01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.12.2011 № 43/438
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
за участю секретаря Кондратюк О.А.,
представників:
від заявника - ОСОБА_1. (предст. за дов.),
від боржника - ОСОБА_2. (дов. від 11.01.2011),
від ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” - ОСОБА_3. (дов. від 17.02.2011),
від ТОВ “ІТ Ленд” - ОСОБА_4. (дов. від 29.11.2011),
від ТОВ “Райсіо Україна” - ОСОБА_5. (дов. від 22.11.2010),
від розпорядника майна - Зайцев Д.С.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (Банк)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2011
у справі № 43/438 (суддя Пасько М.В.)
за заявою Приватного підприємства “Транском”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Ласуня”
про банкрутство
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Ласуня” з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано надати звіт та ліквідаційний баланс боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 на підставі ч. 6 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено процедуру ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Ласуня”, введено процедуру розпорядження майном боржника, постанову Господарського суду міста Києва у справі № 43/438 від 10.12.2010 про визнання боржника банкрутом ухвалено вважати такою, що втратила чинність, зобов'язано заявника подати за його рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про введення процедури розпорядження майном боржника, з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Зайцева Дмитра Сергійовича, розпорядника майна зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.
На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 оголошення про порушення справи про банкрутство боржника надруковано в газеті “Голос України” № 245-246 (4995-4996) від 25.12.2010.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 43/438 визнано кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Ласуня”: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіон Логістік” на суму 39 107,40 грн.; Приватне підприємство “Транском” на суму 20 288 734,23 грн.; Відкрите акціонерне товариство “Завод Іллічівський” на суму 523 113,33 грн.; ОСОБА_6 на суму 2 500 000,00 грн.; ОСОБА_7 на суму 2 500 000,00 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю “Продукт Менеджмент” на суму 15 161 151,22 грн.; Приватне підприємство “Річмонд Сервіс” на суму 1 800 000,00 грн.; Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” на суму 50 165 849,79 грн.; Відкрите акціонерне товариство “Янтар” на суму 106 037,84 грн.; Спільне підприємство “Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 47 093 349,84 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю “Віннер Одеса” на суму 1 000 000,00 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю “Прайм Логістік” на суму 227 905,32 грн.; Підприємство з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна” на суму 157 357,22 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю “Аутспан Інтернешнл” на суму 1646110,92 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю “ІТ Ленд” на суму 17 601,59 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 143 226 318,70 грн.; визнано Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" на суму 50 165 849,79 грн.; зобов'язано розпорядника майна боржника Зайцева Дмитра Сергійовича включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” у розмірі 50 165 849, 79 грн., як такі, що забезпечені заставою і підлягають задоволенню у 1-шу чергу; зобов'язано розпорядника майна боржника Зайцева Дмитра Сергійовича повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів; вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, ухвалено не розглядати і вважати погашеними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2011 та припинити провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції.
Ухвалою від 29.11.2011 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 06.12.2011.
Ухвалою від 01.12.2011 від 01.12.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Райсіо Україна” та призначено її розгляд у справі № 43/438 на 06.12.2011.
Ухвалою від 06.12.2011 продовжено строк розгляду справи № 43/438 на п'ятнадцять днів, а розгляд справи відкладено на 15.12.2011.
В процесі розгляду справи від боржника надійшов відзив, в якому він просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2011р., апеляційну скаргу Банку - без задоволення.
Також заявник надав відзив на апеляційну скаргу Банку, в якому просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2011р. - без змін.
Розпорядник майна боржника надав відзив на апеляційну скаргу Банку, в якому заперечив її доводи та зазначив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 28.09.2011р. не підлягає скасуванню.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги Банку, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та розпорядника майна, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимогами щодо грошових зобов'язань до боржника.
Під грошовим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно ч. 1, 3 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.
Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Також, виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, вимога щодо безспірності грошових вимог кредитора встановлена цим Законом лише для грошових вимог ініціюючого кредитора (ініціюючих кредиторів) та не передбачена для грошових вимог конкурсних кредиторів.
Більш того, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
У зв'язку з чим, визнані боржником вимоги конкурсного кредитора не підлягають визнанню та включенню судом до реєстру вимог кредиторів автоматично.
Крім того, в силу ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
28.09.2011 розпорядник майна подав на затвердження суду першої інстанції реєстр вимог кредиторів боржника.
До реєстру вимог кредиторів було внесено кредиторські вимоги на загальну суму 145565901,32 грн., в тому числі 141700164,72 грн. за основними зобов'язаннями та 3865736,60 грн. неустойки. Також до реєстру внесено кредиторські вимоги Банку в розмірі 50165849,78 грн., які забезпечені заставою.
З матеріалів справи вбачається, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора на суму 300000,00 грн. підтверджені векселем АА 2122312 від 15.10.2010, який емітований боржником.
Зазначений вексель був придбаний заявником на підставі договору купівлі-продажу № Б30/10В купівлі-продажу цінних паперів від 26.10.2010, укладений із ТОВ “Аероком Технолоджи”. На підтвердження виконання договору купівлі-продажу був складений акт прийому-передачі векселів від 28.10.2010 та акт від 28.10.2010 виконання договору № Б30/10В від 26.10.2010.
28.10.2010 вексель АА 2122312 від 15.10.2010 був пред'явлений до оплати боржнику.
Листом від 30.10.2010 боржник повідомив заявника про неможливість оплатити вексель у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.
03.11.2010 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8., вчинено протест про неоплату векселя АА 2122312 від 15.10.2010 на суму 300000,00 грн.
На підставі протесту векселя про неоплату нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис № 3618 якими запропоновано, стягнути кошти в сумі 300000,00 грн. з боржника на користь заявника у примусовому порядку.
На примусове виконання виконавчого напису нотаріуса постановою Відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 10.11.2010 відкрито виконавче провадження.
Згідно листа Відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 08.12.2010 та Акту державного виконавця від 07.12.2010 боржник відсутній за місцезнаходженням, а виконавче провадження триває.
Отже, колегія суддів відзначає, що кредиторські вимоги заявника в розмірі 300000,00 грн. є безспірними та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що провадження у даній справі було порушено з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає право кредитора у разі відсутності за місцезнаходженням боржника незалежно від розміру його вимог та строку виконання зобов'язань звернутись із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника, а ухвалою від 11.03.2011 відмовлено в задоволенні клопотання Банку про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 40 Закону про банкрутство.
Враховуючи, що на час прийняття оскаржуваної ухвали від 28.09.2011 боржник не виконав своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором, колегія суддів відзначає про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі (п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство).
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону про банкрутство кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.
В порядку ст. 14 Закону про банкрутство заявник звернувся до господарського суду із додатковими вимогами до боржника в розмірі 16768034,23 грн., які виникли на підставі заборгованості за векселями та 3220000,00 грн. заборгованості за договором поруки.
З матеріалів справи вбачається, що заявником на підставі договору купівлі-продажу № Б30/10В купівлі-продажу цінних паперів від 26.10.2010, укладений із ТОВ “Аероком Технолоджи”, був придбаний простий вексель АА 2122313 номінальною вартістю 14902000,00 грн., який пред'явлений боржнику та не оплачений останнім.
Також на підставі договору № Б27/10В купівлі-продажу цінних паперів від 26.10.2010 заявник придбав простий вексель АА 2122311 номінальною вартістю 1866034,23 грн., який також був неоплачений боржником.
Кредиторська заборгованість в розмірі 3220000,00 грн. виникла на підставі договору поруки від 28.10.2010, у зв'язку з неоплатою ТОВ “Ласуня Трейд” (боржник) простого векселя АА 1811247 (лист від 30.10.2010 про неможливість оплатити вексель).
Зазначений договір поруки був укладений між ПП “Транском” (кредитор), ТОВ “Ласуня Трейд” (боржник) та ТОВ “Торгівельний дім “Ласуня” (поручитель).
За умовами договору поруки від 28.10.2010 поручитель та боржник солідарно відповідають перед кредитором по зобов'язанню з оплати векселя АА 1811247, емітованого ТОВ “Ласуня Трейд” зі строком платежу за пред'явленням на суму 3220000,00 грн.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про протиправність емітування боржником векселів та укладення договору поруки у зв'язку з наявним зобов'язанням перед Банком не надавати гарантії, поруки тощо, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недійсності або неукладеності договору поруки від 28.10.2010.
Таким чином, кредиторські вимоги заявника підтверджується належними доказами в загальному розмірі 20288734,23 грн. та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.
Також матеріалами справи підтверджені кредиторські вимоги наступних кредиторів:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон Логістік” на суму 39 107,40 грн.;
Відкритого акціонерного товариства “Завод Іллічівський” на суму 523 113,33 грн.;
ОСОБА_6 на суму 2 500 000,00 грн.;
ОСОБА_7 на суму 2 500 000,00 грн.;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Продукт Менеджмент” на суму 15 161 151,22 грн.;
Приватного підприємства “Річмонд Сервіс” на суму 1 800 000,00 грн.;
Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” на суму 50 165 849,79 грн.;
Відкритого акціонерного товариства “Янтар” на суму 106 037,84 грн.;
Спільного підприємства “Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 47 093 349,84 грн.;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер Одеса” на суму 1 000 000,00 грн.;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Логістік” на суму 227 905,32 грн.;
Підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна” на суму 157 357,22 грн.;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Аутспан Інтернешнл” на суму 1646110,92 грн.;
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ Ленд” на суму 17 601,59 грн.
Крім того, до господарського суду звернулись кредитори, вимоги яких були погашені після порушення провадження у даній справі, а саме:
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Києві на суму 673,64 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю від 13.01.2011;
Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на суму 1215,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2011 та від 04.02.2011.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, на яких грунтуються кредиторські вимоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для затвердження реєстру вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Ласуня”.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 43/438 - без змін.
Матеріали справи № 43/438 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді