ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/190
13.12.11
За позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індесріз Лтд»Повного товариства
«Євроголд сервіс Цумбюль та КО. Торгове агентство»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21»
про стягнення 28 538,73 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Дочірнє підприємство «Євроголд Індесріз Лтд»Повного товариства «Євроголд сервіс Цумбюль та КО. Торгове агентство» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 28 538,73 грн. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем поставлених товарів, що зумовило виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21» заборгованості перед позивачем.
Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд у межах позовної суми накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/190, розгляд справи призначено на 08.11.2011 р.
В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2011 р. проти позову заперечує.
В судовому засіданні 08.11.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.12.2011 р.
Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване.
Представник позивача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явився, проте 13.12.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що між сторонами проводиться звірка розрахунків.
Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2011 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що суд обмежений строком вирішення спору, встановленим ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а відповідного клопотання про його продовження представниками сторін не подано.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Дочірнім підприємством «Євроголд Індесріз Лтд» (далі -Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елада 21» (далі -Покупець) за видатковими накладними: № ЄГ-0003607 від 31.10.2008 р., № ЄГ-0003848 від 28.11.2008 р., № ЄГ-0004065 від 03.12.2008 р., № ЄГ-0004066 від 08.12.2008 р., № ЄГ-0004067 від 12.12.2008 р., № ЄГ-0004068 від 16.12.2008 р., № ЄГ-0004069 від 22.12.2008 р., № ЄГ-0004070 від 26.12.2008 р., № ЄГ-0000725 від 30.01.2009 р., № ЄГ-0001936 від 31.05.2009 р. поставлено відповідачу, а відповідачем придбано товар на загальну суму 216 570,05 грн.
Вказані видаткові накладні підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями податкових накладних та здавальних актів № 94 від 31.10.2008 р., № 118 від 30.11.2008 р., № 89 від 30.12.2008 р., № 1 від 30.01.2009 р., № 37 від 31.05.2009 р.
Наявні у матеріалах справи документи не містять жодного посилання на Договір б/н від 13.10.2008 р., укладений між сторонами, тому суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви свідчать про те, що поставка по вказаним спірним накладним здійснювалась за усною домовленістю сторін, а отже договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Проте, відповідач, в порушення покладеного на нього чинним законодавством України обов'язку по сплаті придбаного товару в повному обсязі не виконав, сплативши лише 188 031,32 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи), внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 538,73 грн.
Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку виконати взяті на себе договірні зобов'язання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з: претензією № 213 від 15.07.2009 р. (отримана відповідачем 05.08.2009 р. згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення), попередженням № 274 від 08.09.2009 р. (отримана відповідачем 21.09.2009 р. згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення), претензією № 562 від 09.09.2011 р. (направлена відповідачу 09.09.2011 р. згідно з фіскальним чеком № 7059 та отримана останнім 12.09.2011 р. згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення).
Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 28 538,73 грн. (216 570,05 грн. -188 031,32 грн.), яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28 538,73 грн. заборгованості за переданий товар.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елада 21»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 2; ідентифікаційний код 33058733) на користь Дочірнього підприємства «Євроголд Індесріз Лтд»Повного товариства «Євроголд сервіс Цумбюль та КО. Торгове агентство»(10025, м. Житомир, вул. Промислова, 1/154; ідентифікаційний код 32265502) 28 538 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 73 коп. -основного боргу, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 38 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 16.12.2011 р.