ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/41707.12.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор», м. Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Целестіал”, м. Київ
про: стягнення 3 472,63 грн.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю №5 від 17.10.2011р.);
представника Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Целестіал», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі: 2 753,80 грн. -основний борг, 3% річних -180,64 грн., інфляційні нарахування у розмірі -538,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 17.11.2011р.
В судовому засіданні 17.11.2011р. від Позивача надійшло клопотання про залучення додаткових документів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.12.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.
Представник Позивача у судовому засіданні 07.12.2011р. підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -02002, м.Київ, вул.М.Раскової, 23, оф.309
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 08.08.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд
06.10.2009 р. Позивачем за усною домовленістю було поставлено Відповідачу товар - плівку у кількості 2 (два) рулони на загальну суму 3 253,80грн.
Факт передачі товару підтверджується рахунком-фактури № АН9-00007391 від 06.10.2009 р., видатковою накладною № РН-0006385 від 06.10.2009 р. та довіреністю № 97 від 06.10.2009 р.
Відповідно до виставленого рахунку-фактури, оплата за товар здійснюється на умовах передоплати, таким чином кінцевим терміном розрахунку за поставлений товар є дата поставки товару, тобто 06.10.2009р.
03.09.2010 р. Відповідачем, на користь Позивача було частково здійснено оплату товару на суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку Позивача, яка надана в матеріали справи.
11.08.2011р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію № 2011-08-11/04 від 11.08.2011р., що підтверджується квитанцією про відправлення поштової кореспонденції №4120 від 11.08.2011 р., яка міститься в матеріалах справи.
Вказана претензія-вимога № 2011-08-11/04 від 11.08.2011 р. отримана Відповідачем , що підтверджується повідомленням про вручення претензії-вимоги, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не оплатив.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.
Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.
Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.
За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а Відповідач прийняти та оплатити товар.
06.10.2009 р. Позивачем за усною домовленістю було поставлено Відповідачу товар - плівку у кількості 2 (два) рулони на загальну суму 3 253,80грн.
Факт передачі товару підтверджується рахунком-фактури № АН9-00007391 від 06.10.2009 р., видатковою накладною № РН-0006385 від 06.10.2009 р. та довіреністю № 97 від 06.10.2009 р.
Відповідно до виставленого рахунку-фактури, оплата за товар здійснюється на умовах передоплати, таким чином кінцевим терміном розрахунку за поставлений товар є дата поставки товару, тобто 06.10.2009р.
03.09.2010 р. Відповідачем, на користь Позивача було частково здійснено оплату товару на суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку Позивача, яка надана в матеріали справи.
Відповідач отриманий товар не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого утворила заборгованість у розмірі 2 753,80 грн.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія № 2011-08-11/04 від 11.08.2011р.,є вимогою про оплату отриманого товару.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 753,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 14.10.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 180, 64 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення до 30.06.2011р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 538,19 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 538,19 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Анкор”, м. Київ задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Целестіал”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анкор”, м.Київ суму основної заборгованості у розмірі 2 753,80 грн., 3% річних -180, 64 грн., інфляційні нарахування у розмірі -538, 19 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Целестіал”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анкор”, м.Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12.12.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева