< Список >
Іменем України
21 листопада 2011 року Справа № 5020-1077/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт";
відповідач - не з'явився, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 13 жовтня 2011 року у справі № 5020-1077/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" (пр. Кірова/вул. Одеська, 19/1,Сімферополь,95000)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Севастополь,99040)
про стягнення 5145,43 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Порт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5145,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №57-С від 01.07.2009 в частині оплати за користування орендованим майном у зв'язку з припиненням дії цього договору та поверненням об'єкту суборенди.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 жовтня 2011 року по справі № 5020-1077/2011 позов задоволений частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Порт” 5140,91 грн., з яких: 4775,43 грн. - основна заборгованість, 365,48 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені судом були задоволені на підставі статті 550 Цивільного кодексу України та пункту 7.1 договору суборенди нерухомого майна від 01.07.2009 року.
Не погодившись з постановленим судовим актом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя в частині стягнення 2166,24 грн. індексації орендної плати скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, якім в задоволенні позову в частині стягнення 2166,24 грн. відмовити.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи та суперечливість висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач мав можливість своєчасно, одразу ж після оприлюднення індексу інфляції, проводити перерахунок орендної плати, однак своїм правом не скористався, доказів неможливості своєчасного проведення перерахунку суду не надав, отже не може вимагати оплати перерахунку індексу інфляції за період дії договору. Крім того, договір суборенди не містить умов про те, що позивач має право перераховувати суму орендної плати після закінчення дії договору.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2011 року апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Представники сторін явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2008 між Закритим акціонерним товариством "СІЛЬПО РІТЕЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" укладений договір суборенди нежитлового приміщення №1102/08-А /а.с. 11-12/, відповідно до пункту 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування об'єкт нерухомого майна - будівлю ЦУМу з надвірними будівлями загальною площею 6 079,40кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
У пункті 6.5 договору суборенди нежитлового приміщення №1102/08-А сторони домовилися, що суборендар має право передавати об'єкт суборенди в наступну суборенду за погодженням з орендарем. Суборендар не має права передавати свої права та обов'язки по цьому договору іншим фізичним та юридичним особам.
10.01.2009 Закрите акціонерне товариство "СІЛЬПО РІТЕЙЛ" надало позивачеві дозвіл на здачу в суборенду нежитлових приміщень будівлі ЦУМу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.85).
01.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (суборендар) укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №57-С (далі - Договір) /а.с. 13/, згідно з умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 36 кв.м., згідно із доданою схемою, у торговельному об'єкті орендаря, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (2 поверх), а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі (далі - об'єкт суборенди), з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання та дії до повного виконання зобов'язань за договором. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди в користування, який є невід'ємною частиною даного договору, та закінчується 30 червня 2011 року, який є останнім днем користування об'єктом суборенди.
Між сторонами був підписаний акт приймання-передачі до Договору суборенди частини нежитлового приміщення №57-С від 01.07.2009, відповідно до якого об'єкт суборенди був переданий відповідачу (а.с. 14).
Згідно пункту 2.2, 2.3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 12.09.2011 дійшли згоди про розірвання Договору суборенди частини нежитлового приміщення №57-С від 01.07.2009, про що ними була укладена письмова угода /а.с.22/.
12.09.2010 за актом повернення до договору суборенди частини нежитлового приміщення №57-С від 01.07.2009 об'єкт суборенди був повернутий орендарю /а.с.23/.
Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір місячної плати за суборенду (з 1 числа поточного календарного місяця по 1 число наступного календарного місяця) становить 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Вказаний розмір плати за суборенду є базовою ставкою.
Плата за суборенду підлягає щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистики України. Якщо індекс інфляції за відповідний місяць буде нижчим ніж 100% він враховується на рівні 100% по відношенню до попереднього місяця (пункт 3.2 договору).
Сторони домовилися, що перший платіж за суборенду здійснюється протягом одного банківського дня від дня укладення цього Договору. За неповний календарний місяць оплата проводиться пропорційно, за кожний календарний день суборенди.
Форма платежу - безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря. Поточна плата за суборенду сплачується орендарю авансом, до 5-го числа поточного м'ясця за наступний місяць. Часткова оплата за користування об'єктом суборенди прирівнюється сторонами до несплати платежів за суборенду (п. 3.3, 3.4 Договору).
Позивач зазначив, що відповідачем не було сплачено орендну плату за 12 днів вересня 2010 року. Крім того, протягом 2009 року відповідач при сплаті орендної плати не застосовував умови п.3.2 Договору, а здійснював оплату за базовою ставкою. Це стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення зазначеної вище заборгованості та нарахованої за несвоєчасне виконання пені.
Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у ній і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правовими підставами заявленої вимоги позивачем зазначені положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору суборенди нежитлових приміщень № 57-С від 01.07.2009.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Судом встановлено, що обов'язок орендаря з передачі об'єкту оренди був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі майна (а.с.14).
Угода про розірвання Договору суборенди та акт повернення майна підписані сторонами 12.09.2010. Позивачем при розрахунку застосовані умови пунктів 3.2, 3.3 Договору суборенди, та заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 4775,43 грн., з яких 2306,26 грн. -орендна плата за вересень 2010 року, 302,93 грн. -індексація за серпень 2010 року, 2166,24 грн. -індексація за період дії договору.
Докази сплати відповідачем даної суми у сторін відсутні, суду не надані.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.
Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача про неправомірність нарахування суми індексації орендної плати за період дії договору в розмірі 2166,24 грн. з наступних підстав.
Положеннями частини першої, третьої, п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.
За умовами Договору (пункт 3.2) сторони домовилися про індексацію базової ставки на індекс інфляції. Таким чином, вимога позивача в цій частині ґрунтується на умовах укладенного сторонами Договору № 1102/08-А від 11.02.2008.
Щодо посилання відповідача в якості заперечень на той факт, що орендар відвинув вимоги щодо оплати заборгованості лише у листопаді 2010 року, тобто після припинення дії договору суборенди, суд зазначає, що згідно умов Договору, обов'язок відповідача своєчасно сплачувати щомісячний орендний платіж, не містить обов'язкового отримання рахунку від позивача, та здійснення саме позивачем розрахунку розміру орендної плати (розділ 3 договору).
Оскільки щомісячна суборендна плата була оплачена відповідачем без урахування відповідних індексів інфляції, тому позивач правомірно здійснив донарахування суборендній платі з урахуванням індексів інфляції в розмірі 2166,24 грн., та судом першої інстанції дана вимога задоволена правомірно. Задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за 12 днів вересня 2010 року, судова колегія також визнала правомірним з зазначених вище підстав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статі 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.1 договору, у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених у пункті 3 даного договору та страхового платежу, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми оплати за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365)/100, з урахуванням умов Договору щодо строків здійснення платежів та в межах позовних вимог.
Судова колегія перевірила розрахунок пені за період з 06.09.2010 по 06.03.2011 у сумі 198,06 грн., та з 14.12.2010 по 14.06.2011 у сумі 167,42 грн. складений судом першої інстанції, та дійшла висновку що розрахунок є вірним, тому висновок суду першої інстанції, що вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, визнається судовою колегією правомірним.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не вбачається.
У відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом вірно вирішено питання розподілу судових витрат.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 жовтня 2011 року у справі № 5020-1077/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > Ю.М. Гоголь
< Підпис > В.М. Плут