< Список >
Іменем України
01 грудня 2011 року Справа № 5002-24/3323-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_2, довіреність №237 від 30.11.2011;
позивача ОСОБА_3, розпорядження, 38-л від 21.11.2011;
відповідач ОСОБА_4, паспорт №НОМЕР_1 від 29.06.1999;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 21 вересня 2011 року у справі № 5002-24/3323-2011
за позовом комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" (вул. Євпаторійське шосе, 1т,Роздольне,96200)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,Роздольне,96200)
про стягнення 2614,94 грн.
За уточненими позовними вимогами комунальне підприємство "Роздольненський центральний ринок" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 і просило суд стягнути заборгованість у розмірі 9709,39 грн., з яких заборгованість з орендної плати у сумі 1103,30 грн. та пеню у розмірі 8606,09 грн., нараховану за період з березня по липень 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди від 30 грудня 2007 року №52 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 складає 1103,30 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі - 8606,09 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2011 року у справі №5002-24/3323-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" заборгованість за основним боргом у розмірі 1103,30 грн., пеню у розмірі 42,41 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В основу рішення господарського суду першої інстанції покладено висновки про те, що відповідачем під час розгляду справи не був доведений факт виконання зобов'язань за договором №52 від 30 грудня 2007 року в частині оплати 1103,30 грн. заборгованості за орендні платежі, тому позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі загальних норм цивільного законодавства, які закріплюють обов'язок сторін виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 8563,68 грн., місцевий господарський суд зазначив, що відповідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений вказаним Законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня. Тобто, розмір пені, на думку суду першої інстанції, за період з березня по липень 2011 складає 42,41 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 21 вересня 2011 року у справі №5002-24/3323-2011 скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог - відмовити.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що крім договору №52 від 30 грудня 2007 року, між сторонами було укладено ще додаткову угоду від 03 січня 2008 року про зміну порядку виконання зазначеного договору.
Так, відповідно до умов додаткової угоди від 03 січня 2008 року, орендна плата за торговельне місце та ринковий збір вноситься через касовий апарат орендодавця, залежно від розмірів фактично займаної торгової площі за кожен день торгівлі з видачею фіскальних касових чеків.
Відповідач наполягає на тому, що належне виконання зобов'язання за договором №52 з урахуванням додаткової угоди від 03 січня 2008 року підтверджується фіскальними чеками, які були додані ним до апеляційної скарги.
Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи.
У ході розгляду справи позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду від 21 вересня 2011 року залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Крім того позивач зазначив, що між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 взагалі не укладалось ніяких угод до договору №52 від 30 грудня 2007 року.
У судовому засіданні, призначеному на 01 грудня 2011 року, представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник позивача з вказаними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення.
Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 грудня 2007 року між комунальним підприємством "Роздольненський центральний ринок" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №52 про оренду торгового місця №1 площею 13 кв.м., строком дії до 30 січня 2010 року. У разі відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Судом першої інстанції було встановлено, що договір на час розгляду справи є чинним.
Відповідно до пункту 1.1. договору від 30 грудня 2007 року орендодавець передає у строкове платне користування (в оренду) орендарю торгове місце №1 вул. 1 (майданчик під установку палатки, контейнеру, павильону), площею 13 кв.м., необхідне для здійснення підприємницької діяльності -торгівлі товарами промислової групи.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. та 2.3., орендна плата складає 390 грн. на місяць та вноситься не пізніше 28-го числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
03 січня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 30 грудня 2007 року, відповідно до якої, сторони виклали деякі пункти договору в іншій редакції.
Так, відповідно до пункту 1.1. орендодавець передає у строкове платне користування (в оренду) орендарю майданчик під установку торгового контейнера площею 8 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності - торгівлі товарами промислової групи.
Згідно з пунктом 2.3. додаткової угоди від 03 січня 2008 року орендна плата за торговий майданчик і плата за послуги ринку, пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, вноситься через касовий апарат орендодавця, залежно від розмірів фактично займаного торгового майданчика (торгового місця) за кожен день торгівлі (щодня) з видачею фіскальних касових чеків.
Відповідно до пункту 5 зазначеної додаткової угоди від 03 січня 2008 року після вступу до дії даної угоди орендодавець не має права вимагати від орендаря виконання положень договору, порядок виконання яких змінений даною угодою.
Дана угода підписана повноважними особами та скріплена печаткою комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" .
Проте, на дуку позивача, починаючи з березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 припинила належним чином сплачувати орендну плату за договором від 30 грудня 2007 року, у зв'язку з чим за нею утворилася заборгованість.
Листами від 29 березня 2011 року та 15 квітня 2011 року позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням пені (а.с. 32-33).
Відповідач дані вимоги залишив без уваги, що і стало підставою для звернення комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" з відповідним позовом.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, виходячи з наступного.
Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір оренди.
Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Так, при зверненні з апеляційною скаргою відповідачем було надано додаткову угоду від 03 січня 2008 року про зміну порядку виконання договору №52, яка залучена судовою колегією до матеріалів справи.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Згідно з частиною 5 зазначеної статті Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судова колегія звертає увагу, що згідно з пунктом 2.3. додаткової угоди від 03 січня 2008 року орендна плата за торговий майданчик і плата за послуги ринку, пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, вноситься через касовий апарат орендодавця, залежно від розмірів фактично займаного торгового майданчика (торгового місця) за кожен день торгівлі (щодня) з видачею фіскальних касових чеків.
Слід зазначити, що норми вказаної угоди є обов'язковими для виконання сторонами на підставі статті 629 Цивільного кодексу України.
Тобто, посилання позивача на той факт, що відповідно до пунктів 2.1., 2.2. та 2.3. договору №52 від 30 грудня 2007 року, орендна плата повинна вноситися виключно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати (390 грн. на місяць) не пізніше 28-го числа поточного місяця, є надуманими.
Крім того, відповідачем було надано фіскальні чеки, як докази сплати орендної плати, які також залучені судовою колегією до матеріалів справи.
Шляхом дослідження оригіналів даних чеків, судова колегія встановила, що відповідачем дійсно здійснювалась щоденна оплата за торгове місце, залежно від розмірів фактично займаного торгового майданчика.
Отже, вищевикладене підтверджує належне виконання фізичної особи -підприємцем ОСОБА_4 договору №52 від 30 грудня 2007 року з урахуванням додаткової угоди від 03 січня 2008 року у розумінні частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальне правило належного виконання зобов'язання.
Окрім того, всупереч доводам комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" стосовно того, що сторони не укладали додаткову угоду від 03 січня 2008 року про зміну порядку виконання зазначеного договору №52, слід зазначити наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 даного Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.
Частина друга статті 207 Цивільного кодексу України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Додаткову угоду від 03 січня 2008 року підписано директором комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" ОСОБА_5 та скріплено печаткою підприємства.
Частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює правило: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивачем не надано жодних письмових, речових чи інших доказів, які підтверджували б обставини, на які він посилається.
Таким чином, судова колегія вважає, додаткову угоду від 03 січня 2011 року 2009 року укладеною та виконаною відповідачем повністю.
За таких обставин доводи комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" про існування заборгованості відповідача за договором №52 від 30 грудня 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 03 січня 2008 року, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 101, п. 2 ч.1 ст.103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2011 року у справі № 5002-24/3323-2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
У задоволені позову відмовити
Головуючий суддя < Підпис > В.С. Голик
Судді < Підпис > В.В.Сотула
< Підпис > І.В. Черткова
Розсилка:
1. комунальне підприємство "Роздольненський центральний ринок" (вул. Євпаторійське шосе, 1т,Роздольне,96200)
2. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,Роздольне,96200)