01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.11.2011 № 30/234
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі: Гончарук І.В.
Представники сторін:
позивача:ОСОБА_1., довіреність № 29-08/01 від 29.08.2011;
відповідача : ОСОБА_2., довіреність б/н від 01.01.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «МТН»
на рішення
господарського суду
міста Києва
від 04.10.2011
у справі № 30/234 (суддя: Ващенко Т.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «МТН»
про стягнення 14225,80 грн.
Приватне акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «МТН» про стягнення 14225,80 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 30/234 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу “МТН” на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” 13200,00 грн. - основного боргу, 1025,80 грн. - пені, 142,25 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «МТН» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 30/234 скасувати та прийняти нове яким в позові відмовити.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 прийнято до розгляду справу № 30/234. Розгляд апеляційної скарги призначений на 07.11.2011 об 11:20.
07.11.2011 представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 30/234 відкладено на 28.11.2011 об 11:10.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 28.11.2011 № 01-23/3/2 у справі № 30/234 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Іоннікову І.А.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
31.07.2009 між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (правонаступником якого є позивач) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу “МТН” (Орендар) укладено Договір оренди № 39/2009 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) приміщення площею 26,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, на 7 поверсі, кімната № 713, для використання під офіс.
Згідно з п. 1.2 Договору орендоване приміщення належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок № 010001938 серія № НБ від 16.02.1999.
В п. 2.1 Договору сторони передбачили, що Орендар вступає в строкове платне користування приміщенням вартістю, вказаною в п. 1.1, у термін, визначений у цьому Договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Орендар зобов'язався прийняти за актом приймання-передачі і використовувати орендоване приміщення виключно за призначенням згідно з п.1.1 та умовами цього Договору.
01.08.2009 на виконання умов Договору між сторонами було підписано акт прийому-передачі майна в оренду.
Плата за користування орендованим приміщенням складає 6600,00 грн. щомісячно (п. 3.1 Договору).
До того ж, плата за користування орендованим приміщення включає: орендну плату, визначену з застосуванням орендної ставки, плату за землю та витрати Орендодавця по утриманню та експлуатації приміщення.
Відповідно до п. 3.2 Договору, сторонами погоджено, що Орендар проводить оплату за користування орендованим майном шляхом щомісячних перерахувань до 05 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця суми, визначеної п. 3.1 Договору.
Пунктом 4.4 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за користування орендованим приміщенням у відповідності з розділом 3 Договору, до дати підписання Орендарем акту приймання-передачі майна.
На виконання умов Договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: № УЗ-0000128 від 02.02.10. на суму 6 600,00 грн. та № УЗ-0000204 від 01.03.10. на суму 6 600,00 грн., згідно яких відповідач повинен був сплатити орендні платежі за лютий та березень 2010 р. в сумі 13200,00 грн.
Проте, зазначені вище рахунки відповідач не сплатив в зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 04-10/680 від 07.04.2010 з вимогою погашення заборгованості в розмірі 13200,00 грн.
Але, зазначений вище лист залишився без відповіді, а заборгованість по Договору не погашена.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що станом на 16.06.2011, відповідачем свої зобов'язання за Договором в частині внесення орендних платежів належним чином не виконав.
Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, але всупереч умовам Договору відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого в нього наявна заборгованість перед позивачем за лютий та березень 2010 року в розмірі 13200,00 грн.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 13200,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати по Договору на підставі п. 3.6, позивачем нарахована пеня в сумі 1025,80 грн.
У відповідності до п. 3.6 Договору, сторонами погоджено, що плата за користування орендованим приміщенням внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1025,80 грн. пені, обґрунтованою та такою, що правомірно була задоволена судом першої інстанції.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 30/234 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «МТН» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 30/234 - без змін.
2. Матеріали справи № 30/234 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
02.12.11 (відправлено)