ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/197
13.12.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств"
про стягнення 6 903, 39 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі -позивач, ПАТ "Укртелеком" в особі Донецької філії ПАТ "Укртелеком") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" про стягнення 6 903, 39 грн. заборгованості за договорами про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі, в тому числі 5 257, 88 грн. - основного боргу, 828, 36 грн. - інфляційних втрат, 292, 61 грн. - 3% річних та 54, 54 - грн. пені.
Ухвалою господарського суду Донецької області № 4/04-06/7 від 07.10.2011 р. позовну заяву позивача направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. до відома господарських судів України доведено, що чинним законодавством не передбачено можливості спору між господарськими судами з приводу підсудності справи, а ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути змінено чи скасовано виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку.
Тому господарський суд, який одержав справу на підставі винесеної в порядку ст. 17 ГПК України ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті , якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/197 та призначено її до розгляду на 08.11.2011 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе відповідно до укладених між сторонами договорів обов'язки з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній разом з нарахованими пенею, відсотками річними та інфляційними втратами просить стягнути в судовому порядку.
В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником ДП "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" подано письмовий відзив на позовну заяву та заяву про заміну останнього у справі № 5/197 на його правонаступника -Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», в зв'язку з реорганізацією Державного підприємства "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація".
Так, пунктом 3 Наказу Міністерства вугільної промисловості України № 99 від 02.04.2010 р. "Про припинення діяльності ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" припинено діяльність Державного підприємства "Укрвуглеторфреструктуризація" шляхом реструктуризації - поділу на Державні підприємства "Донвуглереструктуризація", Обласна дирекція "Луганськвуглеторфреструктуризація" та ДП "Центрально-Західна Компанія "Вуглеторфреструктуризація".
Згідно з п. 9 вказаного Наказу, новостворені підприємства є правонаступниками усіх прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю ДП "Укрвуглеторфреструкткризація", згідно з розподільчим балансом.
Відповідно до п. 6 Наказу Мінвуглепрому України № 99 від 02.04.2010 р. між Державним підприємством "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" та Державним підприємством "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" був складений та підписаний розподільчо-передавальний баланс та акт приймання-передачі кредиторської та дебіторської заборгованості, станом на 01.06.2010 р.
Відповідно до зазначеного акту приймання-передачі, Державне підприємство "З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" передало, а Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" прийняло кредиторську заборгованість перед позивачем.
Таким чином, правонаступником відповідача за заявленими вимогами у справі № 5/197 є Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р. у справі № 5/197 в порядку ст. 25 ГПК України замінено відповідача ДП "З ліквідації збиткових вуглевидобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" на Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (далі -відповідач), та відкладено розгляд справи на 13.12.2011 р.
Відповідно до п. 20.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і, у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.
Так, згідно з ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
02.12.2011 р. через відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, відповідач посилається на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку відповідача його заборгованість перед позивачем становить 4 817, 24 грн. При цьому, відповідач зазначає, що оскільки єдиним джерелом фінансування підприємства є кошти державного бюджету, то в його діях щодо несплати позивачу суми боргу відсутня вина. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що пеня нарахована позивачем неправомірно, а відсотки річних, як плата за користування чужими грошовими коштами не можуть стягуватись з відповідача, оскільки не він є розпорядником бюджетних грошових коштів, проте як Міністерством вугільної промисловості України було зменшено ліміт його фінансування.
Також, відповідач подав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.
У судове засідання 13.12.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Також, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, в тому числі не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
08.01.2009 р. між позивачем (Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі начальника Центру телекомунікаційних послуг № 1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», далі - Укртелеком), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Донецької філії та ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" (споживач), правонаступником якого є ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств", було укладено Договір про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею споживача № 09/16256-В-117/П-09, предметом якого сторонами в п. 1.1. Договору визначено з'єднання телекомунікаційної мережі споживача (100 номерів з номерною ємністю в індексах "3089621, 3089716, 3089812, 3089920, 3089968") з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Донецьк, надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг місцевого, міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку.
У свою чергу, споживач зобов'язався щомісячно сплачувати Укртелекому вартість наданих телекомунікаційних послуг відповідно до додатку № 3 до Договору та рахунків згідно з діючими тарифами (п. 2.4.14. Договору).
Відповідно до п. 3.8. Договору Укртелеком до 10 числа місяця, що настає за звітним виставляє споживачу рахунок на оплату телекомунікаційних послуг та розшифровку за міжміськими і міжнародними телефонними розмовами.
Згідно з п. 7.2. Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного календарного року з можливою подальшою пролонгацією на кожен наступний рік
31.12.2009 р. між позивачем та ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" було укладено новий Договір про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею споживача № 10/16256-В-282/П-09, аналогічний за змістом Договору від 08.01.2009 р. зі строком дії в один рік з можливістю наступної пролонгації.
09.09.2010 р. між позивачем та ДП "Донвуглереструктуризація" було укладено Договір про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею споживача № 10/16256-В-247, аналогічний за змістом Договору від 08.01.2009 р. між позивачем та ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" зі строком дії в один рік з можливістю наступної пролонгації.
01.01.2011 р. між позивачем та ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (ДП "Донвуглереструкктуризація") було підписано Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого станом на 01.01.2011 р. борг перед позивачем складає 5 727, 88 грн. (за даними бухгалтерії споживача -4 521, 82 грн.).
Листом від 27.07.2011 р. за № 142500/2-93 позивач звернувся до ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (ДП "Донвуглереструкктуризація") з проханням підписати Акт звірки взаємних розрахунків та оплатити телекомунікаційні послуги.
Оскільки відповідач не сплатив у повному об'ємі вартість наданих позивачем телекомунікаційних послуг, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.
Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).
Судом встановлено, що позивачем виставлено до оплати споживачу рахунки за період січень 2009 р. -жовтень 2010 р. на загальну суму 5 257, 88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач отримав замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Пунктом 4.6. укладених між сторонами договорів передбачено, що, за порушення строків проведення розрахунків споживач сплачує пеню за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня..
Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 54, 54 грн., розрахунок якої судом перевірено та який є вірним.
Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3 % річних у розмірі 292, 61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 828, 36 грн., розрахунок яких є вірним.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені висновки та встановлені судом обставини справи.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за надані ним телекомунікаційні послуги, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" (86132, Донецька обл., місто Макіївка, вулиця Успенського, 3-б; код ЄДРПОУ 32442610) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (83001, м. Донецьк, проспект Комсомольський, будинок 22; код ЄДРПОУ 01183764) 5 727 (п'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 88 коп. основного боргу, 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 61 коп. 3 % річних та 54 (п'ятдесят чотири) грн. 54 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 16.12.2011 р.