01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2011 № 21/128-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі: Кривошея О.В.
За участю представників:
від позивача - Потапова В.П., довіреність б/н від 24.11.2011;
Слепченко Ю.Б., довіреність б/н від 24.11.2011;
від відповідача - не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Марго”
на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011
у справі № 21/128-11 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь”
до Приватного підприємства „Марго”
про стягнення 36582,59 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” (далі - позивач) до Приватного підприємства „Марго” (далі - відповідач) про стягнення 36 582,59 грн., з яких: 31810,95 грн. вартості недопоставленого товару за договором №07-04 від 07.04.2010 та 4771,64 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2011 у справі №21/128-11 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства „Марго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” 31810 грн. 95 коп. вартості недопоставленого товару, 318 грн. 11 коп. державного мита та 205 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Приватне підприємство „Марго” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 у справі №21/128-11 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що до винесення рішення судом першої інстанції відповідач поставив товар відповідно до договору №07-04 від 07.04.2010 на суму 31810,95 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Марго” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.11.2011.
Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких позивач підтримав апеляційну скаргу Приватного підприємства „Марго”, зазначив, що відповідач дійсно поставив товар після подачі позову.
В судове засідання 30.11.2011 з'явились представники позивача.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не забезпечив явку в судове засідання свого представника.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Приватного підприємства „Марго”, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:
07.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” (далі-покупець) та Приватним підприємством „Марго” (далі-продавець) укладено договір купівлі-продажу №07-04 (далі-Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар згідно зі специфікацією та за умовами, зазначеним у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Покупець здійснює попередню оплату за товар до 12.04.2010 в розмірі 10%. Решта 90% оплачується за 3 дні до отримання товару (пункт 3.2., 3.3. Договору).
Відповідно до пункту 4.1. продавець зобов'язується поставити (передати) товар покупцю протягом 3-х днів з дати отримання заявки на отримання товару від покупця, за умови виконання останнім вказаних в пунктах 3.2-3.4 договору зобов'язань.
Згідно з пунктом 10.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до проведення остаточних розрахунків.
У відповідності до додатку №1 до Договору, загальна вартість товару, який має бути поставлений (переданий) покупцю становить 91723,95 грн.
На виконання умов Договору, 12.04.2010 позивачем сплачено відповідачу 9172,40 грн. (10% від вартості товару) та 15.04.2010 - 82551,56 грн. (90 %), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача за зазначений період.
З накладної №54 від 13.04.201, яка підписана сторонами та скріплена печатками, вбачається, що відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 59913,01 грн.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 31810,95грн. вартості оплаченого та недопоставленого за Договором товару на підставі статті 670 Цивільного кодексу України.
Проте, на підтвердження того, що свої зобов'язання Приватне підприємство „Марго” повністю виконало, відповідач надав видаткову накладну № РН-00495 від 11.10.2011, відповідно до якої відповідач поставив позивачу товар на суму 31810,95 грн., а представник позивача Пропілек С.Д. за довіреністю №17 від 11.10.2011 отримав зазначений товар.
Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судовою колегією станом на день прийняття рішення місцевим господарським судом відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором №07-04 від 07.04.2010, тобто поставив товар на суму 91723,95 грн., при чому товар на суму 31810,95 грн. був поставлений відповідачем 11.10.2011, тобто вже після звернення позивача до суду з позовною заявою але до винесення Господарським судом Київської області рішення у даній справі.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у таких випадках:
- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 313810,95 грн. вартості недопоставленого товару на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим рішення Господарським судом Київської області підлягає скасуванню у цій частині.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної поставки попередньо оплаченого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 4771,64 грн. пені.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Натомість, приписами статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що пеня, як міра цивільно-правової відповідальності, застосовується виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання. Зазначене положення є імперативним та не може бути змінено за волею сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.11.2009 у справі №12/1050, від 26.07.2010 у справі № 52/468, від 17.08.2010 у справі № 42/178-52/142, від 09.03.2011 у справі № 42/147-41/22.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4771,64 грн. пені за прострочення строків поставки товару за Договором, оскільки вимога про стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання негрошового зобов'язання, суперечить вимогам статті 549 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31810,95 грн. вартості недопоставленого товару, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства „Марго” підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Марго” на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 у справі №21/128-11 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 у справі №21/128-11 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства „Марго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” 31810 (тридцяти однієї тисячі вісімсот десяти) грн. 95 коп. вартості недопоставленого товару.
3. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного підприємства „Марго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” 31810 (тридцяти однієї тисячі вісімсот десяти) грн. 95 коп. вартості недопоставленого товару припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 у справі №21/128-11 залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СБЕ Україна Волинь” (45520, Волинська обл., Локачинський р-н, с. Холопичі, ідентифікаційний код 35374092) на користь Приватного підприємства „Марго” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158, ідентифікаційний код 20619598) 705 (сімсот п'ять) грн. 75 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Повернути Приватному підприємству „Марго” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158, ідентифікаційний код 20619598) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 91 коп., сплачений у зв'язку з подачею апеляційної скарги згідно платіжного доручення №736 від 01.11.2011.
7. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови.
8. Матеріали справи №21/128-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді