництво інтересів підприємства при укладанні договорів та угод, виданої директором ТзОВ "ВВ Агро" Блошко М.М.
Вказані обставини підтверджуються також наявними матеріалах справи довідкою ТзОВ "ВВ Агро" №27/10 від 27.10.2011р. про те, що товариство не перебувало та не перебуває в трудових відносинах з ОСОБА_1 та зімстом довіреності ТзОВ "ВВ Агро" виданої ОСОБА_1 від 09.06.2008р., строк дії якої закінчився 31.12.2008р. (а.с.82,101).
Таким чином будь-яких доказів, що підтверджують те, що ОСОБА_1 діяв від імені ТзОВ "ВВ Агро"матеріали справи не містять, а отже з враховуванням приписів ст. 92 ЦК України, підстав вважати, що відповідач вчинив самовільне зайняття земельної ділянки у суду немає.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що прокурором та позивачем не було належним чином підтверджено позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Зокрема, не було надано доказів, які б підтвердили факт вчинення правопорушення відповідачем та доказів наявності майнової шкоди, протиправної поведінки (дій чи бездіяльності) заподіювача. Також, позивачем не було належним чином підтверджено факт встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, факт вини відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу того, що позов не підлягає до задоволення, оскільки не доведений належними та допустими доказами у справі, заявлений за відсутності на те правових підстав.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки останні спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, суперечать положенням діючого законодавства.
Судовою колегією суду апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваного рішення, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.
Керуючись ст.ст.99, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Рівнеської області від 28.10.2011 р. у справі № 5019/1878/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.
2. Справу №5019/1878/11 повернути в господарський суд Рівнеської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
01-12/17442/11 17442/11