01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 54/320
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - за дов. № 09/1401 від 30.08.2011
від відповідача ОСОБА_2. - за дов від 01.09.2011
ОСОБА_3. - за дов. від 01.09.2011
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011
у справі № 54/320 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смаківниця»
про стягнення 48 424,77 грн.
Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смаківниця» про стягнення 48 424,77 грн., з яких 35 349,97 грн. заборгованості, 10 339,32 грн. інфляційних втрат та 2 735,48 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 54/320 у позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 54/320 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 54/320 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
01.01.1998 між Спільним підприємством «Укр-Кан-Пауер» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ») (енергопостачальна організація) та Колективним підприємством «Оптово-роздрібна фірма «Магазин № 816» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Смаківниця») (покупець) укладено Договір № 450255 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до пункту 1.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.01.1998 по 31.12.1998 564 Гкал., з максимальним тепловим навантаженням 0,194 Гкал/год, в тому числі: на опалення 0,128 Гкал; та на гаряче водопостачання 0,066 Гкал./год..
Згідно з пунктом 6.4 Договору покупець зобов'язався щомісяця з 12 по 14 число отримувати в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.
Пунктом 6.5. Договору сторони погодили, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.
У відповідності до пункту 10.1 Договору (з урахуванням угоди № 1 про зміну і доповнення Договору № 450255 від 01.01.1998) Договір укладений на термін з 01 січня 1998 року до 31 грудня 1998 року і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11 2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127 від 05.02.2009 та № 229 від 27.02.2009 встановлено тарифи, зокрема, на теплову енергію.
З наданих апелянтом пояснень вбачається, що вартість теплової енергії у гарячій воді за грудень 2008 року, січень - лютий 2009 року, позивачем визначена на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008 та № 127 від 05.02.2009 відповідно.
Указами Президента України № 1199/2008 від 16.01.2009, № 65/2009 від 03.02.2009 та № 76/2009 від 09.02.2009 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127 від 05.02.2009 скасовано як такі, що суперечать Конституції та Законам України, оскільки видано з перевищенням делегованих законодавством повноважень щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
З наведеного вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. А отже нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, не відповідає нормам чинного законодавства.
До 01.12.2008 були чинними тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.012007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.
27.11.2008 на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 було скасовано розпорядження № 86 від 31.01.2007, в свою чергу вказане розпорядження в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007, було поновлене у дії з 10 лютого 2009 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009.
Враховуючи, що сторони не мають розбіжностей у кількості використаної відповідачем теплової енергії у гарячій воді, колегія приходить до висновку про необхідність перерахунку вартості спожитої відповідачем енергії за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 (171,62 грн./Гкал без ПДВ) та у кількості, вказаній сторонами.
Платіжним дорученням № 241 від 10.08.2011 відповідачем сплачено позивачеві 12 061,72 грн., тобто до подачі позовної заяви.
Згідно арифметично вірного розрахунку вартості спожитої теплової енергії за спірний період, проведеного судом першої інстанції, дійсна вартість переданої за Договором теплової енергії становить 18 946,48 грн. (з ПДВ), а отже висновок суду першої інстанції, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії завищена апелянтом на 23 288,25 грн., є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.
Факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії у гарячій воді у розмірі 17974,02 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується сторонами. Крім того, як вбачається з пояснень сторін та наявних в матеріалах справи розрахунків станом на 01.12.2008 переплата відповідача за теплову енергію, поставлену позивачем на підставі Договору, становила 972,46 грн.
Відповідно враховуючи розмір сплачених коштів та переплату станом на 1 грудня 2008 року відповідач сплатив позивачу повну вартість теплової енергії у гарячій воді, поставленої за період з грудня 2008 року по березень 2009 року (включно) на підставі Договору (17 974,02+972,46=18 946,48).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 54/320 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 54/320 залишити без змін.
Матеріали справи № 54/320 повернути Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді