< Список >
Іменем України
21 листопада 2011 року Справа № 5002-24/1935-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність №1 від 04.01.2011, Приватне підприємство "Термо-Крим";
відповідача - ОСОБА_2., довіреність №2198/н-07 від 18.11.2011, Управління освіти Феодосійської міської ради;
розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "Термо-Крим" та Управління освіти Феодосійської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27 вересня 2011 року у справі № 5002-24/1935-2010
за позовом Приватного підприємства "Термо-Крим" (вул. Калініна, 6,Сімферополь,95051)
до Управління освіти Феодосійської міської ради (вул. Галерейна, 7,Феодосія,98100)
про стягнення 75365,10 грн.
Позивач, Приватне підприємство "Термо-Крим", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Управління освіти Феодосійської міської Ради, про стягнення заборгованості з оплати за теплову енергію у розмірі 43847,00 грн., пені та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 30462,50 грн.
Позов мотивований порушенням відповідачем умов договору №010 від 18 листопада 2008 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що оскільки додаткової угоди про зміну ціни теплової енергії між сторонами за договором №010 від 18 листопада 2008 року укладено не було, відсутній факт порушення Управлінням освіти Феодосійської міської Ради своїх договірних зобов'язань та не має підстав для стягнення боргу та нарахування господарських санкцій (т.1 а.с.100-101).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2010 призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі (т.1 а.с.42-46).
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 апеляційну скаргу Управління освіти Феодосійської міської ради залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2010 в частині зупинення провадження у справі № 2-24/1935-2010 залишено без змін (т.2 а.с.65-69).
10.11.2010 від експертного закладу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у зв'язку з ненаданням сторонами документів, необхідних для проведення експертизи та були повернуті матеріли контрольної справи (т.2 а.с.72).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2010 поновлено провадження по справі (т.2 а.с.73-74).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі (т.2 а.с.83-87).
21.06.2011 на адресу суду першої інстанції надійшов висновок експерта (т.2 а.с.94-110).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2011 поновлено провадження по справі (т.2 а.с.112-113).
06.08.2011 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54225,99 грн., пеню та штрафні санкції -30095,42 грн., державне мито -743,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -312,50 грн. (т.2 а.с.126-127).
Відповідна заява в порядку частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-24/1935-2010 позов задоволений частково, стягнуто з Управління освіти Феодосійської міської Ради на користь Приватного підприємства "Термо-Крим" заборгованість за основним боргом у розмірі 54225,99 грн., витрати на проведення судово -економічної експертизи у розмірі 4823,67 грн., державне мито у розмірі 542,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 200,96 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Термо-Крим" в доход державного бюджету міста Сімферополя державне мито в розмірі 100,11 грн. В частині стягнення пені і штрафних санкцій у розмірі 30095,42 грн. відмовлено.
Задовольняючі вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору №010 від 18.11.2008 щодо оплати наданих йому послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, що призвело до утворення у відповідача заборгованості перед позивачем.
Одночасно судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій у зв'язку з відсутністю правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, оскільки останнім допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, та сторони не відносяться до державного сектору економіки.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Приватне підприємство "Термо-Крим" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині часткового стягнення з позивача судових витрат та відмови в частині стягнення пені і штрафних санкцій у розмірі 30095,42 грн., прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити в повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача повністю.
Підставою для зміни зазначеного судового акту заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судова економічна експертиза підтвердила суми пені та штрафних санкцій в розмірі 30095,42 грн, таким чином судом першої інстанції було неправомірно відмолено в їх задоволенні.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2011 року апеляційна скарга Приватного підприємства "Термо-Крим" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Плута В.М. та призначена до розгляду на 21 листопада 2011 року.
Не погодившись з рішенням суду, Управління освіти Феодосійської міської Ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі №5002-24/1935-2010 в частині задоволення вимог скасувати, прийняти нове рішення: у стягненні заборгованості відмовити та судові витрати покласти на позивача.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у скарзі зазначає, що позивач не мав достатніх правових підстав для внесення змін до договору, оскільки додаткові угоди з позивачем не укладались. Сплата наданих послуг Управлінням освіти, як розпорядником бюджетних коштів, здійснювалась з урахуванням коштів, передбачених на ці цілі в місцевому бюджеті, та згідно прийнятих обов'язків до ціни, зазначеній в договорі відповідно до закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Бюджетного кодексу України. Крім того зазначив, що рішення Береговської сільської ради про затвердження тарифу на послуги теплопостачання були визнані незаконними та скасовані постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2010 по справі №2-а-67/2010. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2011 року апеляційна скарга Управління освіти Феодосійської міської ради прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Плута В.М. та призначена до розгляду на 21 листопада 2011 року. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Термо-Крим" та Управління освіти Феодосійської міської Ради об'єднані для сумісного розгляду в одне апеляційне провадження.
До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.
У судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційних скарг у повному обсязі.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2008 позивач уклав з комбінатом комунальних підприємств с. Берегове договір оренди комунального майна №2, відповідно до умов якого, згідно рішення виконавчого комітету Берегової сільської ради від 04.11.2008 №270, позивач прийняв у термінове платне користування нежитлове приміщення - паливну на природному газі з газовим обладнанням, загальною площею 20,9 кв.м., розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, с. Берегове, пров. Шкільний, б. 1, що перебуває на балансі ККП с. Берегове. Орендоване нежитлове приміщення - паливну на природному газі з газовим обладнанням - передається для постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення середньої шкоди №8 с. Берегове (т.1 а.с. 59-61).
18.11.2008 між середньою школою №8 с. Берегове (Споживач), Управлінням освіти Феодосійської міської ради (Платник) та Приватним підприємством "Термо -Крим" (Виконавець) укладений договір №010 (далі -Договір, т.1, а.с. 56-58), відповідно до умов якого Споживач доручає Виконавцю надавати послуги по централізованому опаленню - постачанню теплової енергії у вигляді гарячої води, Споживач зобов'язався використовувати теплову енергію за її цільовим призначенням, а Платник своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.
Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє в частині поставки теплової енергії до 11.11.2009, а в частині розрахунків до повного виконання Замовником своїх договірних зобов'язань (пункт 9.1 Договору).
Відповідно до пунктів 1.2-1.3, 2.1 Договору зобов'язання по сплаті поставленої теплової енергії Споживача приймає на себе Платник. Кількість теплової енергії, що подається Виконавцем (далі - ліміти) визначається на підставі розрахунку планової необхідності теплової енергії і палива для опалення в наступних обсягах: 454,89 Гкал/год. Платник зобов'язався своєчасно сплачувати вартість теплової енергії, яка поставляється на об'єкт Споживача, на підставі рахунків Виконавця, направлених Платнику, у строки, встановлені даним договором.
В пункті 4.2.3 договору №010 Виконавець зобов'язався своєчасно письмово повідомляти платника про зміну тарифів і цін за договором. При зміні урядом цін на енергоресурси, матеріали, підвищення мінімальної заробітної плати відповідно автоматично змінюється і ціна на теплову енергію, що постачається, про що Виконавець повідомляє Платника з посиланням на нормативний документ. При цьому платник не має права відмовитись від сплати теплової енергії, яка споживається, за новою ціною, затвердженою Держкомітетом з контролю за цінами.
Згідно пункту 5.1 Договору поставлена теплова енергія сплачується Виконавцю на розрахунковий рахунок грошовими коштами. Оплата проводиться за розрахунковим тарифом, встановленим у пункті 5.3 вказаного договору, виходячи з планової необхідності.
Оплата проводиться Платником за фактичну кількість теплової енергії, отриманої Споживачем, і підтверджується актами виконаних робіт (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 5.3 Договору ціна за одиницю теплової енергії, яка поставляється, складає 424,51 грн. /Гкал з врахуванням ПДВ. Подальше уточнення тарифу проводиться виконавцем у письмовому вигляді шляхом підписання додаткової угоди до договору між сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що з метою отримання палива для вироблення теплової енергії позивачем по справі був укладений договір на поставку природного газу від 20.10.2008 №12-80-ПГ, а 01.01.2009 також був укладений договір №12-80-ПГ на поставку природного газу.
На виконання вимог договору №010 від 18.11.2008 за період з листопада 2008 року по березень 2009 року позивачем було поставлено теплову енергію на опалення середньої школи №8 с. Берегове на загальну суму 97434,63 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на поставку теплової енергії та актами теплової енергії, яка споживається (т.1 а.с.32-41).
Матеріалами справи підтверджено, що протягом строку дії договорів на поставку природного газу ціна на газ змінювалась декілька разів, граничні рівні цін на природний газ були встановлені наказом Міністерства палива і енергетики від 21.10.2008 №517 з 07.11.2008 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №998 від 15.11.2008, а саме:
- з 07.11.2008 ціна на 1000 куб.м. природного газу склала 1606,33 грн., про що свідчить додаткова угода №1 від 07.11.2008 до договору №12-80-ПГ (т.1 а.с.79);
- з 15.11.2008 ціна за 1000 куб.м. природного газу склала 1895,71 грн., що підтверджується додатковою угодою №3 від 17.11.2008 до договору №12-80-ПГ (т.1 а.с.78).
З листа Феодосійського управління по експлуатації газового господарства (вих.№94 від 29.01.2009), який адресований позивачу, вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 №442 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1161 "Про внесення змін в пункт 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ", наказу НАУ "Нафтогаз України" від 16.01.2009 №13 "Про внесення змін до наказів від 29.08.2008 №342 і від 27.11.2008 №457" з 01.01.2009 ціна 1000 куб.м. газу, який поставляється, з урахуванням витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", тарифів на транспортування і поставку розподільчими газопроводами ВАТ "Кримгаз", тарифів на транспортування газу магістральними газопроводами ДАТ "Чорморнафтогаз" і ДК "Укртрансгаз", складає 1828,15 грн., крім того ПДВ -365,63 грн., а всього -2193,78 грн. (т.1 а.с.81).
23.12.2008 Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, розглянувши документи позивача щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги, надала висновок №1054, в якому зазначила, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 с. Берегове, м. Феодосія, визначений в розмірі 491,09 грн. за 1 Гкал. (без врахуванням рентабельності та податку на додану вартість) є економічно обґрунтованим (т.1 а.с.42).
20.02.2009 за вих.№081 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу за послуги опалення і поставки теплової енергії у вигляді гарячої води за грудень 2008 року у розмірі 52681,26 грн. (т.1 а.с.50-51).
27.02.2009 відповідач листом за вих.№319/01-15 від сплати заборгованості відмовився (т.1 а.с.52-53).
26.02.2009 Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим надала висновок №150, в якому зазначила, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія, визначений у розмірі 545,77 грн. за 1 Гкал. (без врахуванням рентабельності та податку на додану вартість) є економічно обґрунтованим (т.1 а.с.43).
Позивач на адресу відповідача надіслав лист за вих.№121 від 27.02.2009, в якому повідомив відповідача про те, що 26.02.2009 ним був отриманий висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №150 від 26.02.2009 відносно розрахунку економічно обґрунтованих витрат на послуги на поставку теплової енергії для школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія, в якому зазначається що вартість 1 Гкал з 01.01.2009 складає 720,41 грн. (т.1 а.с.52-53).
У зв'язку з цим відповідачу була направлена додаткова угода до договору №010 від 18.11.2008, а також висновок №150 від 26.02.2009 Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (т.1 а.с.54).
Однак відповідач заборгованість не сплатив, запропоновану позивачем додаткову угоду не підписав, зазначивши що додаткова угода про внесення змін до пункту 5.3 Договору №010 від 18.11.2008 не укладалась, а Договором внесення змін в односторонньому порядку не передбачено (т.1 а.с.47).
З наданих позивачем доказів вбачається, що вартість послуг, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, за період з листопада 2008 року по березень 2009 року складає 139765,04 грн.
Проте, відповідачем послуги, надані позивачем, оплачені на суму 85539,05 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 54225,99 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом та нарахування штрафних санкцій.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг, у зв'язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Перевіривши встановлені обставини у справі представленими суду доказами, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність належних доказів, які б свідчили про оплату відповідачем заборгованості перед позивачем за період з листопада 2008 року по березень 2009 року у розмірі 54225,99 грн. При цьому, колегія зазначає, що розмір підтверджується, в тому числі висновком №172/10 судово - економічної експертизи від 20.06.2011.
Отже, судова колегія визнає, що сума заборгованості відповідача у розмірі 54225,99 грн. є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до пункту 5.3 Договору №010 від 18.11.2008 ціна за одиницю теплової енергії, яка поставляється, складає 424,51 грн. /Гкал з врахуванням ПДВ. Подальше уточнення тарифу проводиться виконавцем у письмовому вигляді шляхом підписання додаткової угоди до договору між сторонами. Оскільки додаткова угода до договору щодо внесення змін ціни за одиницю теплової енергії між сторонами укладена не була, він вважає, що повністю розрахувався по своїм зобов'язанням, сплативши вартість наданих послуг за ціною, що передбачена у вказаному договорі.
Крім того, усно вказав, що пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі, якщо протягом дії договору вступить в силу нормативно-правовий акт, який регламентує правовідношення сторін, сторони застосовують норми такого акту відносно тих прав та обов'язків, які виникають або продовжують існувати після вступу в його законну силу; у разі, якщо норма договору не відповідає нормативному акту, сторони зобов'язані привести договір у відповідність із діючим законодавством.
Таким чином, оскільки рішення Береговської сільської ради про затвердження тарифу на послуги теплопостачання визнані незаконними та скасовані постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2010 по справі №2-а-67-2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011, правових підстав для сплати більшої ціни за одиницю теплової енергії, яка постачається, ніж передбачено договором, відповідач не має.
Судова колегія не приймає даний довід відповідача на підставі наступного.
Висновками №1054 від 12.12.2008 та №150 від 26.02.2009 Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим розрахунки планових витрат на виробництво послуг з виробництва послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія визнала економічно обґрунтованими.
Дані висновки відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво. Транспортування, поставку теплової енергії і послуг по централізованому опаленню і поставці гарячої води" від 10.07.2006 №955 зі змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 27.02.2007 №297 і від 24.10.2007 №1267, яка діяла на момент складання висновків №1054 від 12.12.2008 та №150 від 26.02.2009.
Разом з тим, актом №0188 від 04.06.2010 Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим підтвердила, що перевіркою дотримання позивачем державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з теплопостачання, відповідності зміни їх розмірів, а також рівня відшкодування населенням вартості послуг за підсумками виробничої діяльності суб'єктів господарювання у 2009 році та І кварталі 2010 року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955, порушень не виявлено (т.2 а.с.128-135).
Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 4.2.3 Договору сторони домовились про можливість одноособової зміни позивачем умов договору в частині тарифів та обов'язку відповідача сплатити теплову енергію за новими тарифами за умови їх затвердження Держкомітетом з контролю за цінами.
У відповідності із статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що пункт 4.2.3 є імперативним, оскільки в ньому чітко зазначено, що платник не має права відмовитись від сплати теплової енергії, яка споживається, за новою ціною, затвердженою Держкомітетом з контролю за цінами, у зв'язку з чим є обов'язковим для відповідача навіть при відсутності додаткової угоди до договору.
На підставі вищевикладеного судова колегія визнає правомірним рішення суду першої інстанції про задоволення вимог в частині основного боргу.
Додатково позивач просив стягнути з відповідача пеню та штрафні санкції, з урахуванням збільшення позовних вимог, в розмірі 30095,42 грн. з посиланням на положення частини другої статті 231 Господарського кодексу України, оскільки прострочка виконання зобов'язання склала більш 30 днів.
Однак в апеляційній скарзі позивач в обґрунтування заявлених вимог посилався на частини п'яту та шосту статті 231 Господарського кодексу України та зазначив, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, тому підлягають нарахуванню штрафні санкції, встановлені частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України.
В пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року" від 25.11.2005 N01-8/2229 на питання: чи вправі суд апеляційної інстанції у здійсненні апеляційного перегляду судового рішення прийняти вимогу позивача про зміну підстави або предмету позову, збільшення (зменшення) розміру позовних вимог або ж відмову від позову, відповів, що норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Це повною мірою стосується прав позивача, передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК України.
Крім того, з висновку експерта вбачається, що розрахунок пені був здійснений саме на підставі вимог частини другої статті 231 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, судова колегія не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на нарахування пені та штрафних санкцій на підставі частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, оскільки дана норма містить інший розмірі пені, не містить штрафних санкцій, тому веде до зміни позовних вимог.
Згідно частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України можливо при сукупності кількох умов: якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, та хоча б одна зі сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору (або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту).
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, відсутні правові підстави для застосування штрафної санкції, передбаченої частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України №42/562 від 06 грудня 2010 року та №06/113-38 від 20 грудня 2010 року , яка є обов'язковою відповідно до статті 40025 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” та статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності із нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи норми частини другої статті 13 Господарського кодексу України, ані відповідач, ані позивач не є суб'єктами господарювання державного сектора економіки, та в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач по справі за договором №010 від 18.11.2008 виступав як державний замовник, який діє від імені держави та виконання зобов'язання фінансувалось за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафних санкцій є правомірним.
Не може бути прийнятий судом довід позивача про те, що пеня та штрафні санкції підтверджені висновком експерта, оскільки висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, висновком експерта підтверджується тільки правильність розрахунку, а не правомірність підстав нарахування санкцій.
Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення скаржниками норм законодавства.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для задоволення апеляційних скарг Приватного підприємства "Термо-Крим" та Управління освіти Феодосійської міської ради не вбачається.
У відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи та інші витрати покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судом вірно вирішено питання розподілу судових витрат.
Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Термо-Крим" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Управління освіти Феодосійської міської ради залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у справі № 5002-24/1935-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > С.А. Рибіна
Судді < Підпис > Ю.М. Гоголь
< Підпис > В.М. Плут