ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/36913.12.11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 952,30 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 01.07.11 р.;
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 13.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 952,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.12.07 р. між Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір страхування № АТК 135817 майнових інтересів власника автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1
В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 33 904,61 грн, відповідно до страхового акту від 01.04.08 р., Звіту № 246/4336 товарознавчого дослідження транспортного засобу від 18.03.08 р.
21.03.08 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Сума, що була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 33 904,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6567 від 04.04.08.
Приймаючи до уваги наведене, а також ступінь вини кожного з учасників ДТП, який був встановлений суддею Шевченківського районного суду м. Києва, розмір завданих відповідачем збитків становить 1/2 від загальної суми.
Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. (одного з винуватців ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом № ВВ/4876011 від 29.12.07 р., тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 16 952,30 грн. в порядку регресу.
Ухвалою суду від 21.10.11 порушено провадження у справі № 40/369 та призначено до розгляду на 08.11.11.
07.11.11 через загальний відділ діловодства надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.11.11 відкладено розгляд справи на 22.11.11 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та беручи до уваги клопотання його представника.
В судове засідання 22.11.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Суд з власної ініціативи вирішив направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро щодо надання інформації по Полісу № ВВ/4876011.
Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 13.12.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
В судове засідання 13.12.11 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки представника не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 21.10.11, 08.11.11, 22.11.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
11.12.2007 р. між ЗАТ «Просто-Страхування», нове найменування якого приватне акціонерне товариство “Просто-страхування”, (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 135817 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів (далі -договір № 135817). Об'єктом договору № 135817 (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 05.03.08) є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2001 року випуску, власником та вигодо набувачем за договором є ОСОБА_2
07.03.2008 в м. Києві на перехресті вул. Червоноармійської та пл.. Л. Толстого відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої є - транспортний засіб марки BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2. під його керуванням та транспортний засіб «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 власником якого є ОСОБА_3, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 789/08 від 12.03.08.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.08 у справі № 3-12436/2008 ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.08 у справі № 3-12431/2008 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Відповідно до акту № 246/4336 товарознавчого дослідження від 18.03.08 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 22917,91 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 33904,61 грн.
01.04.08 позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування № 4336, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування за договором № 135817 АТК від 11.12.07 складає 33904,61 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 6567 від 04.04.08 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 33904,61 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді МТСБУ від 01.12.11 № 26523/7-3-11, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. на момент ДТП була застрахована в Страховій компанії «Інвестсервіс» згідно полісу № ВВ/4876011 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності по майну - 25 500,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 33904,61 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, приймаючи до уваги ступінь вини кожного з учасників ДТП, який був встановлений в постанові Шевченківського районного суду м. Києва, розмір завданих ОСОБА_3. збитків у вказаній ДТП становить Ѕ від загальної суми. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 16952,30 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ОСОБА_3. у страховій компанії «Інвестсервіс» на підставі укладеного між ними договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4875011).
Відповідно до зазначеного Полісу відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, - і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ПрАТ«СК «Інвестсервіс».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції від 22.09.05 чинній на момент ДТП та виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику - ОСОБА_2.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Статтею ж 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 22.09.05 чинній на момент ДТП та виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції станом на 19.09.11 Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Судом встановлено, що заява позивача (регресна вимога про відшкодування шкоди в порядку регресу № 04-5759 від 22.11.2011) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, була надіслана відповідачу тільки 25.11.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 0299 від 25.11.11.
Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 17.10.2011 року (про що свідчить відмітка календарного кліше штемпелю відділення поштового зв'язку на поштовому конверті), тобто до направлення відповідачу регресної вимоги про виплату страхового відшкодування № 04-5759 від 22.11.2011, тому суд приходить до висновку, що позов заявлений передчасно та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Вказаний обов'язок покладається на позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, та ту обставину, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем його прав станом на момент звернення з даним позовом до суду, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підпідписання рішше 16.12.2011 р.