ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа№ 14/259-32/295-9/17301.12.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лук Авіа Ойл”
До Антимонопольного комітету України
Про визнання недійсним рішення
За участю Прокуратури міста Києва
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Бондаренко Г.П.
Суддя Бойко Р.В.
Суддя Спичак О.М.
Представники :
Від позивача ОСОБА_1 (дов. №05/11 від 04.03.2011р.);
ОСОБА_2 (дов. №04/11 від 01.03.2011р.)
Від відповідача ОСОБА_3 (дов. №21-122/10-148 від 11.01.2011р.);
ОСОБА_4 (дов. №21/122/10-5340 від 08.06.2011р.);
ОСОБА_5 (дов. №300-122/10-6845 від 27.07.2011р.)
Від прокуратури Лиховід О.С. (посв. № 210 від 24.06.2010р.)
В судовому засіданні 01 грудня 2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лук Авіа Ойл" (далі по тексту - Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі по тексту - Відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 147-р від 28 квітня 2009 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07 серпня 2009 року у справі № 14/259, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2009 року, у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 13 квітня 2010 року вищезазначені рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (заява від 16 червня 2010 року) та просив суд визнати недійсним п. 6 рішення АМК № 147-р від 28 квітня 2009 року в частині визнання дій TOB "Лук Авіа Ойл" щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушенням п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; визнати недійсним п. 11 рішення АМК № 147-р від 28 квітня 2009 року.
За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 05 липня 2010 року у справі № 14/259-32/295 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року (судді Гарник Л.Л., Верховець A.A., Іваненко Я.Л.) позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 грудня 2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 05 липня 2010 року у справі № 14/259- 32/295 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2011 року постанову Вищого господарського суду України від 23 грудня 2010 року у справі № 14/259-32/295 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2011 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету України прийнято до провадження.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2010 скасовано, справу №14/259-32/295 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. за №04-1/767 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа №14/259-32/295 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року, справу прийнято до свого провадження, присвоєно справі №14/259-32/295-9/173, розгляд справи призначено на 10.08.2011р.
27.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Прокуратурою міста Києва подано заяву про вступ у розгляд справи.
09.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення по справі, підтримано позовні вимоги з урахуванням поданого уточнення в повному обсязі.
Представником відповідача надано додаткові письмові та усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засідання 10.08.2011 року оголошено перерву до 23.08.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2011 року оголошено перерву в судовому засіданні до 06.09.2011 року, у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, у відповідності до ст. 77 ГПК України та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, на підставі ст. 69 ГПК України.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року, у зв'язку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. у щорічній відпустці, справу №14/259-32/295-9/173 передано для розгляду судді Балацу С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи призначено на 20.10.2011 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року справу №14/259-32/295-9/173 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у зв'язку з її виходом з відпустки.
В судовому засіданні 20.10.2011 року оголошено перерву до 03.11.2011 року. у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року, у зв'язку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №14/259-32/295-9/173 передано для розгляду судді Балацу С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи призначено на 01.12.2011 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року справу №14/259-32/295-9/173 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., у зв'язку з її виходом з лікарняного.
29.11.2011р. суддя Бондаренко Г.П. звернулась до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи №14/259-32/295-9/173.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року, справу №14/259-32/295-9/173 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко Г.П., судді Бойко Р.В., Спичак О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року колегією суддів у склад: головуючий суддя Бондаренко Г.П., судді Бойко Р.В., Спичак О.М., прийнято справу №14/259-32/295-9/173 до провадження.
В судовому засіданні 01.12.2011 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.06.2010 року.
Представником відповідача надано усні пояснення та заперечення по справі, в яких просить суд відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представником прокуратури надано усні пояснення по справі.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва -
28 квітня 2009 року Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 147-р у справі № 28-26.13/44-09 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі по тексту -Рішення).
Згідно з п. 1 резолютивної частини Рішення акціонерне товариство «Укртатнафта», закрите акціонерне товариство «Спільне українсько-голландське підприємство «КРЕБО», ТОВ «Лук Авіа Ойл»визнано такими, що займали у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
У відповідності до заяви про уточнення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»просить суд визнати недійсним Рішення в частині пунктів 6 та 11.
Пунктом 6 Рішення визнано дії ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»такими, що порушують п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які не можливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом 11 Рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене в п. 6 цього Рішення, на товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»накладено штраф у розмірі 20 000 000,00 грн.
В обґрунтування порушення ТОВ «Лук Авіа Ойл»законодавства про захист економічної конкуренції Рішенням встановлено обставини щодо діяльності останнього на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден, а саме:
- з січня по серпень 2008 року на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах ДП «МА «Бориспіль»діяли два суб'єкти господарювання -ЗАТ СП «КРЕБО»та ТОВ «Лук Авіа Ойл»; у вересні 2008 року на цей ринок увійшов ще один учасник - АТ «Укртатнафта», а у грудні 2008 року -ТОВ «ТНК-Авіа»(стор. 2 Рішення);
- частки суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП «МА «Бориспіль»в період з січня по серпень 2008 року становили: ЗАТ СП «КРЕБО»- 64,6%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 35,4%; у період з вересня по грудень 2008 року: АТ «Укртатнафта»- 56,51%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 23,1%, ЗАТ СП «КРЕБО»- 20,38%, ТОВ «ТНК-Авіа»- 0,01% (стор. 3 Рішення);
- частки ЗАТ СП «КРЕБО»та ТОВ «Лук Авіа Ойл»на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП «МА «Бориспіль»у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП «КРЕБО»- 98,36%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 1,64%. Порівняно невеликий розмір частки ТОВ «Лук Авіа Ойл»свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним (стор. 4 Рішення);
- ЗАТ СП «КРЕБО»не чинило на ринку реалізації авіапального зі заправкою повітряних суден на території ДП «МА «Бориспіль»значної конкуренції для ТОВ «Лук Авіа Ойл», оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені відповідними договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися (стор. 4 Рішення);
- у період з вересня по грудень 2008 року зниження цін на авіапальне ТОВ «Лук Авіа Ойл»склало у порівнянні з серпнем 26,1%. При цьому в період з вересня по грудень 2008 року зниження цін закупівлі ТОВ «Лук Авіа Ойл»авіаційного пального становило 39% порівняно з серпнем 2008 року (стор. 7 Рішення);
- якщо у період з січня по вересень 2008 року різниця між середньозваженими цінами реалізації пального та його придбання ТОВ «Лук Авіа Ойл»склала 426 грн. на тоні, то у вересні 2008 року цей показник становив 325,49 грн. У жовтні 2008 року ТОВ «Лук Авіа Ойл»не придбавало пального, а продовжувало реалізовувати попередньо придбане, продовжуючи при цьому знижувати ціни на авіа пальне. У листопаді та грудні 2008 року середньозважені ціни реалізації ТОВ «Лук Авіа Ойл»авіапального продовжували знижуватися, однак при цьому ціни придбання цим товариством аівапального знижувалися більш швидкими темпами, ніж ціни його реалізації (стор. 8 Рішення);
- з 26.12.2007 до кінця 2008 року ДП «МА «Бориспіль»надавало ТОВ «Лук Авіа Ойл»послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП «КРЕБО». Як наслідок, ТОВ «Лук Авіа Ойл»було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального (стор. 10 Рішення).
На підставі наведених обставин в Рішенні зроблений висновок про те, що дії ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне є порушенням п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах ДП «МА «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням уточнення позовної заяви від 16.06.2010 року та посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 13, 41, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку»від 05.03.2002р. №49-р, Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства України»від 19.04.1994р., просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати недійсними в частині п. п. 6,11 Рішення, оскільки воно є необґрунтованим та прийнято з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методики.
Антимонопольний комітет України в поданих письмових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті спірного рішення № 147-р від 28.04.2009 дослідив усі обставини необхідні для констатації факту зловживання ТОВ “Лук Авіа Ойл” монопольним становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден та вчинив усі необхідні дії визначені Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи керівні вказівки Верховного суду України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсними частини п. п. 6, 11 рішення Антимонопольного комітету України від 28.04.2009 року №147-р підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
З наведених норм слідує, що в діях суб'єкта господарювання має місце склад правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, за умови, якщо будуть встановлені в сукупності такі обставини: суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку; суб'єкт господарювання встановлює такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; такі дії суб'єкта господарювання призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемленням прав інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі по тексту -Методика).
Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (ч. 3 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в спірному Рішенні не визначено, за якою з наведених вище ознак Товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»було визнано таким, що займає монопольне становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Зроблений у Рішенні висновок про те, що ЗАТ СП «Кребо»не чинило значної конкуренції для ТОВ «Лук Авіа Ойл», оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися.
При цьому, будь-яких інших доказів того, що ТОВ «Лук Авіа Ойл»не зазнавало значної конкуренції у зв'язку з діяльністю ЗАТ СП «Кребо»та/або інших суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального в спірному Рішенні не наведено.
У відповідності до п. 10.1.6 Методики, у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів господарювання, для установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає, зокрема, встановлення ознак того, що: між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція; зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.
Натомість, згідно з п. 10.3 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Ознаками ринкової влади є: здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп); здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.
Як вбачається зі змісту спірного Рішення, питання щодо наявності в діях чи становищі ТОВ “Лук Авіа Ойл” ознак ринкової влади в розумінні п. 10.3 та Методики, Антимонопольним комітетом України не досліджувалося і будь-яких передбачених вище доказів ринкової влади ТОВ “Лук Авіа Ойл” на ринку реалізації авіапального в Рішенні не наведено.
Крім того, відповідно до п. 10. 3 Методики вважається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли: у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента; частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру; можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені; бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.
Викладене в спірному Рішенні твердження про те, що ТОВ “Лук Авіа Ойл” не зазнавало значної конкуренції на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден спростовується рядом встановлених у самому Рішенні та досліджених судом вище обставин, пов'язаних, зокрема, з тим, що у вересні 2008 року на ринок реалізації авівапального вийшов новий учасник -АТ “Укртатнафта”, частка якого на ринку майже відразу склала 56,51%, а в грудні 2008 року на ринок увійшло також ТОВ “ТНК-Авіа”; після виходу на ринок нових учасників частка ТОВ “Лук Авіа Ойл” зменшилася на 12,3%.
В Рішенні зазначено, що частки ЗАТ СП “КРЕБО” та ТОВ “Лук Авіа Ойл” на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП “МА “Бориспіль” у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП “КРЕБО” 98,36%, ТОВ “Лук Авіа Ойл” 1,64%. Далі в Рішенні зроблений висновок, що порівняно невеликий розмір частки ТОВ “Лук Авіа Ойл” свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним.
Також в Рішенні встановлено, що з 26.12.2007 до кінця 2008 року ДП “МА “Бориспіль” надавало ТОВ “Лук Авіа Ойл” послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП “КРЕБО”. Як наслідок, ТОВ “Лук Авіа Ойл” було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального.
Разом з тим, відповідач у справі, приходячи до даного висновку не врахував, що певний досліджуваний період, позивачем закупка палива взагалі не проводилась, що слідує і з графіку закупки пального позивача, а отже позивач був позбавлений можливості реалізації пального нижче ціни закупки даного пального.
Наведені вище обставини не були враховані Антимонопольним комітетом в спірному рішенні при констатації факту зайняття ТОВ “Лук Авіа Ойл” монопольного становища на ринку та не прийняті до уваги при оцінці дій ТОВ “Лук Авіа Ойл” щодо формування ціни на авіапаливо та послуги з заправки повітряних суден.
В п. 15.4 Рекомендацій Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 29.10.2008 № 04-5/247 зазначено, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Таким чином, встановлення обставин, що свідчать про зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку, є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України і не входить до повноважень суду під час розгляду господарської справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Частиною 2 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлення судом того, що Антимонопольним комітетом України при прийнятті оскаржуваного Рішення не доведено та не повністю з'ясовано обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання ТОВ “Лук Авіа Ойл” монопольним становищем на ринку, не доведено наявності ряду умов, необхідних для констатації порушення ТОВ “Лук Авіа Ойл” п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, суд має достатні підстави для визнання недійсним спірного Рішення в частині, що стосується ТОВ “Лук Авіа Ойл”.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»підлягають задоволенню повністю.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п. 6 рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) № 147-р від 28.04.2009 в частині визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю “Лук Авіа Ойл” щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” порушенням пункту 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” шляхом встановлення таких цін реалізації авіа пального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
3. Визнати недійсним п. 11 рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) № 147-р від 28.04.2009.
4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лук Авіа Ойл” (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код ЄДРПОУ 31479919) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Г.П. Бондаренко
Суддя Р.В. Бойко
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення 16.12.2011р.