33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" листопада 2011 р. Справа № 9/5025/1485/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Коломис В.В. ,судді Огороднік К.М.
при секретарі Ващук К.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Афіна Грецький зал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.11 р. у справі № 9/5025/1485/11
за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна Грецький зал"
про стягнення 808186,00 грн., у т.ч. 701708,00грн. основного боргу, 106478,00грн.неустойки, та усунення перешкод у користуванні 430/1000 частки нежилого приміщення, - приміщення кафе загальною площею 323,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, шляхом його звільнення відповідачем та передачі позивачу
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Грецький зал"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання одностороннього розірвання договору оренди від 16.11.2007 р. недійсним
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.10.2011 року у справі № 9/5025/1485/11 (суддя Олійник Ю.П.) первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Грецький зал" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 689474,00 грн. заборгованості, 106478,00 грн. неустойки, 8044,52 грн. відшкодування сплаченого держмита та 232,44 грн. відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні 430/1000 частки нежилого приміщення, - приміщення кафе загальною площею 323,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 шляхом його звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Афіна Грецький зал" та передачі Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. В частині стягнення 12234,00 грн. заборгованості відмовлено. У зустрічному позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє змінити в частині стягнення неустойки в сумі 106478,00 грн. та усунення перешкод в користуванні 430/1000 частки нежилого приміщення відмовивши позивачу в задоволенні цих вимог. Зокрема зазначає, що позивач відмовлявся отримувати орендну плату та заборгованість по ній закривши поточний рахунок, який був відомий відповідачу. Таким чином відповідач фізично не міг виконувати свої зобов'язання за договором оренди, внаслідок винної поведінки та перешкод позивача. Суд першої інстанції не оцінив цих обставин та прийняв несправедливе рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України кредитор зобов'язаний особисто прийняти зобов'язання, однак вказані обставини свідчать про те, що позивач не виконував належним чином цю вимогу. Таким чином, суд неправомірно визнав належними підстави для односторонньої відмови позивача від договору оренди та його право на повернення предмету оренди шляхом усунення перешкод в користуванні майном. Відповідним чином суд неправомірно застосував штрафні санкції передбачені договором у вигляді стягнення неустойки в розмірі 106478,00 грн., оскільки ця неустойка визначена, як штрафна санкція за несвоєчасне повернення предмету оренди орендарем у випадку розірвання договору оренди. Оскільки в даному випадку не було підстав для односторонньої відмови від договору оренди зі сторони позивача, то й не виникло зобов'язань відповідача щодо повернення предмету оренди.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що судом правомірно встановлено наявність заборгованості по орендній платі, а тому підставно задоволено позовні вимоги як в частині стягнення неустойки, так і в частині усунення перешкод в користуванні приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені заперечення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2011 р. у справі № 9/5025/1485/11 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) та відповідачем - ТзОВ „Афіна Грецький зал” (орендар) укладено договір оренди від 16.11.07 р., який посвідчено нотаріально. Згідно п.1.1 договору орендодавець зобов'язується передати в строкове платне користування 430/1000 частки нежилого приміщення -приміщення кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 323,8 кв. м., а орендар зобов'язується прийняти вказане майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути орендоване майно. Строк дії договору з 16.11.2007 р. по 01.09.2015 р.
Пунктом 4.1. цього договору передбачено, що орендна плата за користування приміщенням становить 33734 грн. за кожен місяць, що за курсом НБУ на день укладення договору становить еквівалент 6680 дол. США: 27787,62грн. (еквівалент 5502,5 дол. США) за користування приміщеннями першого поверху або 126,25грн. (еквівалент 25 дол. США) за 1 кв.м.; 5946,37 грн. (еквівалент 1177,5 дол. США) за користування приміщеннями підвалу або 63,12 грн. (еквівалент 12,5 дол.США) за 1кв.м. Орендна плата сплачується не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць (п. 4.4). Згідно п.4.2 договору усі суми орендної плати сплачуються у грошовій одиниці України -гривні. При здійсненні кожного платежу у гривнях розмір орендної плати збільшується пропорційно до зміни офіційного курсу української гривні до долара США, встановленого НБУ на день оплати.
На виконання договору позивач надавав відповідачу у тимчасове користування приміщення 1-го поверху та підвалу. Виставлялися позивачем рахунки на оплату орендної плати за листопад 2008р.- липень 2011 року. Сторонами підписані акти здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг за листопад 2008р.- червень 2011р. згідно яких позивач одержав від відповідача орендну плату згідно виставлених рахунків. Оплата здійснювалася відповідачем позивачу з травня 2008р. по червень 2011р. у розмірі 33734 грн. в місяць, а за липень 2011р. - 9500 грн., що підтверджується наданими відповідачем квитанціями та видатковими касовими ордерами, а також розрахунком позивача та поясненнями представників сторін у судовому засіданні.
У наданому позивачем відповідачу повідомленні-вимозі від 06.08.11 р. позивач зазначив про наявність заборгованості з листопада 2008 р. по серпень 2011 р. відповідно до розрахунку на підставі зміни курсу гривні до дол. США та повідомив про відмову від договору з 06.08.11 р. на підставі п.п. 8.4 та 8.6 договору та звільнення приміщення до 15.08.11 р.
У зв'язку з незадоволенням вимоги позивача останній звернувся до суду з позовом про стягнення орендної плати за період з 05.11.08 р. по 05.08.11 р. у сумі 701708,00грн., та збільшив позовні вимоги щодо сплати неустойки у розмірі 106478,00 грн. у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення приміщення за період з 16.08.11 р. по 16.09.11 р. Натомість відповідач у зустрічному позові просить визнати одностороннє розірвання позивачем договору оренди від 16.11.2007 р. недійсним.
Вирішуючи зазначений спір судом приймається до уваги наступне.
За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як передбачено ч.ч.1 та 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати становить 33734 грн. за кожен місяць, що за курсом НБУ на день укладення договору становить еквівалент 6680 дол. США. Усі суми орендної плати сплачуються у грошовій одиниці України -гривні. При здійсненні кожного платежу у гривнях розмір орендної плати збільшується пропорційно до зміни офіційного курсу української гривні до долара США, встановленого НБУ на день оплати.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що грошове зобов'язання за договором оренди від 16.11.07 виражене у гривні із зазначенням еквіваленту у доларах США, відповідно при збільшенні розміру орендної плати здійснюється у гривні в разі збільшення офіційного курсу гривні до долара США. Зазначене спростовує доводи відповідача про неможливість вираження зобов'язання в іноземній валюті, оскільки саме зобов'язання в іноземній валюті не виражалося.
Також судом підставно враховано, що згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з умов укладеного договору сторонами погоджений саме такий порядок і розмір сплати орендної плати, що відповідає нормам цивільного законодавства.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що ним здійснювалась оплата орендної плати згідно виставлених позивачем рахунків на суму, яка є меншою від заявленої до стягнення у позовній заяві, зазначене також підтверджене погодженням позивача із сплаченими сумами орендної плати шляхом підписання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У договорі визначено, що орендна плата сплачується не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць (п. 4.4). Суд першої інстанції вірно вказав на відсутність умов про те, що розмір орендної плати має визначатися у виставлених позивачем рахунках, а сплата підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг), тому посилання відповідача на дані документи є безпідставним, оскільки вони не є належними доказами по справі. Крім того, підписані позивачем акти здачі-приймання робіт (послуг) як документи бухгалтерського обліку підтверджують факт сплати відповідачем певної суми орендної плати за відповідний місяць, однак не є підтвердженням розміру орендної плати, що належить до сплати за умовами договору оренди.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу орендної плати за період з 05.11.08 по 05.08.11 (згідно наданого позивачем розрахунку) відповідно до зміни розміру курсу гривні до долара США за цей період.
Разом з цим суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в частині стягнення 12234,00 грн. боргу, оскільки позивачем не була врахована оплата відповідачем заборгованості по орендній платі за місяць червень 2011р., яка здійснювалась до подання позову у липні 2011р., а саме: 2.07.11 -3000 грн., 4.07.11- 3000 грн., 8.07.11- 3000 грн., 11.07.11- 3234 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами, наданими відповідачем.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця якщо орендар не сплачує орендну плату більше трьох місяців. Про розірвання договору із зазначенням підстави орендодавець письмово повідомляє орендаря. З матеріалів справи вбачається, що орендодавцем направлено орендарю повідомлення -вимогу від 06.08.11 р. про відмову від договору, сплату заборгованості та повернення приміщення до 15.08.11 р., проте вимога залишена без задоволення.
Факт наявності заборгованості відповідача по орендній платі більше трьох місяців стверджується матеріалами справи, а тому відмова позивача від договору є правомірною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок відповідача по сплаті орендної плати міг вважатися виконаним тільки після її погашення у повному розмірі, передбаченому умовами договору, а не при частковій сплаті орендної плати, що мало місце при виконанні договору від 16.11.2007р.
Твердження апелянта про створення позивачем перешкод для належної сплати орендної плати (закриття рахунків тощо) судом до уваги не приймається, оскільки вказане не підтверджене жодними доказами.
Місцевим господарським судом також обгрунтовано зазначено, що ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання недійсним одностороннього розірвання договору оренди. Посилання на положення даної статті про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом не приймається судом до уваги, оскільки за змістом даної статті має бути обраний спосіб захисту цивільного права, встановлений договором або законом. Натомість договором оренди не передбачено такого способу захисту. При цьому позивачем за зустрічним позовом не надано правового обґрунтування, не вказано норми чинного законодавства, якою передбачено обраний спосіб захисту порушеного права. Судом також не враховується, що повідомлення-вимога від 06.08.11 про відмову від договору є правочином. Відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у зустрічному позові.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині про усунення перешкод у користуванні 430/1000 частки нежилого приміщення, - приміщення кафе загальною площею 323,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, шляхом його звільнення відповідачем та передачі позивачу обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
При припиненні, розірванні договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути орендодавцеві приміщення в належному стані, що передбачено п.8.6 укладеного між сторонами договору. Проте, незважаючи на припинення договору, відповідач продовжує користуватися належним позивачу приміщенням, не повертаючи приміщення орендодавцеві.
У п.8.7 договору сторони передбачили, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщення, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.
Позивач просить стягнути неустойку за один місяць з 16.08.11 по 16.09.11 у розмірі 106478,00 грн. (53239 грн. * 2). Як зазначалось вище, орендодавцем направлено орендарю повідомлення -вимогу від 06.08.11 р. про розірвання договору та повернення приміщення до 15.08.11 р. На момент подання заяви про збільшення позовних вимог від 16.09.11 р. та на момент розгляду справи приміщення не звільнено. У повідомленні-вимозі від 06.08.11 р. позивачем попереджалось відповідача про стягнення такої неустойки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки обґрунтовані, відповідають умовам договору оренди та вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Грецький зал" від 14.10.2011 року № 12 відмовити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2011 року у справі № 9/5025/1485/11 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
01-12/17154/11 17154/11