33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" грудня 2011 р. Справа № 5019/2028/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Тимошенко О.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Соснівський гранкар'єр" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.11 року у справі № 5019/2028/11 (суддя Мамченко Ю.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансстрой-Юг"
до Закритого акціонерного товариства "Соснівський гранкар'єр"
про стягнення 1417401,82 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 18.08.2011р.
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 02.08.2011р.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 5019/2028/11 від 05.12.2011 року змінено склад колегії суддів у справі № 5019/2028/11 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Олексюк Г.Є., суддя Дужич С.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.
В судовому засіданні 06.12.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансстрой-Юг" (далі - ТзОВ "Трансстрой-Юг") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Соснівський гранкар'єр" (далі - ЗАТ "Соснівський гранкар'єр") про стягнення 780596,16 грн. заборгованості, 203926,35 грн. пені, 341571,78 грн. інфляційних втрат та 91307,53грн. 3 % річних на підставі Договору підряду № СК-130808 від 13.08.2008 року.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.10.2011 року позов задоволено, стягнуто із ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" на користь ТзОВ "Трансстрой-Юг" 780596,16 грн. заборгованості, 203926,35 грн. пені, 341571,78 грн. інфляційних втрат, 91307,53 грн. трьох відсотків річних, 14174,02 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2011 року та припинити провадження у справі. При цьому апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що пеню було нараховано неправомірно із порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. зазначає, що договір від 13.08.2008 року зі сторони відповідача підписаний неповноважною особою.
У доповнені до апеляційної скарги скаржник просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) та призначити у справі інженерно-технічну експертизу.
Щодо клопотання про призначення по справі інженерно-технічної судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 101 ГПК України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а саме встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Акт про виявлення дефектів від 14.07.2009 року під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надавався, не досліджувався, клопотання про проведення інженерно-технічної судової експертизи суду першої інстанції також надано не було. Подаючи Акт про виявлення дефектів від 14.07.2009 року апеляційному суду скаржник не обґрунтував неможливість подання цього документу суду першої інстанції. Відтак, клопотання апелянта про призначення у справі інженерно-технічної судової експертизи підлягає залишенню без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5019/2028/11 до вирішення та розгляду справи № 20/17-4723-2011 за позовом ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" до ТзОВ "Трансстрой-Юг" про визнання договору недійсним. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки провадження у справі № 20/17-4723-2011 було порушено лише 11.11.2011 року, тобто після прийняття місцевим судом рішення з даної справи (07.10.2011 року), тоді як суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України має перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду за станом на момент його прийняття. При цьому, навіть можливе задоволення цього позову не є доказом незаконності оскаржуваного судового рішення по даній справі, тому як за певних умов наявність обставин визнання недійсним договору в судовому порядку після прийняття рішення у даній справі може бути лише підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами згідно з статтями 112 - 114 ГПК України.
Представник відповідача в судовому засіданні також заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки скаржник завчасно (17.11.2011 року, що підтверджується відміткою на повідомленні поштового відправлення) був повідомлений про дату та час судового засідання, відтак мав можливість ознайомитись із матеріалами справи.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.10.2011 року у справі № 5019/2028/11 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 13.08.2008 року між ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" (далі - замовник ) та ТзОВ "Трансстрой-Юг" (далі - підрядник) був укладений Договір підряду № СК-130808 (далі -Договір підряду), згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи згідно з технічним завданням та Специфікацією робіт, що є невід'ємною частиною договору, на території замовника за адресою смт. Клесів Сарненського району, вул. Залізнична, 63 у відповідності до проектної документації, а замовник зобов'язався надати підряднику проектну документацію, прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх. Згідно п. 2.1. Договору підряду договірна вартість підрядних робіт, доручених для виконання підряднику, згідно з твердим кошторисом та технічним завданням складає 3399960,00 грн. Відповідно до п. 3.1. Договору підряду підрядник зобов'язався виконати підрядні роботи протягом 80 календарних днів з дати укладання договору та отримання технічного завдання.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
В матеріалах справи наявна погоджена між замовником та підрядником Специфікація (договірна вартість) визначена згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 по капітальному ремонту залізничних колій та стрілочних переводів на загальну суму 3399960,00 грн..
Відповідно до п. 4.1. Договору підряду 75% від суми затвердженої кошторисом сплачується подекадно, по факту виконання робіт. Здавання і приймання виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2в "Акт приймання виконання підрядних робіт" та формою КБ-3 "Довідки про вартість виконаних робіт та витрати". Наявність Акту приймання виконання підрядних робіт за формою КБ-2в є обов'язковим. Згідно п. 4.3. Договору підряду остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 25% від суми встановленої Кошторисом здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акту здавання і приймання виконаних робіт згідно з положеннями п. 13.1 Договору.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті та він підписується другою стороною.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до укладеного договору позивачем були виконані роботи, які були прийнятті відповідачем шляхом підписання між сторонами наступних актів прийому виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3: акт ф.КБ-2в від 30.09.2008 року за вересень 2008 року та Довідка ф.КБ-3 від 30.09.2008 року за вересень 2008 року на суму 818390,40 грн.; Акт ф.КБ-2в від 15.10.2008 року за вересень 2008 року та Довідка КБ-3 від 15.10.2008 року за вересень 2008 року на суму 794992,80 грн.; Акт ф.КБ-2в від 10.12.2008 року за грудень 2008 року та Довідка ф.КБ-3 від10.12.2008 року за грудень 2008 року на суму 1786576,80 грн.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" первинні облікові документи за формою КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів позивачем виконано роботи за договором № СК-130808 від 13.08.2008 року, які прийняті відповідачем у відповідності до існуючого порядку на підставі підписаних актів за формою КБ-2в та довідок КБ-3 на загальну суму 3399960,00 грн..
Окрім цього, в матеріалах справи наявний Акт введення об'єкту в експлуатацію, підписаний комісією 10.12.2008 року, у тому числі з боку замовника підписаний головою правління ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" Шестопаловим А.А..
З матеріалів справи, а саме розшифровок по рахунках та пояснень позивача, вбачається, що виконані роботи були оплачені відповідачем лише частково 16.09.2008 року на суму 751660,00 грн. та 24.10.2008 року на суму 600000,00 грн..
Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог по зобов'язаннях за договором № СК-130808 від 13.08.2008 року та договорами поставки № 05/10-п від 06.10.2008 року та № У-1/04 від 10.04.2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи Протоколом про залік взаємних вимог від 12.12.2008 року; Протоколом про залік взаємних вимог від 31.12.2008 року; Протоколом про залік взаємних вимог від 31.05.2011 року. Згідно Протоколу заліку взаємних вимог від 31.05.2011 року залишок суми боргу відповідача за Договором підряду № СК-130808 від 13.08.2008 року складає 780596,16 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання зобов'язань за Договором підряду № СК-130808, у зв'язку з чим позовні вимоги ТзОВ "Трансстрой-Юг" про стягнення з відповідача 780596,16 грн. заборгованості за Договором підряду № СК-130808 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Наведене також підтверджується актом звірки розрахунків від 31.05.2011 року.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Як вбачається з пункту 16.3 Договору підряду при затримці замовником перерахування платежів останній сплачує окрім заборгованості неустойку (пеню) в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення. Відповідно до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку, сума пені, яку відповідач повинен сплатити позивачу за неналежне виконання господарського зобов'язання за період з 18.12.2008 року по 15.06.2009 року складає 203926,35 грн. До прийняття рішення сторонами не заявлено про застосування строку позовної давності
Вірно застосовано господарським судом Рівненської області при вирішенні спору між сторонами також ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якою встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 91307,53 грн. та збитків від інфляції в сумі 341571,78 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому враховується, що згідно п. 4.3. Договору підряду остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акту здавання і приймання виконаних робіт згідно з положеннями п. 13.1 Договору. Згідно до п. 13.1. Договору підряду СК-130808 здавання-приймання здійснюється згідно з існуючим порядком і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передавання виконаних робіт, в будь-якому випадку акт здавання і приймання виконаних робіт підписується тільки після офіційного введення предмету ремонтних робіт в експлуатацію. Як встановлено судом, Акт введення об'єкту в