73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
17.11.2011 Справа № 5024/1939/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховська міська друкарня", м. Нова Каховка Херсонської області
до Редакції газети "Маяк", м. Берислав Херсонської області
про стягнення 19183 грн. 53 коп.
від позивача - директор Карнафель В.Б. наказ № 1-к від 03.03.2010 р., пас. НОМЕР_1 виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 23.07.1997 р.; юрист ОСОБА_1. дов. від 03.10.2011 р.
від відповідача - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховська міська друкарня" (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з редакції газети "Маяк" (відповідач) 18 212 грн. 04 коп. основного боргу, 642 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 329 грн. 31 коп. 3 % річних.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач повторно не направив свого представника в судове засідання, не надав відзив на позов та витребувані судом документи, хоча відповідно до ст. ст. 64,77 ГПК України, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
В позовній заяві позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунок відповідача в межах суми 19611 грн. 36 коп. Дану заяву суд відхиляє, врахувавши наступне.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.
Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.
Вимога позивача про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову та пояснень чому саме цей вид належить застосувати.
Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.
Справа розглядається у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд
Як випливає з матеріалів справи, за період з 01 серпня 2010 року по 28 лютого 2011р. за накладними №РН-0000064 від 20 січня 2011р., №РН-0000096 від 27 січня 2011р., №РН-0000011 від 06.01.2011р., №РН-0000034 від 13 січня 2011р., №РН-0000696 від 02 грудня 2010р., №РН-0000726 від 09 грудня 2010р., №РН-0000759 від 16 грудня 2010р., №РН-0000793 від 23 грудня 2010р., №РН-0000826 від 30 грудня 2010р., №РН-0000552 від 04листопада 2010р., №РН-0000583 від 11 листопада 2010р., №РН-0000620 від 18 листопада 2010р., №РН-0000656 від 25 листопада 2010р., №РН-0000363 від 07 жовтня 2010р., №РН-0000391 від 14 жовтня 2010р., №РН-0000460 від 22 жовтня 2010р., №РН-0000476 від 23 жовтня 2010р., №РН-0000512 від 28 жовтня 2010р., №РН-0000167 від 02 вересня 2010р., №РН-0000208 від 09 вересня 2010р., №РН-0000254 від 16 вересня 2010р., №РН-0000287 від 23 вересня 2010р., №РН-0000328 від 30 вересня 2010р., №РН-0000025 від 05 серпня 2010р., №РН-0000047 від 12.08.2010р., №РН-0000081 від 19 серпня 2010р., №РН-0000109 від 26 серпня 2010р. 12.04.2001р. позивач надрукував згідно замовлень відповідача газети на загальну суму 51679 грн. 85 коп. Факт отримання відповідачем вказаної продукції підтверджується довіреностями серії ЯПП №167580 від 01.12.2010р., серії ЯПП №167579 від 01.11.2010р., серії ЯПП №167577 від 01 жовтня 2010р., серії ЯПП №167576 від 01 вересня 2010р., серії ЯПП №167575 від 05 серпня 2010р. Відповідач отримав газети та розрахувався за виконані замовлення частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 18212 грн. 04 коп.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний термін від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.
Таким чином із огляду матеріалів справи витікає, що сторони не погодили порядок розрахунків, тому до цих правовідносин має бути застосовані правила ст.530 ЦК України
В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20.06.2011р. за № 39 з вимогою виконати зобов'язання з оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей та сплатити суму заборгованості. Вказана претензія отримана відповідачем 23.06.2011р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення. Зобов"язання щодо добровільної сплати відповідач набув протягом 7 днів, тобто до 01.07.11.
Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 18212 грн. 04 коп. боргу за виготовлену продукцію. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 625, 692, 854 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 265 ГК України.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з друкування газет, згідно з замовленнями відповідача, та зобов'язання відповідача оплатити виготовлену позивачем продукцію.
До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин підряду. До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується вищезазначеними накладними. Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 51679 грн. 85 коп.
З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20 червня 2011р. за № 39 з вимогою про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 23.06.2011р. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 30.06.2011р., чого останнім зроблено не було.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 18212 грн. 04 коп. боргу.
Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу за період з 20 січня 2011 року по 29 серпня 2011 року три проценти річних 329 грн. 31 коп. та інфляційні втрати в сумі 642 грн. 18 коп.
Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача, суд задовольняє ці вимоги в сумі 143 грн. 70 коп. - 3% річних та 291 грн. 04 коп. за період з липня - по жовтень 2011р., тобто з моменту виникнення заборгованості. У стягненні суми 185 грн. 61 коп. - 3% річних та 351 грн. 14 коп. інфляційних втрат суд відмовляє, як заявлених безпідставно.
Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 18646 грн. 78 коп. В решті позовних вимог відмовити.
2. Стягнути з редакції газети "Маяк" (м. Берислав Херсонської області, вул. Леніна, б. 224, р/р 260003144 в АТ РБ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 02475517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховська міська друкарня" (м. Нова Каховка Херсонської області, вул. Фабрична, б.4, р/р 26008301753906 в Ф. В. ПІБ в м. Нова Каховка Херсонської області, МФО 352286, код ЄДРПОУ 36970985) заборгованості в сумі 18212 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 143 грн. 70 коп., інфляційних втрат в сумі 291 грн. 04 коп., а також 186 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 21.11.2011р.