01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2011 № 51/331
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі: Кривошея О.В.
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011
у справі № 51/331 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»
про стягнення 42173,71 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - відповідач) про стягнення 39030,37 грн. основного боргу, 2517,93 грн. інфляційних втрат, 625,41 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за договором поставки товарів продовольчого асортименту від 20.07.2009 в частині оплати поставленого позивачем товару на виконання зазначеного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року у справі № 51/331 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця» 39030 грн. 37 коп. основного боргу, 312 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 112 грн. 28 коп. 3% річних від суми заборгованості, 394 грн. 55 коп. державного мита та 220 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі №51/331 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.11.2011.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить перенести розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника з огляду на його участь в іншому судовому процесі.
На підставі статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 30.11.2011.
В судове засідання 30.11.2011 представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою документів не надали.
Відповідач та позивач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не забезпечили явку в судове засідання своїх представників.
Від позивача через відділ інформаційного забезпечення надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:
10 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дергачівський м'ясокомбінат-Перша Столиця” (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ділайт-Україна”(далі - покупець) укладено договір поставки (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця товар разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти такі товари та своєчасно сплатити їх вартість.
За своєю правовою природою зазначений договір, що укладений між сторонами, є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 3.1 договору товари поставляються за цінами, вказаними в Специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору.
На виконання пункту 3.1 договору додатком № 2 сторони підписали Специфікацію, якою погодили асортимент та ціну на товар.
Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення строку, вказаного у п. 8.1 договору.
В матеріалах справи відсутні докази звернень сторін одна до одної з заявами про припинення договору протягом одного місяця до 31.12.2009 та 31.12.2010, тому такий визнається пролонгованим на наступні календарні роки - 2010 рік та 2011 рік відповідно.
Позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за період з 23.07.2010 по 12.11.2010 на загальну суму 44617,02 грн. на підставі видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи.
З письмових пояснень позивача та відповідача вбачається що відповідач повернув товар на суму 3086,85 грн. та оплатив отриманий товар на суму 2500,00 грн.
Посилаючись на те, що у відповідача утворилась заборгованість у сумі 39030,37 грн. позивач звернувся до суду з позовом.
Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень договору (пункт 5.1) покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сім днів починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.
Договором встановлений строк оплати отриманого товару. Отже, не підлягає застосуванню частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, приписами якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи не містяться та на вимогу апеляційного господарського суду позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували першу реалізацію відповідачем товарів споживачам.
Судова колегія вважає, що позивачем не доведено настання строку виконання зобов'язання у розумінні пункту 5.1. договору.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар в сумі 39030,37 грн. є таким, що настав 21.04.2011, тобто через сім днів від звернення позивача з претензією від 12.04.2011 № 12042011, оскільки сторонами в пункті 5.1. договору встановлений інший строк оплати отриманого товару, який в силу частини першої статті 530 Цивільного кодексу України є обов'язковим для застосування.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати отриманих товарів, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області у даній справі скасуванню в частині стягненню, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі №51/331 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі №51/331 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця» (62122, Харківська обл., Богодухівський район, с. Шуби, вул. Центральна, б. 20, код 35973545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, б. 12, код 35847906) 197 (сто дев'яносто сім) грн. 28 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.
6. Матеріали справи №51/331 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді