33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" листопада 2011 р. Справа № 12/88-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Коломис В.В. ,суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Вінницької області від 13.09.11 року у справі № 12/88-10 (суддя Грабик В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.04.2010 року № 20-рш у справі № 05-26.20.2/09-10
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 17-62/11 від 30.06.2011р.
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 110/11 від 17.08.2011р.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 12/88-10 від 31.10.2011 року змінено склад колегії суддів у справі № 12/88-10 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Саврій В.А.
В судовому засіданні 29.11.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Постанова приймається 29.11.2011 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсними пунктів 2, 3 рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) від 30.04.2010 року № 20-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.02.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року, у позові було відмовлено. Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 12, 13, 50, 52, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) було мотивовано відсутністю підстав для задоволення вимог Товариства.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року у справі № 12/88-10 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Вінницької області від 13.09.2011 року позов задоволено. Визнано недійсними пункти 2, 3 Рішення АМК.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відділення звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 13.09.2011 року у справі 12/88-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник Відділення в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник Товариства в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Рішенням АМК визнано, що Товариство протягом 2009 року та січня-лютого 2010 року займало монопольне становище на ринку реалізації високооктанових бензинів в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району з часткою 100 % (пункт 1); визнано, що дії Товариства з встановлення економічно необґрунтованих цін на бензини марок А-92, А-95 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210, - зловживання монопольним становищем на ринку реалізації високооктанових бензинів шляхом встановлення таких цін реалізації бензинів на автозаправних станціях (далі - АЗС) у смт. Оратів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2); за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у сумі 17000,00 грн. (пункт 3).
Рішення АМК мотивовано тим, що основними споживачами позивача в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району є мешканці смт. Оратова та Оратівського району; селище Оратів є віддаленим населеним пунктом від обласного центру міста Вінниці (відстань дорівнює близько 90 км); АЗС Товариства та його основних конкурентів-реалізаторів високооктанових бензинів розташовані на значній відстані, а тому їх не можна розглядати як конкурентів Товариства на території Оратівського району; найближчими до АЗС Товариства в смт Оратів є АЗС, що розташовані в м. Погребище, м. Іллінці, які належать Товариству. Згідно результатів дослідження ринку, проведеного відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 року за № 317/6605, Відділенням зроблено висновок, що Товариство протягом 2009 року, січня-лютого 2010 року займало монопольне становище на ринку реалізації високооктанових бензинів в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району з часткою 100%. Перевіркою встановлено, що протягом 01.01.2010 року-17.02.2010 року Товариство в смт. Оратів збільшувало ціни реалізації високооктанових бензинів. Так. вартість 1 літра бензину А-92 за цей період зросла з 6,80 грн. до 7,49 грн., а ціна 1 літра бензину А-95 зросла з 7,35 грн. до 7,99 грн., тобто ціна бензину А-92 зросла на 0,69 грн. (10%), а А-95 -на 0,64 грн. (8,7%). Товариством було надано «розшифровку» витрат на реалізацію 1 т нафтопродуктів. Відділенням зазначено, що Товариством не надано інформації про збільшення витрат на реалізацію високооктанових бензинів протягом січня-лютого 2010 року, а надана розшифровка витрат свідчить про сталий рівень витрат (амортизація) та зменшення всіх інших витрат у лютому 2010 року, тоді як ціни реалізації високооктанових бензинів зростали.
Відділення дійшло висновку, що Товариство підвищувало та утримувало на високому рівні ціни реалізації на високооктанові бензини протягом січня-лютого 2010 року за відсутності економічного обґрунтування для вчинення таких дій в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району, що ціни на пальне на вказаній території протягом січня-лютого 2010 року Товариством були безпідставно завищені і їх не можна було встановити на такому рівні за умов існування значної конкуренції на ринку вказаної території.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 1 Закону № 2210 монополізація -це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Частиною першою статті 12 Закону № 2210 передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження).
Водночас ч. 1 ст. 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія вважає, що під час нового розгляду справи, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, місцевим господарським судом вичерпно досліджено доводи та заперечення сторін, дана належна оцінка поданим ними доказам та встановлено наявність чи відсутність обставин, зазначених у ч. 1 ст. 59 Закону № 2210, шляхом дослідження повноти Рішення АМК та правильності його висновків, а саме: з яких критеріїв виходило Відділення при визначенні територіальних меж даного ринку; яку саме відстань (у км) між АЗС Відділення враховувало при визначенні територіальних меж ринку; чи наявні на визначеному Відділенням ринку неосновні конкуренти Товариства; які ними встановлювалися ціни на високооктанові бензини; на якій відстані від смт. Оратів та Оратівського району наявні найближчі АЗС з високооктановими бензинами інших суб'єктів господарювання (основних та неосновних конкурентів); стан цін на цих АЗС; які ціни встановлювало Товариство на високооктанові бензини на власних АЗС у м. Погребище та в м. Іллінці; чим Відділення доводить неможливість встановлення Товариством на визначеному відповідачем ринку наявних цін на високооктанові бензини в умовах значної конкуренції; чи спростовано Відділенням доводи Товариства стосовно єдиної цінової політики та рівня його цін на ринках із значною конкуренцією; чи спростовано Відділенням доводи Товариства стосовно факторів впливу на ціни.
При цьому, господарський суд Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішення, взяв до уваги той факт, що протягом січня-лютого 2010 року ціни на бензини марок А-92 та А-95 на АЗС Товариства в смт. Оратів встановлювались та були аналогічними (однаковими) цінам на усіх АЗС "ОККО" ПАТ "Концерн Галнафтогаз", що знаходяться у Вінницькій області та в інших регіонах країни, в територіальних межах яких діє значна кількість потужних суб'єктів господарювання, тобто цінова політика Товариства є єдиною (однаковою), в межах всієї країни (як на ринках, де воно має значну частку (у т.ч. монопольне чи домінуюче становище), так і на ринках, де його частка є незначною). Відтак висновок суду першої інстанції про те, що Відділенням в оскаржуваному Рішенні АМК не встановлено та не доведено такої кваліфікуючої ознаки, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210, як встановлення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" таких цін роздрібної реалізації високооктанових бензинів марок А-92 та А-95 в смт. Оратів протягом січня-лютого 2010 року, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є вірним та таким, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Щодо твердження Відділення про те, що ціни на бензини марок А-92 та А-95 на АЗС Товариства, розташованій в м. Іллінці, у період січня-лютого 2010 року були нижчими за ціни на АЗС "ОККО" в смт. Оратів, тоді як Іллінецький район межує з Оратівським районом, проте Товариство в м. Іллінці та Іллінецькому районі не займає монопольного становища, судами враховано наступне. Різниця в цінах на брендовій АЗС "ОККО", яка розташована в смт. Оратів, та небрендовій (не ОККО) АЗС, яка розташована в м. Іллінці, не безспірним та беззаперечним підтвердженням зловживання Товариством своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку смт. Оратів. При цьому, судами враховується доводи Товариства про те, що за рахунок додаткових витрат (інвестицій) в модернізацію брендових АЗС "ОККО" та зношеності (застарілості) обладнання на небрендових АЗС вартість (ціна) нафтопродуктів на брендових АЗС "ОККО" є завжди вищою ніж на небрендових АЗС Товариства. Оскільки, АЗС в смт. Оратів є брендовою АЗС (бренд ОККО), а АЗС в м. Іллінці - небрендовою АЗС, ціни на цих непорівнюваних АЗС є завжди різними. Ціни на усіх небрендових АЗС Товариства у Вінницькій області є однаковими та нижчими за ціни на брендових АЗС (що підтверджується розпорядженнями про зміну ціни), на яких ціни є також однаковими. Відтак, різниця в цінах на брендовій АЗС "ОККО", яка розташована в смт. Оратів, та небрендовій (не ОККО) АЗС, яка розташована в м. Іллінці, є проявом виключно цінової політики ПАТ "Концерн Галнафтогаз", та не є результатом зловживання Товариством своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку смт. Оратів, а навпаки, є результатом встановлення економічно обґрунтованих цін.
В оскаржуваному Рішенні АМК, не зазначено, яким чином дії Товариства призвели або могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів. Відтак, Відділенням не з'ясовано та не відображено в рішенні кваліфікуючої ознаки ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону 2210 - негативного впливу дій Товариства на конкуренцію або ущемлення інтересів споживачів та інших суб'єктів господарювання при роздрібній реалізації високооктанових бензинів марок А-92 та А-95 в смт. Оратів протягом січня-лютого 2010 року.
Щодо висновку Відділення про те, що Товариство підвищувало та утримувало на високому рівні ціни реалізації на високооктанові бензини протягом січня-лютого 2010 року за відсутності економічного обґрунтування для вчинення таких дій в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району, тобто, ціни встановлені Товариством протягом січня-лютого 2010 року, є безпідставно завищеними, судова колегія зазначає наступне. Відділенням не враховано той факт, що між моментом закупівлі (та оплати) високооктанового бензину оптом та моментом реалізації високооктанового бензину в роздріб на автозаправній станції проходить певний час. Відтак, порівняння закупівельних та роздрібних цін, здійснене Відділенням, та зроблені на їх основі висновки є помилковими, особливо у такі невеликі проміжки часу як 03.01.2010 року - 14.01.2010 року або 15.01.2010 року - 25.01.2010 року, та не мають відношення до справи, оскільки бензини, які в цей час реалізовувалися (залишки) були куплені в інші часові періоди та за іншими закупівельними цінами. У зв'язку з цим, порівняння закупівельних та роздрібних цін можливе лише за умови урахування зазначеного періоду між моментом закупівлі нафтопродукту та моментом його доставки на АЗС. Хибним є також висновок Відділення щодо того, що зменшення закупівельних цін на бензин має автоматично привести до зменшення роздрібних цін, оскільки протягом певного періоду часу Товариство повинно реалізувати залишки більш дорожчого бензину. Таким чином, висновки суду про відсутність безпідставного завищення роздрібних цін на високооктанові бензини на АЗС ПАТ "Концерн Галнафтогаз" протягом січня-лютого 2010 року в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району відповідають обставинам справи.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у Рішенні АМК не встановлено та не доведено основної кваліфікуючої ознаки п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону 2210 - встановлення Товариством таких цін роздрібної реалізації високооктанових бензинів марок А-92 та А-95 в смт. Оратів протягом січня-лютого 2010 року, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; не встановлено та не доведено кваліфікуючої ознаки ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону 2210 - негативного впливу дій Товариства на конкуренцію або ущемлення інтересів споживачів та інших суб'єктів господарювання при роздрібній реалізації високооктанових бензинів марок А-92 та А-95 в смт. Оратів протягом січня-лютого 2010 року; неправильно проаналізовано динаміку (зміну) закупівельних та роздрібних цін на високооктанові бензини на АЗС Товариства протягом січня-лютого 2010 року в територіальних межах смт. Оратів та Оратівського району та порівняно не порівнювані ціни. Наведене є порушенням та неправильним застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції і має своїм наслідком, відповідно до ст. 59 Закону № 2210, визнання недійсним (скасування) п. 2 та п. 3 Рішення АМК.
Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 13.09.2011 року у справі № 12/88-10 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
01-12/16943/11 16943/11