01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 26/030-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Корсакової Г.В. (доповідач по справі)
суддів: Сулім В.В.,
Сухового В.Г.
При секретарі судового засідання Зайцевій А.І.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача:не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р.
по справі № 26/030-11 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Зарічне
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Мирне
про стягнення 24346,70 грн.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 18 308,50 грн. основного боргу, 1 433, 40 грн. інфляційних виплат, 398,77 грн. 3% річних, 2 120,28 грн. пені, 2 085, 75 грн. простою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору від 18.05.2010р. та погодженої з відповідачем заявки № 95 від 18.05.2010 здійснив перевезення за маршрутом Італія-Україна (м. Київ), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 0191473, №0122469А, № 0191471А та актом виконаних робіт від 01.06.2010 року. Відповідно до заявки №95 від 18.05.2010 вартість перевезення була погоджена сторонами в розмірі 1 770,00 євро плюс 1 045,00 грн., яку відповідач згідно умов договору мав оплатити протягом 3-х днів з моменту пред'явлення оригіналу чи копії CMR/ТТН, рахунку та акту виконаних робіт. А оскільки відповідачем не було проведено у строк оплату здійсненого позивачем перевезення вартістю 18 308,50 грн. позивач звернувся з позовом до суду.
13.04.2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 18 308,50 грн. основного боргу, 1 702,86 грн. інфляційних сум, 463,48 грн. 3% річних, 2 454,59 грн. пені, 2 085,75 грн. простою, 684,58 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2011р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р. по справі № 26/030-11 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 24.10.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011 року у справі № 26/030-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі Розпорядження Секретаря палати від 16.11.2011р., розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Суховий В.Г.
Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2011р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 16.11.2011р. оголошувалась перерва до 23.11.2011р.
В судове засідання 23.11.2011р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутності представника відповідача, участь якого в засіданні суду обов'язковою не визнавалась.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 18 308,50 грн. основного боргу, 1 702,86 грн. інфляційних сум, 463,48 грн. 3% річних, 2 454,59 грн. пені, 2 085,75 грн. простою, 684,58 грн. збитків, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18.05.2010р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та заявки № 95 до договору від 18.05.2010р. на автомобільну перевозку вантажу в частині оплати здійсненого позивачем перевезення.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як вказує позивач 18.05.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за умовами якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення і видати уповноваженій на отримання вантажу особі. Експедитор зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно разової заявки.
Згідно п. 2.2 договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в конкретній заявці, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.5 договору оплата послуг перевізника повинна здійснюватися експедитором на розрахунковий рахунок перевізника в 3-х денний термін на основі належним чином оформлених оригіналу або копій CMR/ТТН з печатками про отримання вантажу і оригіналу рахунку, акта виконаних робіт.
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як вбачається з матеріалів справи договір від 18.05.2010р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не містить підпису зі сторони відповідача.
Отже, договір від 18.05.2010р. не є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі, а відтак посилання позивача на досягнення сторонами згоди з усіх умов договору та порушення його умов відповідачем, з огляду на непідписання останнім вказаного договору, є безпідставними.
Також позивач на підтвердження наявності правовідносин між сторонами щодо замовлення перевезення за маршрутом Італія -Україна (м. Київ) вартістю 1 770,00 євро та 1 045,00 грн. посилається на заявку № 95 від 18.05.2011 року та акт приймання виконаних робіт від 01.06.2010 року.
Проте, як вбачається з наданої позивачем та посвідченої ним ксерокопії заявки № 95 від 18.05.2010 року до договору, у графі “фрахтова сума” наявні внесені рукописні зміни до тексту заявки. Крім того, вказана заявка не містить підпису відповідача. При цьому, згідно з п.9 заявки вона вважається дійсною в тому випадку, якщо підписана обома сторонами та разом з договором.
Відповідач у письмових запереченнях на позов вказував на те, що заявку, на яку посилається і надає позивач до суду та акт виконаних робіт від 01.06.2010 року, він не підписував, печатку на вказаних документах не ставив.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011 у справі № 26/030-11 була призначена судова експертиза документів (заявки № 95 від 18.05.2011 року (сторінка 20 матеріалів справи та акту приймання виконаних робіт від 01.06.2010 року (сторінка 24 матеріалів справи), на які посилається позивач в обгрунтування позову.
Згідно повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5291/11-11/5292/11-13 від 01.09.2011р. судовий експерт повідомив про неможливість надання висновку, в зв 'язку з тим, що електрографічні копії заявки № 95 від 18.05.2011 року та акту приймання виконаних робіт від 01.06.2010 року, на які посилається позивач, не містять зображення підпису від імені відповідача, оригіналів досліджуваних документів експерту не надано.
Позивачем оригіналів вказаних документів не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду.
Наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 0191473, № 0122469А, № 0191471А підтверджують лише факт здійснення перевезення, проте не є доказами, що свідчать про досягнення між сторонами домовленості щодо здійснення перевезення за маршрутом Італія - Україна (м. Київ) вартістю 1 770,00 євро та 1 045,00 грн.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявності обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Доводи скаржника про розгляд судом справи за відсутності позивача не повідомленого належним чином про місце засідання суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вказує сам позивач, ухвала господарського суду Київської області від 12.09.2011р. про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 22.09.2011р. була отримана ним 21.09.2011р., тобто позивач був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду. Посилання скаржника на надіслання на адресу суду 21.09.2011р. засобами електронного зв'язку клопотання про відкладення розгляду справи, позивачем доказами не підтверджено.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р. відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р. у справі № 26/030-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 22.09.2011р. у справі № 26/030-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 26/030-11 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді