01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 23/403
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів:
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»
на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2011р.
у справі № 23/403 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП АССА»
третя особа: Контрольно-ревізійне управління в Київській області
про стягнення 2 076 грн.,
Комунальне підприємство “Управління житлово-комунального господарства” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП АССА” (далі - відповідач) про стягнення 2 076 грн. зайво перерахованих коштів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. у справі №23/403 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення вмотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача з ініціативою внести зміни до укладеного договору щодо зміни ціни чи умов оплати в порядку передбаченому статтею 188 ГК України. З посиланням на норми ЦК України та ГК України, які регулюють договірні відносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти, отримані відповідачем за належною правовою підставою, а тому доводи позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. у справі №23/403 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 2076 грн. задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема позивач вказує, що судом не повно та не всебічно вивчені матеріали справи, не з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що, відповідно до вимог ГПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2011р.
У судове засідання 29.11.2011р. представник позивача та відповідача не з'явились. До початку розгляду справи від відповідача надійшла телеграма, датована 28.11.2011р. у якій відповідач (скаржник) просив суд розглядати справу без участі його представника.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
В судове засідання з'явився представник Контрольно-ревізійного управління у Київській області, який пояснив суду, що Контрольно-ревізійний відділ в м. Славутич не є юридичною особою, а входить до складу Контрольно-ревізійного управління у Київській області як структурний підрозділ.
Виходячи з наведеного та враховуючи приписи ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про залучення Контрольно-ревізійного управління у Київській області у якості третьої особи без самостійних вимог.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи та вислухавши думку представника третьої особи, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутності представників сторін, колегія суддів з урахуванням приписів ст.ст.77, 101 ГПК України, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем 04.12.2008 р. укладено договір № Р-20/I (далі - договір, а.с.25-26), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався провести монтажні роботи по проекту: “Реконструкція системи обліку, контролю та регулювання технічних параметрів ВОС м. Славутич”, а позивач зобов'язався оплатити й прийняти роботи.
Відповідно до пункту 2.1 договору № Р-20/I від 04.12.2008 року сума договору становить 20 838 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання робіт по проекту: “Реконструкція системи обліку, контролю та регулювання технічних параметрів ВОС м. Славутич” у повному обсязі з боку відповідача у грудні 2008 року на суму 20 838 грн. підтверджується наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт за договором № Р-20/I від 04.12.2008 року (а.с.32-33). Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та жодних зауважень.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що проведеною контрольно-ревізійним відділом м. Славутич перевіркою виявлено, що сторонами (позивачем і відповідачем) безпідставно завищена вартість робіт за договором № Р-20/I від 04.12.2008 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 33-31/12 ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.09.2007 року по 01.03.2010 року (а.с.27).
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з ініціативою внести зміни до укладеного договору щодо зміни ціни чи умов оплати в порядку передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України.
Необхідно зазначити, що згідно статті 15 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідальність за можливе порушення відповідачем у цій справі (завищення кошторисного прибутку підрядника, завищення адміністративних витрат тощо) наказу Мінбуду України від 28.12.2005р. № 28, за наявності рішення відповідного компетентного органу цього питання, згідно чинного законодавства є індивідуальною для особи порушника (підприємства, директора підприємства, головного бухгалтера підприємства тощо, і вона жодним чином не встановлює правових наслідків у вигляді зобов'язання для відповідача повернути позивачу певний розмір оплати, передбаченої умовами Договору.
Отже, у даному випадку, господарсько-правова відповідальність, яка може застосовуватись до позивача є індивідуальною та не має жодного відношення до правовідносин сторін, які склались на підставі укладеного між ними договору.
Також, колегія суддів зазначає, що названий вище наказ № 28 є підзаконним актом, дія якого, згідно з поясненнями представника третьої особи поширюється на суб'єктів, які мають у своєму статутному фонді державну частку майна. Доказів того, що у статутному фонді відповідача наявна будь-яка частка державного майна і, відповідно сфера дії вказаного наказу поширюється на нього, позивачем суду не надано.
Більше того, Договір, укладений між сторонами відповідної вимоги щодо дотримання сторонами при виконанні договору вказаного наказу не містить.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2011 р. у справі №23/403 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 27, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Контрольно-ревізійне управління в Київській області (м. Київ, пл. Лесі Українки, 1).
2. Залишити рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2011 р. у справі №23/403 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» без задоволення.
3. Матеріали справи № 23/403 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді