"13" грудня 2011 р.Справа № 34/17-1429-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєва Е.І. Мацюри П.Ф.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 001, дата видачі : 04.01.11р.
від відповідача 1 - Гнатюк О.В., паспорт серія НОМЕР_1 дата видачі: 17.11.98р. директор Приватного підприємства „Альфа -Строй -Сервіс”
- ОСОБА_3, довіреність б/н, дата видачі : 17.01.11р.
Від відповідача 2 - ОСОБА_4, довіреність № 4, дата видачі : 04.01.11р.
- ОСОБА_5, довіреність № 4, дата видачі : 04.01.11р.
Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
на рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2011р.
у справі № 34/17-1429-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В.”
До 1) Приватного підприємства „Альфа -Строй -Сервіс”
2) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
Про визнання недійсними договорів про відступлення права вимог
Встановив:
В квітні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дока Україна Т.О.В.” (Далі - Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства „Альфа-Строй-Сервіс” (Далі - Підприємство), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (Далі - ФОП ОСОБА_6) про визнання недійсними договорів про відступлення права вимог від 09.07.2009р. та від 03.08.2009р., укладених між Підприємством та ФОП ОСОБА_6
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині підстав для визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги укладених від 09.07.2009р. та 03.09.2009р. між Підприємством та ФОП ОСОБА_6 відповідно до умов яких Підприємство відступив ФОП ОСОБА_6 право вимоги по грошовим зобов'язанням Товариства перед Підприємством за договором №04.01/08-к комерційного представництва (агентський договір) від 04.01.2008р. в сумі 314898,36 грн. Позивач вважає, що укладені між відповідачами договори не були направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених ним.
Товариство зазначає, що в даних договорах відсутня заборгованість перед Підприємством, що підтверджують акти звірки, а тому договори про відступлення права вимоги від 09.07.2009р. та 03.08.2009р. були укладені між відповідачами відносно неіснуючого грошового зобов'язання та за відсутності у Товариства заборгованості перед Підприємством.
Підприємство позов визнає у повному обсязі відповідно до відзиву на позов від 16.05.2011р. вх.№15275/2011 (т.1 а.с.75-76).
ФОП ОСОБА_6 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 13.05.2011р. (т.1 а.с.23-24)
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2011р., винесеним колегією суддів: головуючий суддя Фаєр Ю.Г.,судді: Малярчук І.А., Д'яченко Т.Г. позов задоволено. Суд визнав недійсними договори про відступлення права вимоги, укладені 09.07.2009р. та 03.08.2009р. між ФОП ОСОБА_6 та Підприємством.
Стягнув з Підприємства на користь Товариства витрати по сплаті держмита на суму 42,50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00грн.
Стягнув з ФОП ОСОБА_6 на користь Товариства витрати по сплаті держмита на суму 42,50 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд посилаючись на ч.1 ст. 230 Цивільного Кодексу України зазначив, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, про те, що спірні договори слід визнати недійсними, як такі, що укладені під впливом обману, та не спрямовані на настання реальних наслідків через відсутність породжуючих їх обставин.
Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, ФОП ОСОБА_6 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_6 зазначає, що згідно п.1 ст.512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом відповідно до п.1 ст.516 ЦК України.
Крім того, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що на рішення господарського суду м. Києва у справі №18/248-51/49, яким встановлено факт відсутності заборгованості Товариства перед Підприємством, подано апеляційну скаргу, а тому дане рішення не набрало законної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 04.01.2008р. між Товариством та Підприємством (комерційний агент) був укладений договір №04.01/08 комерційного представництва (агентський договір), за умовами якого комерційний агент приймає на себе зобов'язання здійснювати комерційне представництво Товариства стосовно третіх осіб (клієнтів підприємств), а Товариство зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах цього договору (п.1.1.). (т.1 а.с. 103-106)
Комерційним представництвом за цим договором є здійснення комерційним агентом дій відносно пошуку клієнтів з метою реалізації та передачі в орендне користування підприємством будівельної опалубки, сприяння в укладенні договорів купівлі-продажу та оренди між клієнтом та підприємством шляхом комерційного посередництва (ведення попередніх переговорів, сприяння укладення договорів) від імені, в інтересах та за рахунок останнього (п.1.2.).
Відповідно до п.2.6 Договору, факт надання комерційним агентом та прийняття Товариством послуг підтверджується укладенням Товариством з клієнтом (третьою особою) договору в межах території, а також за її межами за посередництвом комерційного агента.
За положеннями п.п.6.1, 6.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., цей договір не може бути припинений (розірваний) в односторонньому порядку, лише за взаємною згодою сторін.
15.01.2009р. між Товариством та Підприємством було укладено додаткову угоду №2 про розірвання договору комерційного представництва №04.01/08-к від 04.01.2008р., за умовами якої з моменту набрання нею чинності обов'язки сторін, які виникли з договору, припиняються, сторони не вважають себе зв'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли по договору. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було ними виконано по договору, до моменту його розірвання. (п.п.2, 3) (т.1 а.с.109).
Відповідно до п.4 додаткової угоди від 15.01.2009р. дана угода вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та завірення печатками. Дана угода є невід'ємною частиною договору комерційного представництва №04.01/08-к від 04.01.2008р.
Згідно п.5 додаткової угоди, сторони підтверджують, що всі взаєморозрахунки між ними на момент підписання даної угоди завершені, підприємство та комерційний агент жодних матеріальних претензій по договору комерційного представництва №04.01/08-к від 04.01.2008р. один до одного не мають.
09.07.2009р. між ФОП ОСОБА_6 (новий кредитор) та Підприємством (первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги за договором №04.01/08-k комерційного представництва (агентський договір), укладеного 04.01.2008р. між Товариством (боржник) та Підприємством. (т.1 а.с. 9)
Згідно з п.2 договору від 09.07.2009р., станом на дату укладання договору сума несплаченої заборгованості боржника на користь первісного кредитора становить 340579,08грн.
Відповідно до п.3 договору від 09.07.2009р. новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому первісним кредитором агентських послуг в сумі 198208,36грн..
Згідно з положеннями п.4 договору від 09.07.2009р. первісний кредитор зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, забезпечити нового кредитора інформацію, що має відношення до права вимоги, що передається.
У п.5 договору від 09.07.2009р. передбачено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору винагороду у розмірі 198208,36грн. протягом семи банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
Пунктом 6 договору, передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. У випадку відсутності заборгованості боржника перед первісним кредитором в частині вимоги, що передається, останній зобов'язується повернути новому кредитору сплачену винагороду у повному обсязі та сплатити штраф у розмірі 20% від суми відступленої вимоги цим договором.
Відповідно до п.7 договору від 09.07.2009р. первісний кредитор зобов'язується повідомити боржника про відступлення права вимоги, що відбулося.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Із повідомлення Підприємства від 24.11.2009р. за вх.№30 вбачається, що заборгованість ФОП ОСОБА_6 на суму 198208,36грн. була погашена шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.(т.1а.с.115)
03.08.2009р. між ФОП ОСОБА_6 (новий кредитор) та Підприємством (первісний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги згідно з договором №04.01/08-k комерційного представництва (агентський договір), укладеного 04.01.2008р. між Товариством (боржник) та Підприємством. (т.1 а.с.10)
За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому первісним кредитором агентських послуг в сумі 116690грн. (п.2 договору)
Відповідно до п.7 договір набуває чинності з моменту його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
19.10.2009р. Підприємство надіслало Товариству повідомлення про уступку права вимоги (договір від 09.07.2009р.) від Підприємства (первісний кредитор) до ФОП ОСОБА_6 (новий кредитор) за грошовими зобов'язаннями Товариства (боржник) за договором №04.01/08-k комерційного представництва (агентський договір), укладеного 04.01.2008р. між боржником та первісним кредитором в сумі 198208,36грн. (т.1 а.с.7)
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2011р. у справі №18/248-51/49 було відмовлено у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_6 про стягнення з Товариства заборгованості за договором комерційного представництва №04.01/08-к від 04.01.2008р. у розмірі 314898,36грн., які обґрунтовані укладенням між ФОП ОСОБА_6 та Підприємством договорів про відступлення права вимоги від 09.07.2009р. та від 03.09.2009р. (т.1 а.с.96-102)
Слід також зазначити, що розглядаючи даний спір, господарський суд м. Києва дійшов до висновку, що передаючи право вимоги, Підприємство також мало передати ФОП ОСОБА_6 документи, що підтверджують право вимоги Підприємства до Товариства за договором комерційного представництва (агентського договору) №04.01/08-k від 04.01.2008р.. ФОП ОСОБА_6 не надано доказів укладення Товариством з іншими особами відповідних договорів саме за представництвом ПП „Альфа-Строй-Сервіс” та на виконання договору комерційного представництва (агентського договору) №04.01/08-k від 04.01.2008р. і не надано доказів здійснення такими особами оплат на виконання договорів, укладених за посередництвом ПП „Альфа-Строй-Сервіс” на виконання договору комерційного представництва (агентського договору) №04.01/08-k від 04.01.2008р.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів звірки станом на 15.01.2009р., 09.07.2009р., 03.08.2009р., у Товариства відсутня заборгованість перед Підприємством за договором комерційного представництва (агентського договору) №04.01/08-к від 04.01.2008р. (т.1 а.с.11-13)
Крім того, в підтвердження відсутності заборгованості Товариством надано банківські виписки за 06.03.2008р., 02.04.2008р., 06.05.2008р., 07.05.2008р., 23.05.2008р., 30.05.2008р., 23.06.2008р., 08.07.2008р., 24.07.2008р., 12.08.2008р., 15.08.2008р., 18.08.2008р., 02.09.2008р., 15.09.2008р., 10.10.2008р., 16.10.2008р., 23.10.2008р., 31.10.2008р., 09.12.2008р., 12.01.2009р., 26.01.2009р. (т.1 а.с.32-74)
Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що на момент укладення договорів про відступлення права вимоги від 09.07.2009р., та від 03.08.2009р., вже не існувало договірних взаємовідносин між Товариством та Підприємством по договору комерційного представництва та не існувало також заборгованості позивача перед відповідачем, а тому зазначені договори не несли та не мали характеру правочину, спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Таким чином, з урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та визнання недійсними договорів про відсутплення права вимоги від 09.07.2009р. та від 03.08.2009р. як таких, що укладені під впливом обману, та не спрямованих на настання реальних наслідків через відсутність породжуючих їх обставин.
Судовою колегію не приймаються до уваги доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2011 року по справі №34/17-1429-2011 прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, при повному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 09 серпня 2011 року по справі №34/17-1429-2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра