01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.11.2011 № 1/233
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі: Гончарук І.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача:
ОСОБА_1., довіреність № 1053/05-ІІІ від 23.05.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт»
на рішення
господарського суду
міста Києва
від 21.10.2011
у справі № 1/233 (суддя: Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт»
до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі № 1/233 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі № 1/233 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 прийнято до розгляду справу № 1/233. Розгляд апеляційної скарги призначений на 28.11.2011 о 10:40.
28.11.2011 представником позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника.
Розглянувши подане 28.11.2011 клопотання суд відзначає, що хвороба представника не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
До того ж, суду не надано доказів хвороби ОСОБА_2., який і подав зазначене вище клопотання.
В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів, подане 28.11.2011 клопотання представника позивача (ОСОБА_2.) про відкладення розгляду справи відхиляє.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
30.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № КЛ/09-23 (надалі - Кредитний договір).
На підставі Кредитного договору відповідач відкрив позивачу невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надавав кредитні кошти в межах ліміту кредитування у сумі 925000,00 доларів США на строк з 30.09.2009р. по 28.12.2015р. за процентною ставкою 13% річних.
Фактично по Кредитному договору позивач отримав 656107 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 2837052 від 2.12.2009р., № 2120003 від 13.11.2009р., № 1949788 від 02.11.2009р., № 1706139 від 15.10.2009, № 1856608 від 27.10.2009, наявні в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що на думку позивача у 2009 році між позивачем та відповідачем було укладено низку, взаємопов'язаних кредитних договорів, а саме № КЛ/08-07 від 09.06.2008, зі змінами внесеними згідно додаткової угоди №4 від 29.07.2009р.; № КЛ/08-08 від 09.06.2008р. зі змінами внесеними згідно додаткової угоди № 4 від 29.07.2009р.; № КЛ/08-17 від 19.09.2008 зі змінами відповідно до додаткових угод №2 від 29.07.2009р. та № 3 від 30.09.2009р., №КЛ/09-23 від 30.09.2009.
Укладення зазначених вище договорів було здійснено позивачем з метою поповнення обігових коштів скаржника для здійснення господарської діяльності.
Щодо взаємопов'язаності кредитних договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні кредитні договори, укладені у різний час та з різною сумою, тобто предметом договору, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад, породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю у предметах їх регулювання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з вимогою визнати Кредитний договір недійсним в зв'язку з тим, що умови кредитних договорів №№ КЛ/08-07, КЛ/08-08, КЛ/08-17 відповідачем було виконано у повному обсязі, проте умови Кредитного договору відповідач відмовився виконувати, а саме не надав кредитні кошти, які зобов'язався надати у відповідності до зазначеного договору, чим не було додержано в момент вчинення правочину вимог встановлених ч.ч.1 -3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд відзначає, що кожна сторінка оспорюваного договору скріплена підписом та печаткою уповноваженого представника позивача, що свідчить про те, що позивач знав про умови спірного договору та погодився з ними.
Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до абз. 3 п.1.1 Кредитного договору, банк має право відмовити у наданні кредиту (в тому числі, але не виключно, в укладенні кожної додаткової угоди про надання траншу), у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником (позивач) своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно п. 3.2 Кредитного договору позивач зобов'язався сплачувати нараховані проценти згідно п. 3.1 цього договору щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.
Проте, позивач порушив свої договірні зобов'язання, в частині належного виконання наведених вище пунктів, а саме позивач не сплачував проценти за користування кредитними коштами, а також комісію за надання кредиту (п. 5.1.5 Кредитного договору), що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем неналежним чином виконувались взяті за Кредитним договором зобов'язання.
До того ж, суд відзначає, що скаржником не було надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказі в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України які б підтверджували обстави викладені як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі № 1/233 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва 21.10.2011 у справі № 1/233 - без змін.
2. Матеріали справи № 1/233 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
02.12.11 (відправлено)