01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 13/199
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники за довіреностями,
від третіх осіб: представники не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техбуд-Плюс”
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р.
у справі №13/199 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техбуд-Плюс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіб-Брок”
треті особи: 1.Державна податкова інспекція у м.Ялта, 2.Державна податкова інспекція Оболонського району міста Києва
про стягнення заборгованості в розмірі 2365920,00 грн., .
У червні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача плати у розмірі 2000000,00 грн. за надання посередницьких послуг, 284000,00 грн. - інфляційних втрат та 81920,00 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання за укладеним договором №15/06/07 про надання посередницьких послуг від 15.06.2007р.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.09.2011 у справі №13/199 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.525,526,610-612,623,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.91-95,101,п.3 ч.1 ст.103, 104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третіми особами не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представників третіх осіб.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2007 між ТОВ „Сіб-Брок”, як замовником, та ТОВ „Техбуд-Плюс”, як виконавцем, був укладений договір №15/06/07 про надання посередницьких послуг (далі-Договір), відповідно до умов якого замовник дає завдання, а виконавець зобов'язався надати такі посередницькі послуги: до 31.07.07 забезпечити замовнику придбання частки розміром 61% в статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15” (код ЄДРПОУ 1068048); до 31.07.08 забезпечити замовнику придбання частки в статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15” розміром 39%; сприяти перенесенню вищезазначених ринків в інші місця м. Ялта; сприяти у придбанні об'єктів нерухомості, що розташовані поряд вищезазначених земельних ділянках.
Відповідно до п.1.3 Договору зазначені у п.1.2 послуги позивач зобов'язався надати не пізніше 31 грудня 2009 року.
Згідно із п 3.1 Договору виконавець зобов'язаний надавати послуги в порядку та в строк, визначені цим Договором.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що за неможливості надання послуг повідомити про це Замовника у 7-денний строк як про це стало відомо. Повідомлення про неможливість надання послуг є рівнозначним припиненню дії Договору і звільняє Сторони від відповідальності за невиконання цього Договору в частині, що обумовлена зазначеною неможливістю надання послуг.
Відповідно до п. 1.4. Договору підтвердженням надання послуг за цим Договором є акт, який складається Сторонами в строк 15 днів з моменту повідомлення виконавцем своїх обов'язків згідно п.1.2 Договору.
У відповідності до п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця у розмірі, в порядку та в строки, визначені в цьому Договорі.
За надання послуг за Договором замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі 2 000 000, 00 грн. в строк 30 днів, з моменту підписання акту, у відповідності з п. 1.4., шляхом передачі у власність виконавця 400 м.кв. торгово-офісних приміщень, що розташовані у багатофункціональному житлово-готельному комплексі, який будується замовником за адресою: м. Ялта, вул. Московська 15 (п.4.1 Договору).
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що грошовий еквівалент вартості нежитлових приміщень зазначених в п.4.1 виплачується виконавцю лише за згодою Сторін.
Відповідно до розділу 5 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Згідно із п.7.1 та п.7.2 Договору строк дії останнього починає свій перебіг з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та закінчується 31.12.09.
Закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору ( п.7.3 Договору).
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
Зміни у цей Договір, відповідно до п. 7.5, набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.
Відповідно до п. 8.5 Договору, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
21.06.07 сторони склали Проект з придбання корпоративних прав ТОВ “ОСОБА_15”, з метою одержання контролю щодо земельної ділянки, розташованою за адресою вул.Московська 9 (в районі Будинку книги) м. Ялта. Яким визначили вартість послуг в доларах США, яка склала 500000,00.
Порядок передачі 400м.кв. торгово-офісних приміщень, що розташовані у багатофункціональному житлово-готельному комплексі, який будується замовником за адресою: м. Ялта, вул.. Московська 15 сторони визначили в Проекті згідно до Додакту 1, проте Додаток 1 відсутній.
Сторонами Проект в оригіналі суду не представлений.
Актом приймання передачі грошових засобів від 21.06.07 уповноважений представник ТОВ “СІБ-Брок” ОСОБА_6 та уповноважений представник ТОВ “Технобуд-Плюс” ОСОБА_7 з метою одержання контролю щодо земельної ділянки, розташованою за адресою вул.Московська 9 (в районі Будинку книги) м. Ялта засвідчили передачу 497000,00 дол.США. Сторонами зазначений акт також в оригіналі суду не представлений.
Позивач стверджує, що 21.12.09 сторонами був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг згідно Договору. Відповідно строк виконання договірних зобов'язань щодо розрахунків між сторонами наступив 10.01.10.
Також позивач стверджує, що в квітні та травні 2010 року позивач направляв відповідачу листи від 22.04.10. та від 05.05.2010 р. з вимогою сплатити вищезазначену суму на поточний рахунок позивача. Станом на день розгляду справи, всупереч умовам Договору та вимогам законодавства, відповідач з позивачем не розрахувався, а тому винен 2000000,00 грн. в якості оплати за надані посередницькі послуги та 284000,00 грн. - інфляційних втрат і 81920,00 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.
В свою чергу відповідач стверджує, що позивач несвоєчасно виконав свої зобов'язання за Договором в частині забезпечення відповідачеві придбання до 31.07.07 частки розміром 61% у статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15”, оскільки документального підтвердження набуття такої частки було лише 26.12.08 - дата державної реєстрації внесення змін до установчих документів.
Крім того, відповідач посилається на положення ст. 51 Закону України “Про господарські товариства”, відповідно до якої установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Також відповідач посилається на приписи ч.3 ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якою регулюється порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
Відповідач зазначає, що у відповідності до ст. 7 Закону України “Про господарські товариства”, зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України, зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.
У іншій частині зобов'язань за Договором, а саме: до 31.07.08 забезпечити придбання відповідачем частки в статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15” розміром 39%; сприяння перенесенню вищезазначених ринків в інші місця м. Ялта; сприяння у придбанні об'єктів нерухомості, що розташовані поряд вищезазначених земельних ділянках, відповідач стверджує, що зобов'язання позивачем не виконане взагалі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 3 та 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З положень ст.89 Цивільного кодексу України вбачається, що юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відповідно до договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ “ОСОБА_15” від 17.07.07 нотаріально посвідчених ОСОБА_8 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу і зареєстрованих за №2094 та №2090 учасники товариства ОСОБА_9 і ОСОБА_10 продали, а ТОВ “СІБ-Брок” купило частки у розмірі по 30,5 % ТОВ “ОСОБА_15”.
З протоколу Загальних зборів акціонерів ТОВ “ОСОБА_15” вбачається, що представники учасника товариства - ТОВ “СІБ-Брок” - 61% статутного фонду 30.10.07 брали участь у зборах та приймали управлінські рішення.
Крім того, договір про надання посередницьких послуг не містить вказівки, що позивач повинен здійснити дії направлені на державну реєстрація змін до Статуту ТОВ “ОСОБА_15” у зв'язку із зміною розміру часток учасників.
Таким чином, твердження щодо несвоєчасного виконання 1-етапу Договору спростоване матеріалами справи.
Відсутній попередній договір купівлі-продажу 39% статутного фонду ТОВ “ОСОБА_15”, як це сторони передбачали в Проекті з придбання корпоративних прав ТОВ “ОСОБА_15”, з метою одержання контролю щодо земельної ділянки, розташованою за адресою: вул.Московська 9 (в районі Будинку книги) м. Ялта, підписаного 21.06.07.
Представлені позивачем світлокопії листів учасників товариства “ОСОБА_15” ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не містять дати їх виконання і направлення, докази їх надсилання -фіскальні чеки Укрпошти є сумнівними, оскільки самі заяви в оригіналах представлені суду і у заявах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 без номера і без дати на ім'я ТОВ “СІБ-Брок” вказано адресу м. Київ, бул.Лесі Українки, б.7 “б”,офіс 104, а у фіскальних чеках: 04071,м. Київ, вул.Оболонська, 7.
Отже, позивачем належними доказами не доведено виконання ним обов'язку до 31.07.08 забезпечити придбання відповідачем частки в статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15” розміром 39%.
Немає ні у договорі, ні у поясненнях сторін тлумачення термінам “сприяти перенесенню ринків”, “сприяти у придбанні об'єктів нерухомості”. Не є визначеним і зрозумілим обсяг послуг (робіт), які позивач мав вчинити для виконання ІІІ і ІV етапів Договору.
Відсутні докази перенесення ринків для малозабезпечених та Квіткового в інші місця м. Ялта, як-от розпоряджень/рішень органів місцевої влади міста Ялта чи власників ринків про їх перенесення. Відсутні також докази вжиття заходів направлених на перенесення ринків.
Відсутні докази сприяння у придбанні об'єктів нерухомості, що розташовані поряд вищезазначених земельних ділянках, як-то докази переговорів із власниками нерухомості, звіти по визначенню вартості об'єктів, можливості їх придбання, попередні договори, договорі предметом яких є об'єкти нерухомості, їх частини, права на них, тощо чи корпоративні права власників такої нерухомості.
Позивачем відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів виконання ІІ-ІV етапів за Договором, а саме: 2. до 31.07.08 забезпечити придбання відповідачем частки в статутному фонді ТОВ “ОСОБА_15”розміром 39%; 3. сприяти перенесенню вищезазначених ринків в інші місця м. Ялта; 4. сприяти у придбанні об'єктів нерухомості, що розташовані поряд вищезазначених земельних ділянках, позивачем не надано.
Договір від 15.06.07 не визначає можливості часткової оплати за надані послуги у вигляді передачі частини від 400,00 кв.м. торгово-офісних приміщень, що розташовані у багатофункціональному житлово-готельному комплексі за адресою: м. Ялта, вул. Московська 15.
Доказів проведення переговорів між сторонами у справі і досягнення згоди про виплату грошового еквіваленту замість передачі майна, як це передбачено п.4.2 Договору, колегії суддів не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно Договору №15/06/07 від 15 червня 2007 р., складений 21.12.09 про виконання послуг визначених п1.2 Договору, підписаний від позивача директором ОСОБА_7 та від відповідача директором ОСОБА_12 21.12.09, однак, як вбачається з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ “СІБ-Брок” №31/10 від 31.10.07 ОСОБА_12 був звільнений з посади директора , а 01.11.07 на цю посаду призначений ОСОБА_14 (протокол №31/10 від 31.10.07 та наказ від 01.11.07). Крім того, виконання ІІ -ІV етапу з чотирьох обумовлених п.1.2 договору не доведено і на даний час.
Стосовно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК Крим від 20.07.2011 р. № 7/1-75 щодо факту відсутності будівництва готельного комплексу в м. Ялта по вул. Московській 15 колегія суддів зазначає наступне.
З листа вбачається, що станом на березень 2011 року роботи з будівництва не проводяться.
Втім, як вбачається з світлокопії Рішення Господарського суду міста Києва №37/437 від 01.12.08, наданої до матеріалів справи позивачем, відповідач здійснював у 2008 році будівництво жилого комплексу по вулиці Московській вздовж вулиці Руданського, на території ВАТ “Ялтинський рибкомбінат” у місті Ялта, на місці раніше знесеної будівлі сплативши частково підряднику 23051938,41 грн., заборгував 5986574,68 грн. Цей борг було стягнуто даним рішенням.
Отже, лист датований березнем 2011 року не є об'єктивною інформацією про наявність чи відсутність майна, яке могло б бути передане відповідачем у виконання свого зобов'язання.
При цьому, такий документ не є підставою у розумінні п. 4.2 Договору для здійснення розрахунків за надані послуги шляхом виплати грошового еквіваленту.
Щодо Акту приймання передачі грошових засобів від 21.06.07 колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 36 ГПК України встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Необхідність подання оригіналів документів зумовлена тим, що у суду виникла необхідність встановлення достовірності документа, що подається в копії, зокрема акту від 21.06.07, який поданий відповідачем в підтвердження передачі відповідачу 497 000 дол. США.
Як зазначалось, представник позивача вказав, що йому не відомий такий факт, а відповідач зазначив, що у нього відсутня можливість надати оригінали документів не вказуючи жодної поважної підстави неможливості їх надання.
Отже, прийняття такого Акту, як доказу у справі не можливе без встановлення його достовірності.
Крім того, порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни сплати заборгованості, зазначені в контрактах.
Однак, між сторонами у справі, які є резидентами, відсутні зовнішньоекономічні відносини і відповідний договір (контракт).
У відповідності до Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України юридичні особи незалежно від форми власності мають здійснювати розрахунки у безготівковій формі у разі перевищення суми три тисячі гривень.
Порядок організації готівкових розрахунків юридичних осіб між собою та з підприємцями і фізичними особами встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за N 237/5428 (з змінами).
Згідно із п.2.2 зазначеного Положення розрахунки готівкою між юридичними особами здійснюються через їх власні каси з веденням касової книги, а також через установи банків шляхом переказу готівки на користь юридичних осіб для сплати будь-яких платежів.
Крім того, сума готівкового розрахунку однієї юридичної особи з іншим не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами через каси підприємств і банків (пункт 2.3 цього Положення).
З пункту 8 Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 № 129 (із змінами) вбачається, що прийом готівки банками від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, на рахунки різних фондів, для сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, на розподільчі рахунки енергопостачальників за спожиту електроенергію, а також від органів державної податкової служби для зарахування коштів на поточні рахунки платників податків, у яких вилучено готівку, здійснюється за оголошенням про внесення готівки.
У всіх інших випадках прийом готівки від юридичних осіб для подальшого переказу її на користь інших юридичних осіб має здійснюватися за прибутковими касовими ордерам. Таким чином, між двома юридичними особами через касу банку можуть проводитися готівкові розрахунки (в розмірах, не перевищують три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами) з оформленням банком прийому готівки прибутковим касовим ордером або оголошенням про внесення готівки, при цьому такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів - безготівковими.
Таким чином, Акт приймання-передачі грошових коштів не може підтверджувати операцію з розрахунку між двома юридичними особами.
Позивач відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України належних і допустимих доказів на підтвердження повного виконання своїх зобов'язань за Договором №15/06/07 про надання посередницьких послуг не надав.
Відповідач також не довів в повній мірі факту розрахунків за Договором.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості за Договором і їх задоволення можливе лише за наявності підстав щодо задоволення основної вимоги.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, який відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техбуд-Плюс” на рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2011 року у справі №13/199 залишити без змін.
3. Матеріали справи №13/199 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
02.12.11 (відправлено)