експлуатацію підписано комісією 10.12.2008 року. Отже починаючи з 18.12.2008 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті підрядних робіт по Договору підряду СК-130808. Під час обрахування періодів та сум простроченого боргу позивачем були взяті до уваги накладні по яких відбувалося відвантаження відповідачем позивачу щебеню по Договорах поставки № 05/10-п від 06.10.2008 року та № У-1/04 від 10.04.2009 року в рахунок погашення заборгованості по Договору підряду СК-130808 та Протоколи про залік взаємних вимог. Відповідно до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку за період прострочення з 18.12.2008 року по 31.08.2011 року інфляційні втрати становлять 341571,78 грн.; сума трьох процентів річних за період прострочення з 18.12.2008 року по 31.08.2011 року становить 91307,53 грн. .
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, належних доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів. Разом з тим, колегією суддів враховано, що навіть під час розгляду в суді апеляційної інстанції апелянт не надав будь-які докази по суті спору, які б спростовували позовні вимоги.
У свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що полягають у відхиленні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та обмеження судом наданого відповідачу права участі його представників в судовому засіданні. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 (Рівність перед законом і судом) та 43 (Змагальність) ГПК України. Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який зобов'язаний повідомити сторін про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, а також про час і місце його проведення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, суд відкладає розгляд справи в тому разі, коли спір не можливо розглянути в даному засіданні. Тому, питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Колегією суддів враховано, що за клопотанням відповідача в першому засіданні розгляд справи місцевим судом відкладався. В оскаржуваному рішенні було зазначено обґрунтовані мотиви відхилення повторного клопотання про відкладення слухання справи. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки перебування представника відповідача у відпустці, з огляду на положення ст. 28 ГПК України, не позбавляє можливості керівника відповідача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості подати всі заперечення та відповідні докази через канцелярію господарського суду або надіслати поштою на адресу суду відзив на позовну заяву. Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідань суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що допускається ст. 75 ГПК України.
Щодо вимоги апелянта про скасування повністю рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2011 року у справі № 5019/2028/11 та припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає про відсутність підстав як для скасування оскаржуваного рішення, так і для припинення провадження. Дане клопотання заявлене без посилання на будь-які обставини, які є підставою для припинення провадження.
Посилання апелянта на недійсність Договору підряду № СК-130808 від 13.08.2008 року колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ст. 204 ЦК України кодексу встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання недійсним в судовому порядку Договору підряду № СК-130808 апелянтом не надано. Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2011 року у справі № 19/17-3969-2011 відмовлено у позові ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" до ТзОВ "Трансстрой-Юг" про визнання недійсним договору підряду від 13.08.2008року № СК-130808.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до вимог ст. 101 ГПК в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже апеляційною інстанцією розглядаються виключно вимоги, що були заявлені в першій інстанції. Зазначену позицію також висловлено у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм ГПК України", де зазначено, що згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених ст. 104 ГПК України. Відтак, посилання скаржника на те, що він не надав суду заяву про застосування давності у зв'язку з розглядом справи за його відсутністю, колегія суддів вважає недоречним, оскільки процесуальним законодавством право на подання суду заяв чи клопотань сторін не обмежується моментом проведення судових засідань, таку заяву Відповідач міг скласти та надіслати поштою у будь-який час до моменту винесення судового рішення .
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного Товариства "Соснівський гранкар'єр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.2011 року у справі № 5019/2028/11 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
01-12/17439/11 17439/11