ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/44801.12.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех», с.Велика Омеляна, Рівненська обл.
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марчека»
про: стягнення заборгованості у розмірі 122 242,60 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -ОСОБА_1.(дов. б/н від 01.11.2011р.);
від Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауматех», с.Велика Омеляна, Рівненська обл. (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марчека», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 101225,02 грн., інфляційних нарахувань -8 137,87 грн., 3% річних у сумі -3 090,69 грн. та пені у розмірі -9 759,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2011р. порушено провадження за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначений на 01.12.2011р.
В судовому засіданні 01.12.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 30.11.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача,Акт звіряння взаємних розрахунків Підписаний з боку Позивача, з доказами направлення Відповідачу, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце судових засідань є відмітки на поштових повідомленнях про вручення кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.
Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд
31.03.2010 року між ТОВ "Бауматех" (Постачальник) та ТОВ "Марчека" (Покупець) було укладено Договір поставки № 03/10 (далі -Договір № 03/10) відповідно до якого на умовах та в строки, передбачені Договором, Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити будівельне обладнання, а саме Пневмонагнітач ВМ8 BMS Worker № 1 (зі скіпом), далі - Товар, вартість якого складає 200 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.3. Договору Покупець зобов'язувався сплатити на банківський рахунок Постачальника авансовий платіж в розмірі 50 % від вартості Товару, а саме 100 000,00 грн.
Згідно з п. 2.4. Договору решту суми вартості Товару Покупець зобов'язувався сплачувати рівними частинами відповідно до Додатку № 1 від 31.03.2010 року до Договору.
Додатком № 1 від 31.03.2010 року до Договору передбачено наступний порядок оплати вартості Товару: до 05.08.2010 року - 100 000,00 грн. до 05.09.2010 року - 25 000,00 грн. до 05.10.2010 року - 25 000,00 грн. до 05.11.2010 року - 25 000,00 грн. до 05.12.2010 року-25 000,00 грн.
На виконання умов Договору № 03/10 зобов'язань 06.08.2010 року Відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 134 було здійснено оплату 50% вартості Товару в розмірі 100 000,00 грн.., що підтверджується банківської випискою.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000070 від 06.08.2010 року Позивач передав, а Відповідач прийняв у власність Пневмонагнітач ВМ8 BMS Worker № 1 (зі скіпом) в кількості 1 шт. вартістю 200 000,00 грн.
Відповідачем в порушення передбачених Договором № 03/10 строків провів оплату за отриманий Товар лише частково в розмірі 100 000,00 грн. (50% вартості Товару).
З огляду на погоджений Сторонами порядок сплати решти 50 % вартості Товару графік заборгованості Відповідача за взаєморозрахунками з Позивачем за Договором поставки № 03/10 від 31.03.2010 року має наступний вигляд: 25 000,00 грн. - 06.09.2010 р. - 05.10.2010 р. 50 000,00 грн. - 06.10.2010 р. - 05.11.2010 р. 75 000,00 грн. - 06.11.2010 р. - 05.12.2010 р. 100 000,00 грн. - з 06.12.2010 р.
Таким чином заборгованість Відповідача за Договором поставки № 03/10 від 31.03.2010р. становить 100 000,00грн.
15.07.2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 16/10 (далі - Договір 16/10), відповідно до якого Позивач зобов'язувався здійснювати поставку запчастин, а також технічне обслуговування будівельної техніки.
Відповідно до п. 3.1. Договору оплата запасних частин проводиться Відповідачем на умовах попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця.
На виконання умов Договору № 16/10 06.08.2010 р. та 11.08.2010 р. Позивач поставив, а Відповідач прийняв запасні частини на загальну суму 26 255,02 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: - видатковою накладною № РН-0000069 від 06.08.2010 р. на суму 21 130,00 грн.; - видатковою накладною № РН-0000081 від 11.08.2010 р. на суму 4 975,02 грн.; - видатковою накладною № РН-0000082 від 11.08.2010 р. на суму 150,00 грн.
За умовами Договору № 16/10 Відповідач був зобов'язаний провести повну оплату за поставлений Товар в строк до 11 серпня 2010 року включно.
Відповідно до платіжного доручення № 134 від 06.08.2010р. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 25 000,00грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.
Таким чином заборгованість Відповідача за Договором поставки № 16/10 від 15.07.2010р. становить 1 255,02грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладених договорів, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем договори № 03/10 та 16/10 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору № 03/10 зобов'язань 06.08.2010 року Відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 134 було здійснено оплату 50% вартості Товару в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується банківської випискою.
Відповідачем в порушення передбачених Договором № 03/10 строків провів оплату за отриманий Товар лише частково в розмірі 100 000,00 грн. (50% вартості Товару), що підтверджується банківською, яка міститься в матеріалах справи.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
На виконання умов Договору № 16/10 06.08.2010 р. та 11.08.2010 р. Позивач поставив, а Відповідач прийняв запасні частини на загальну суму 26 255,02 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: - видатковою накладною № РН-0000069 від 06.08.2010 р. на суму 21 130,00 грн.; - видатковою накладною № РН-0000081 від 11.08.2010 р. на суму 4 975,02 грн.; - видатковою накладною № РН-0000082 від 11.08.2010 р. на суму 150,00 грн.
За умовами Договору № 16/10 Відповідач був зобов'язаний провести повну оплату за поставлений Товар в строк до 11 серпня 2010 року включно.
Відповідно до платіжного доручення № 134 від 06.08.2010р. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 25 000,00грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 100 000,00 грн. за Договором № 03/10 від 31.03.2010р. та у розмірі 1 255,02 грн. за Договором № 16/10 від 15.07.2010р., а всього -101255,02 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за Договором № 03/10 від 31.03.2010р. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, з моменту прострочення по 26.10.2011р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 3 045,20 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції за Договором № 03/10 від 31.03.2010р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення по 26.10.2011р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 7 986,10 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 6300,00 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за Договором № 16/10 від 15.07.2010р. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який нарахований протягом періоду, з моменту прострочення по 26.10.2011р. не перевищує розміру 3%, який може бути зарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у розмірі 45,49 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції за Договором № 16/10 від 15.07.2010р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період моменту прострочення по 26.10.2011р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 151,77 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 129,27 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.2 Договору № 03/10 від 31.03.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем за Договором № 03/10 від 31.03.2010р., суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 9 660,96 грн.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.1 Договору № 16/10 від 15.07.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем за Договором № 16/10 від 15.07.2010р., суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 98,06 грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех», с.Велика Омеляна, Рівненської області задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марчека», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех», с.Велика Омеляна, Рівненської області основну суму боргу у розмірі 101 255,02 грн., інфляційні нарахування у розмірі -6 429,27 грн., 3 % річних у розмірі -3090,69 грн. та пеню у розмірі -9759,02грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марчека», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауматех», с.Велика Омеляна, Рівненської області державне мито в розмірі 1205,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 06.12.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева