33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 грудня 2011 року Справа № 5004/1932/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Маціщук А.В. ,судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Михайлюк К.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 11.05.2011 року
від відповідача - не з"явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" на рішення господарського суду Волинської області від 24.10.11 р. у справі № 5004/1932/11 (суддя Войціховський Віталій Антонович )
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне"
до комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт"
про стягнення 119 222 грн. 47 коп.
До початку розгляду справи, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011р., змінено склад суду у даній справі. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л. (арк. справи 139).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2011р. у справі №5004/1932/11 (суддя Войціховський В.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (далі в тексті - ТзОВ «Ксібоне») до комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" (далі в тексті - КП «ІАЦ «Волиньенергософт») про стягнення 119 222 грн. 47 коп. - задоволено.
Стягнуто з комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 05433614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67а, код ЄДРПОУ 33075078) 119 222 грн. 47 коп. заборгованості, 1 192 грн. 23 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67а, код ЄДРПОУ 33075078) повернуто з Державного бюджету України 77 коп. зайво сплаченого, згідно платіжного доручення №1097 від 26.09.2011р., державного мита.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк.справи 121-125).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області, відповідач - подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким ТзОВ "Ксібоне" в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.(арк.справи 133-134). Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зокрема зазначає наступне:
1) судом першої інстанції неправомірно встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем усного договору на поставку нафтопродуктів. Відповідно до ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч.3 ст. 180 ГК України, сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, постачальник зобов'язаний передати товар у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Скаржник стверджує, що вищевказані істотні умови договору поставки відсутні в майнових господарських стосунках між сторонами конфлікту, які мали місце з липня 2009 р. по серпень 2010 р.
2) скаржник стверджує, що у липні 2009 року ТзОВ «Ксібоне» з КП «ІАЦ «Волиньенергософт» уклали усний договір поруки, відповідно до якого позивач зобов'язувався частково, на вартість місячної вибірки відповідачем нафтопродуктів, забезпечувати боргові зобов'язання ТзОВ «Каскад-Інтекс», яке систематично не сплачувало відповідачу орендні платежі і станом на 01.07.2009р. заборгувало 246 700 грн.
Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/1932/11 від 17.11.2011р. апеляційну скаргу КП «ІАЦ «Волиньенергософт» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 132).
В судове засідання суду апеляційної інстанції 01.12.2011р. представник відповідача не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання ( арк.. справи 140) про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через прийняття участі директора підприємства на семінарах по податковому законодавству.
Дане клопотання судом не може бути задоволено, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України апеляційним судом у судове засідання викликався не конкретний представник підприємства в даному випадку директор, а взагалі уповноважений представник підприємства.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник позивача відмітив, що апелянт стверджує, що між позивачем та відповідачем було укладено в усній формі договір на поставку нафтопродуктів. Натомість, відповідач у судовому засіданні суду першої інстанції стверджував про те, що в усній формі договір поставки нафтопродуктів не укладав, а між позивачем та відповідачем в усній формі було укладено договір поруки, одержані товарно-матеріальні цінності (паливо, супутні товари) являються забезпеченням виконання основного зобов»язання за іншу юридичну особу. На думку позивача дані обставини не відповідають дійсності, оскільки між позивачем та відповідачем не було домовленостей щодо укладання в усній формі договору поруки за виконання ТзОВ «Каскад-Інтекс» зобов»язань, що випливали з договору оренди між позивачем та відповідачем В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.12.2011р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/1932/11 від 17.11.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
31.07.2009 р. ТзОВ «Ксібоне» та КП «ІАЦ «Волиньенергософт» уклали усну домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язувався поставляти відповідачу нафтопродукти, згідно цін, вказаних у видаткових накладних, а відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу вартість одержаних нафтопродуктів.
На виконання досягнутої між сторонами усної домовленості товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне", м. Луцьк, у період з 31.07.2009р. по 31.05.2011р. було відпущено комунальному підприємству "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт", м. Луцьк, а зазначеним підприємством отримано товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) на загальну суму 120 755 грн. 45 коп.
Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №КС-0001612 від 31.07.2009р., №КС-0001686 від 31.07.2009р., №КС-0001827 від 31.08.2009р., №КС-0001871 від 31.08.2009р., №КС-0002130 від 30.09.2009р., №КС-0002129 від 30.09.2009р., №КС-0002407 від 30.10.2009р., №КС-0002408 від 30.10.2009р., №КС-0002668 від 30.11.2009р., №КС-0002676 від 30.11.2009р., №КС-0002945 від 31.12.2009р., №КС-0002944 від 31.12.2009р., №КС-0000081 від 29.01.2010р., №КС-0000106 від 29.01.2010р., №КС-0000112 від 29.01.2010р., №КС-0000279 від 26.02.2010р., №КС-0000324 від 26.02.2010р., №КС-0000492 від 31.03.2010р., №КС-0000557 від 31.03.2010р., №КС-0000711 від 30.04.2010р., №КС-0000788 від 30.04.2010р., №КС-000889 від 31.05.2010р., №КС-0000890 від 31.05.2010р., №КС-0001120 від 30.06.2010р., №КС-0001336 від 30.07.2010р., №КС-0001347 від 30.07.2010р., №КС-0001348 від 30.07.2010р., №КС-0001547 від 27.08.2010р., №КС-0001578 від 31.08.2010р., №КС-0002063 від 29.10.2010р., №КС-0000140 від 31.01.2011р., №КС-0000451 від 28.03.2011р., №КС-0000905 від 31.05.2011р. (а.с. 15-60, 99-100).
Отримання відповідачем нафтопродуктів загальною вартістю 120 755 грн. 45 коп. у період з 31.07.2009р. по 31.05.2011р. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями довіреностей, виписаних КП «ІАЦ «Волиньенергософт» на отримання від ТзОВ "Ксібоне" товару.
У видаткових накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 120 755 грн. 45 коп. сторонами не було визначено будь-яких строків виконання боржником зобов'язань щодо оплати одержаних нафтопродуктів та товарів, між сторонами відповідної письмової угоди з цього приводу не укладалось.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку з викладеними обставинами 11.07.2011р. у встановленому законодавством порядку, позивачем, на адресу КП «ІАЦ "Волиньенергософт», було направлено претензію з вимогою проведення підприємством належних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей та погашення існуючої заборгованості в розмірі 119 222 грн. 47 коп. (арк.справи 12)
На зазначену вимогу КП ІАЦ "Волиньенергософт" 14.07.2011р. дало відповідь за №150, з якої вбачається, що відповідач не заперечує проти існування кредиторської заборгованості на зазначену суму перед позивачем і в її погашення просить провести зарахування зустрічних однорідних вимог, яке, однак, товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" було відхилене через відсутність зустрічних зобов'язань між вказаними підприємствами, про що свідчить лист ТзОВ "Ксібоне" №36 від 22.07.2011р. (арк.справи 13)
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на підставі перелічених вище видаткових накладних, шляхом підготовки та виписки останніх, подальшого відпуску товарно-матеріальних цінностей та їх отримання відповідачем, між сторонами у справі склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Комунальне підприємство "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених останнім товарів не виконало, їх вартість не оплатило, у зв'язку з чим заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" 119 222 грн. 47 коп.
Зазначена сума заборгованості включає в себе різницю загальної вартості відпущених з липня 2009 року по травень 2011 року товарно-матеріальних цінностей - 120 755 грн. 45 коп. та здійснених боржником платежів у період з 17.07.2009р. по 23.05.2011р. - 18 221 грн. 12 коп. При цьому, із загальної суми оплати - 18 221 грн. 12 коп.: 16 688 грн. 14 коп. було зараховано позивачем в рахунок боргових зобов'язань відповідача, котрі існували станом на 01.07.2009р., а 1 532 грн. 98 коп. - в рахунок оплати нафтопродуктів та інших товарів, відпущених у спірний період, що підтверджується підписаним між сторонами у справі актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2009р. по 31.08.2011р. (арк.справи 11)
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У даному випадку, видаткові накладні, копії довіреностей, виписаних КП «ІАЦ «Волиньенергософт» на отримання від ТзОВ "Ксібоне" товару, а також акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами у справі - свідчить про наявність правовової пироди договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти мейно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.
Судом першої інстанції також правомірно встановлено, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні на відпуск відповідачу товарно-матеріальних цінностей та довіреності на їх отримання, виписані КП "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт", містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, підписані уповноваженими представниками сторін, частково скріплені печатками господарюючих суб'єктів, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх господарських операцій.
Пред'явлені товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 119 222 грн. 47 коп. підставні та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що позивачем не подано належних доказів, у розумінні ст. 33 ГПК України, існування у позивача зобов'язань перед КП «ІАЦ «Волиньенергософт» по сплаті орендних платежів, котрі заборгувала відповідачу третя особа - ТзОВ фірма "Каскад", а також посилання на укладення між сторонами відповідного договору поруки. При цьому стороною не надано господарському суду Волинської області жодних документів в обґрунтування таких заперечень, зокрема, в підтвердження досягнення відповідних угод, існування зобов'язань поруки у товариства "Ксібоне", наявності заборгованостей третьої особи по сплаті орендних платежів.
Фактично, скаржником ініціюється питання відносно зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог, котре б виступало підставою для припинення відповідних зобов'язань між сторонами.
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Лист Вищого господарського суду України від 01.07.1996р. №01-8/241 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" встановлено наступне : «Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги (стаття 217 Цивільного кодексу України) - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі і передбачених статтею 218 Цивільного кодексу України».
Щодо неможливості проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, котре пов'язувалось із відсутністю відповідних зустрічних зобов'язань між підприємствами, засвідчувалось товариством "Ксібоне" у направленому на адресу відповідача листі №36 від 22 липня 2011 року (арк.справи 14).
Одночасно з цим відповідачем у справі не було надано суду жодних документів в підтвердження укладення між сторонами усного договору поруки, узгодження між останніми у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, підтвердження прийняття до виконання тощо) тих чи інших умов договору поруки і т.п.
Судом першої інстанції правомірно було покладено витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на комунальне підприємство "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт".
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» на рішення господарського суду Волинської області від 24.10.2011р. у справі № 5004/1932/11 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
01-12/17182/11 17182/11