Справа № 2-1778/11
17.06.2011 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого-судді Шаповал Т.В.
при секретарі Отюговій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про розірвання кредитно -заставного договору ,-
08 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору. Посилався на те, що 29 вересня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитно- заставний договір з цільовим призначенням для купівлі автомобіля. За договором отримав кредит у сумі 110 384 грн. 30 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.09.2015 року. Забезпеченням виконання зобов»язання є застава автомобіля. В зв»язку з настанням економічної ризи у нього виникли проблеми з погашенням кредиту і з кожним днем ускладнюються, так як 29.12.2009 року розірвано шлюб, отримує мінімальну заробітну плату. Крім того, ускладнює питання погашення кредиту і недобросовісна позиція банку, який в рушення умов договору не належним чином користується своїми правами і обов»язками.
Прохав розірвати кредитно -заставний договір, укладений між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» 29.09.2008 року.
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. Просили позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає що підстав для розірвання кредитно -заставного договору не має. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитно-заставний договір № PLRKAN17221101, за яким Банк надав відповідачу кредит в сумі 110 384, 30 грн. для придбання автомобіля.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.11.2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договорм від 29.09.2008 року в сумі 164 227, 32 грн звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль «Кіа Черато», рік випуску 2008, тип ТЗ : легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі -продажу будь -яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здіснення продажу. Дане рішення набрало законної сили.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як на істотне порушення умов кредитного договору позивач в позовній заяві посилається на те, що у зв»язку з настанням економічної кризи у нього виникли проблеми із погашенням суми кредиту в зв»язку із скрутним матеріальним становищем. Також посилається на те, що поведінка відповідача по справі є недобросовісною, який в порушення умов договору не належним чином користується своїми правами та обов»язками. А саме в порушення п.п. 12.1, 12.2 розділу 12 Договору не направив йому письмове повідомлення про подію дефолту, ухиляється від реструктуризації кредиту чи розірвання договору, а використав самий зручний для цього спосіб захисту майнових прав -звернув стягнення на передмет застави. Не зважаючи на добросовісність його дій і передачу 07.06.2010 року предмету застави банку та надання довіреності на розпорядження ним, банк не використав вимог п.п. 13.2,13.3 договору про позасудове звернення стягнення на предмет застави та його продажу, а звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом, чим ускладнив його матеріальний стан . Крім того посилається на те, що банком сфальсифіковано згоду його дружини ОСОБА_2 на укладення ним кредитного договору. За договором поруки від 29.09.2008 року розмір відповідальності поручителя перед банком встановлена у сумі наданого кредиту, а у додатку №1 до договору в сумі 200 грн. Крім того. В порушення вимог ч.2 ст. 1056 -1 ЦК України, п.6.3.1 договору передбачено право банку в односторонньму порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору, а згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його розірвання.
Дострокове присудження до виконання основного зобо»язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені, збитків та інших штрафних санцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення.
У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов»язальні правовідносини не припинилися.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов»язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.
Позивач, посилаючись на ч.2 ст.651 ЦК України не надав доказів на її обгрунтування, а посилання на світову кризу не позбавляє позивача виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, оскільки не відноситься до обставин непереборної сили. Позивачем не наведено істотного порушення договору відповідачем та обґрунтованих підстав для його розірвання, умови якого з моменту підписання сторонами не змінювалися.
Також, істотних порушень відповідачем договору, які б відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України могли б бути підставою для розірвання договору, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для розірвання кредитного договору, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про розірвання кредитно -заставного договору відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя Т.В. Шаповал