01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.11.2011 № 36/222
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників:
від Прокуратури: Пилипенко Т.А. - помічник прокурора,
від Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): ОСОБА_1. - представник за довіреністю,
від Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації: представник не з'явився,
від Дитячого санаторію “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання: ОСОБА_2., ОСОБА_3. - представники за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2011 р.
у справі №36/222 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації
до Дитячого санаторію “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання
про зобов'язання звільнити приміщення,
В липні 2011 року Заступник прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації звернувся з позовом про зобов'язання Дитячого санаторію “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання звільнити приміщення дошкільного навчального закладу (ясла -садок) №305 по вул. Лісничій, 3 в м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення №22 від 20.08.1999р., укладений між Районним відділом освіти Харківської районної державної адміністрації та Київським міським дитячим санаторно -курортним медичним об'єднанням, припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну дії. На даний час Дитячий санаторій “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання самовільно займає приміщення дошкільного навчального закладу (ясла -садок) №305 по вул.. Лісничій, 3 в м. Києві.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.09.2011р. у справі №36/222 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора Голосіївського району м.Києва
звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.9,116,123,124 Земельного кодексу України, ст.ст.91,93-95,98,103,104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що зроблені судом першої інстанції висновки в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також ґрунтуються на неповному та всебічному дослідженні всіх обставин справи.
Головним управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією та Дитячим санаторієм “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, Голосіївська районна у м.Києві державна адміністрація наданим її процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008 року між Районним відділом освіти Харківської районної державної адміністрації та Київським міським дитячим санаторно -курортним медичним об'єднанням був укладений договір №22 оренди нежитлового приміщення (далі-Договір), відповідно до умов якого Районне відділення освіти Харківської районної державної адміністрації передає Київському міському дитячому санаторно -курортним медичним об'єднанню нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Ліснича, 3, д/з №305, загальною площею 3223 м2. Приміщення надавалось для розміщення оздоровчого закладу для дітей з хронічними захворюваннями.
Частина 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно із ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
З пункту 2 Договору вбачається, що строк дії останнього сторони визначили з 01.09.1999 року по 01.09.2009р.
Спірні правовідносини виникли внаслідок, як стверджує прокурор, того, що відповідач без правових підстав займає спірне приміщення, оскільки Договір оренди №22 від 30.08.1999р. припинив свою дію 01.09.2009р., у зв'язку із закінченням строку дії.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно із ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Дані норми кореспондується з ч.2 ст.291 Цивільного кодексу України.
Пунктом 17 Договору передбачено, що у разі розірвання договору, закінчення строку його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно на умовах зазначених у договорі.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Сторонами відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів припинення строку дії договору оренди №22 від 30.08.1999р. з урахуванням приписів ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що посилання прокуратури на зобов'язання відповідача звільнити приміщення дошкільного навчального закладу (ясла -садок) №305 по вул.. Лісничій, 3 в м. Києві з підстав закінчення строку дії договору є безпідставними.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Дитячий санаторій “Озерний” Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об'єднання використовує спірне приміщення на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.07.2007р. №965 “Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва”, відповідно до якого нежилий будинок на вул. Ліснича, 3 (с. Чапаєва) загальною площею 3223,0 м2, закріплений за Дитячим санаторієм “Озерний” на праві оперативного управління.
Доказів того, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.07.2007р. №965 “Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва” втратило свою чинність або змінено сторонами суду не надано.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені Заступником прокурора Голосіївського району м.Києва в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2011 року у справі №36/222 залишити без змін.
3. Матеріали справи №36/222 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
02.12.11 (відправлено)