< Список >
Іменем України
28 листопада 2011 року Справа № 5020-1027/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Видашенко Т.С.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін
позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.11.10; товариство з обмеженою відповідальністю "Морской горизонт";
відповідача Денісов Андрій Георгійович, наказ № 1 від 12.08.10; директор товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш";
відповідача ОСОБА_4, довіреність № 16 від 22.06.11; товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морской горизонт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 22 серпня 2011 року у справі № 5020-1027/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морской горизонт" (вул. Карасунська, 82, Краснодар, Краснодарський край, Росія, 350051)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (вул. Шостака, 9, Севастополь, 99045; вул. Луначарського, 23, кв.3, Севастополь, 99011)
про стягнення 849211,13 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Морской горизонт" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантик Фиш" про стягнення 849 211, 13 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 серпня 2011 року у справі № 5020-1027/2011 у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір є розірваним, то суму, про стягнення якої звернувся позивач, слід вважати як таку, що зберігається відповідачем без достатньої правової підстави, а ні як збитки, завдані позивачу внаслідок неналежного виконання договору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом усіх обставин справи, невідповідність висновків, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що заявлені відповідачем вимоги про стягнення збитків безпосередньо пов'язані з розірванням договору, зазначене розірвання обумовлене протиправною бездіяльністю відповідача, що виразилося у тривалому невиконанні договору.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
25.11.11 від відповідача надійшли клопотання про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду апеляційної скарги, проте у судовому 28.11.11 представники відповідача відмовилися від заявлених клопотань.
З 11.10.11 по 08.11.11 у судовому засіданні оголошувалася перерва.
Розпорядженням від 28 листопада 2011 року суддю Сотула В.В. замінено у складі колегії на суддю Видашенко Т.С.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
11.06.09 між ТОВ „Атлантик Фиш" (Україна) ( (продавець) та ТОВ „Морской горизонт" (Росія) (покупець) укладено контракт №11/06/09 (ЮН-МГ-51/09), відповідно до умов якого, продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) - оплатити та прийняти товар в узгоджених асортименті та кількості, зазначених у специфікаціях до контракту, які є його невід'ємною частиною (а.с.10-12).
Сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 включно. В частині надання та оплати послуг - до моменту їх повного та кінцевого завершення (п.9.1 договору).
Загальна вартість товару за договором складає 100 000 000,00 рублів (п.2.1 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що ціни на товар установлені в російських рублях та зазначені у додаткових угодах до кожної партії товару.
Відповідно до п.5.1 договору, оплата за поставлений товар проводиться на розрахунковий рахунок продавця банківським переказом у розмірі 100 % вартості товару на протязі 5 календарних днів з дати відвантаження товару. За угодою сторін можливий розрахунок шляхом передплати у розмірі до 50 % від вартості партії товару. Також сторони узгодили, що покупець зобов'язаний сповістити продавця про здійснення платежу на протязі однієї доби (п.5.2 договору).
Згідно до п.12.2 договору всі можливі претензії за договором повинні бути розглянуті на протязі 10 календарних днів з моменту отримання претензії, а зобов'язання за ним виконані не пізніше 15 календарних днів (якщо інше не передбачено договором).
Пунктом 12.3 договору сторони погодили, що у разі, якщо сторони не дійдуть згоди, справа підлягає вирішенню у арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача. Застосовується право країни-відповідача. Крім того, у випадках не передбачених договором, сторони погодились керуватися діючим законодавством України (п.14.2 договору).
На виконання вимог договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 11.06.2009 № СФ-0000015 на оплату авансу за товар з договором на суму 3 000 000,00 руб. (а.с.13). За виставленим рахунком позивач здійснив переказ грошових коштів у розмірі З 000 004,00 руб. у якості передплати 50 % за товар за договором, що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.09 № 294 (а.с.14) та випискою по особовому рахунку від 07.07.09 (а.с.15). Отже, позивач свої зобов'язання за договором щодо проведення передплати за товар виконав.
Натомість відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару належним чином не виконав, внаслідок чого позивач надіслав на його адресу претензію від 18.11.2009 № 144/1 з вимогою повернення грошових коштів у розмірі 3 000 004,00 руб. (а.с.18) та повідомлення про відмову від договору від 18.05.11 (а.с.20).
Вважаючи договір розірваним, позивач звернувся з позовом про стягнення збитків у сумі 849 211, 13 грн. (еквівалент за офіційним курсом гривни до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день подачі позовної заяви) на підставі статей 611, 653 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України а також на підставі пункту „b” частини 1 статті 45 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2009 між сторонами був укладений контракт № 11/06/09 (ЮН-МГ-51/09), який за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або інтим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
При цьому, до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, коли ці держави є Договірними, застосовуються положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (п. «а»ч. 1 ст. 1 Конвенції), яка набула чинності для України 01.02.1991, а для Росії-01.09.1991.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, оскільки спір виник між комерційними підприємствами - резидентами договірних країн Конвенції, остання застосовується до спірних правовідносин поряд із законодавством України.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, з наведених норм, на підставі яких позивач просить стягнути збитки у сумі 849 211, 13 грн., вбачається, що обов'язковою умовою для їх застосування, тобто для стягнення збитків на їх підставі, є встановлення факту розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору.
Позивач вважає, що договір розірваний, оскільки, на думку позивача відповідач відмовився поставляти товар, чим істотно порушив умови договору та позивач на підставі ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України відмовився від договору (а.с.20).
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
З усних пояснень відповідача у судовому засіданні, з письмових пояснень позивача (а.с.80) та з телеграми від 18.07.11 (а.с.84), в якій відповідач просить позивача прийняти 20 тон риби, згідно контракту №11/06/09 (ЮН-МГ-51/09), вбачається, що відповідач не відмовлявся та не відмовляється від передання проданого товару.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач не мав права на односторонню відмову від договору на підставі ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України та п. „а” ч. 1, ст. 49 Конвенції, а відтак контракт № 11/06/09 (ЮН-МГ-51/09) від 11.06.2009 не є розірваним.
Відповідно до п. 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 включно. В частині надання та оплати послуг - до моменту їх повного та кінцевого завершення.
Наведений пункт, в частині надання та оплати послуг -до моменту їх повного та кінцевого завершення, слід трактувати в контексті договору. Тобто весь договір діє до моменту поставки товарів і їх оплати. Тлумачення цього пункту у такій спосіб, що він стосується не поставки товарів і їх оплати, а надання послуг та оплати суперечить усьому змісту договору. Відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 213 Цивільного кодексу України якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що п. 9.1 договору стосується поставки товарів та їх оплати.
Отже, відповідно до п. 9.1 договору він діє до здійснення поставки товарів та їх оплати.
Оскільки договір № 11/06/09 (ЮН-МГ-51/09) від 11.06.2009 є чинним, не розірваним і не припиненим в інший спосіб, покупець (позивач) не має права вимагати сплаченої їм грошової суми у розмірі 849 211, 13 грн. (еквівалент за офіційним курсом гривни до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день подачі позовної заяви), в якості збитків на підставі на підставі статей 611, 653 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України.
Що стосується положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, то слід враховувати наступне.
Відповідно до п. „с” статті 33 Конвенції якщо договір не дає можливості визначити період поставки, поставка повинна бути здійснена в розумний строк після укладення договору. У разі пропуску цього строку покупець може встановити додатковий строк для поставки, порушення якого продавцем, або заява про нездійснення поставки породжує на боці покупця право зробити заяву про розірвання договору (п. „b” статті 49 Конвенції). Позивач не призначав продавцеві додаткового строку, передбаченого статтею 47 Конвенції, а тому у нього не виникло право на одностороннє розірвання договору відповідно до п. „b” статті 49 Конвенції. Отже, право на одностороннє розірвання договору у позивача не виникло ні на підставі національного законодавства України, ні на підставі Конвенції.
З позовом про розірвання договору позивач не звертався. За таких умов слід зробити висновок про те, що договір між сторонами є чинним, що виключає можливість кваліфікації сплачених позивачем грошових коштів як збитків позивача.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 849 211, 13 грн. задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Морской горизонт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 серпня 2011 року у справі № 5020-1027/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > Т.С. Видашенко
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Морской горизонт" (вул. Карасунська, 82,Краснодар,Краснодарський край, Росія,350051)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (вул. Шостака, 9,Севастополь,99045)
3. < 3-тя особа > (< адреса >)
4. < кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >