01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.11.2011 № 13/124-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі Дімаковій Г.О.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1. (дов. від 09.08.2011 №40)
від відповідача 1 - ОСОБА_2. (дов. від 10.08.2011 р. №129)
від відповідача 2 - ОСОБА_3.(дов. від 11.04.2011 №18ю)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області»
на рішення
Господарського суду Київської області
від 15.08.2011 р.
у справі № 13/124-11 (суддя Наріжний С.Ю.)
за позовом Приватного підприємства «Актівцентр»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Дакмас»
2. Комунального підприємства «Бюро технічної
інвентаризації Києво-Святошинської районної ради
Київської області»
про визнання права власності
Приватне підприємство «Актівцентр» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Дакмас» та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання за Приватним підприємством «Актівцентр» права власності на нерухоме майно, а саме: прибудова до А1 (офісно складська будівля) перший поверх : склад площею 197,3 кв.м; склад площею 136,3 кв.м; коридор площею 24,9 кв.м; основне приміщення 83,5 кв.м; підсобне приміщення 37,1 кв.м; підсобне приміщення 0,6 кв.м; підсобне приміщення 12,6 кв.м; основне приміщення 349,1 кв.м; основне приміщення 200,6 кв.м; основне приміщення 271,6 кв.м. Прибудова до А1 (офісно складська будівля) другий поверх: коридор площею 149,5 кв.м; основне приміщення 30,0 кв.м; основне приміщення 30,5 кв.м; основне приміщення 38,3 кв.м; основне приміщення 55,6 кв.м; основне приміщення 58,7 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; основне приміщення 93,0 кв.м; основне приміщення 48,2 кв.м; основне приміщення 51,2 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; основне приміщення 59,3 кв.м; основне приміщення 59,8 кв.м; основне приміщення 44,4 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; підсобне приміщення площею 14,9 кв.м; основне приміщення 23,2 кв.м; основне приміщення 17,0 кв.м; основне приміщення 25,2 кв.м; основне приміщення 150,5 кв.м; підсобне приміщення 3,5 кв.м; основне приміщення 27,5 кв.м; основне приміщення 27,5 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 27,9 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 29,1 кв.м; основне приміщення 29,0 кв.м; основне приміщення 47,5 кв.м; підсобне приміщення 5,2 кв.м; підсобне приміщення 5,2 кв.м; основне приміщення 47,6 кв.м; коридор площею 63,8 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 21,9 кв.м; основне приміщення 22,1 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 22,3 кв.м; основне приміщення 22,7 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 23,0 кв.м. Разом загальною площею 2748,3 кв.м. Нежитлове приміщення під літерою Л (перший поверх): склад площею 30,2 кв.м; котельня площею 24,9 кв.м; підсобне приміщення площею 26,9 кв.м. Разом загальною площею 82 кв.м. Нежитлове приміщення під літерою Ц (перший поверх):склад площею 223,5 кв.м; склад площею 229,7 кв.м; склад площею 232,8 кв.м; котельня 30,8 кв.м; тамбур 8,3 кв.м; склад площею 241,2 кв.м; склад площею 182,9 кв.м. Разом загальною площею 1149,2 кв.м. Всього загальною площею: 2748,3 кв.м. + 82 кв.м. + 1149,2 кв.м. = 3979,50 кв.м.; зобов'язання Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області оформити та видати Свідоцтво про право власності на вище вказане нерухоме майно, яке згідно інвентаризаційної справи № 402 на будинок 1 по вул. Машинобудівників, смт. Чабани, К-Святошинського району, Київської області значиться, як прибудова до літери А1 (перший та другий поверхи) та нежилі приміщення під літерою Л та літерою Ц; зобов'язання Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2011 р. у справі №13/124-11 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
28.09.2011 р. представником відповідача 2 до суду було подано заяву про відкликання апеляційної скарги. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. апеляційна скарга була прийнята до провадження то заява представника відповідача 2 про відкликання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
07.11.2011 р. в судовому засіданні представником відповідача 2 було подано заяву про відмову від апеляційної скарги в межах ст. 100 ГПК України.
Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмову від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. З урахуванням викладеного колегія не приймає заяву про відмову від апеляційної скарги в межах ст. 100 ГПК України та розглядає справу по суті, оскільки вважає що порушуються права органів місцевого самоврядування, а також інших уповноважених суб'єктів у сфері містобудівної діяльності та архітектури. З огляду на це лист Чабанівської селищної ради від 01.08.2001 р. (а.с. 55) не є достатнім доказом відсутності фактів порушення прав і охоронюваних законом інтересів вищенаведених суб'єктів, а тому не береться до уваги судом апеляційної інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні заявив, що вважає рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2011 р. законним та повністю підтримує заяву відповідача 2 про відкликання апеляційної скарги. Крім того, через відділ інформаційного забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою останнього.
Представник відповідача 1 в судове засідання 28.11.2011 р. не з'явився. В попередньому судовому засіданні представник відповідача 1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Підтримує заяву відповідача 2 про відмову від апеляційної скарги в межах ст. 100 ГПК України.
Через відділ інформаційного забезпечення суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника останнього.
Представник відповідача 2 в судове засідання 28.11.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. В попередньому судовому засіданні представник відповідача 2 відмовився від своєї апеляційної скарги та заявив, що вважає оскаржуване рішення законним. Крім того, заявив, що відмовляється від апеляційної скарги в межах ст. 100 ГПК України.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення клопотань представників позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи відповідно до ст.ст. 28, 102 ГПК України. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суб'єкта господарювання у можливості залучення декількох осіб для участі у справі в якості представника. Крім того, відповідачем 1 не надано доказів неможливості представництва інтересів останнього у суді іншими особами, а позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у вищезазначеному клопотанні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача 2 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
28.07.2010 р. позивач згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, придбав земельну ділянку загальною площею 2,6956 га із земель промислового призначення, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, 1.
В подальшому позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку: серія ЯЛ №070873 від 31.08.2010 р. 13.09.2010 р. позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Дакмас» договір оренди відкритої площадки з твердим покриттям за № 1.
У пункті 1.3 договору оренди № 1 від 13.09.2010 р. передбачено, що Орендар отримав від Орендодавця відкриту огороджену парканом площадку з твердим покриттям придатну для експлуатації, без ушкоджень асфальтного покриття та відсутністю об'єктів нерухомого майна.
Пунктами 1.6, 1.7. вищевказаного договору оренди № 1 від 13.09.2010 р., Орендатору забороняється самовільна забудова земельної ділянки без письмової згоди Орендодавця та передбачено, що поліпшення, зроблені Орендарем з письмової згоди Орендодавця, якщо їх можна відокремити від площадки без завдання їй шкоди, Орендар має право відокремити та вивезти до моменту передачі площадки. Невідокремлені поліпшення та поліпшення, які неможливо відокремити від площадки без завдання їй шкоди, але які були попередньо письмово погоджені з Орендодавцем переходять у власність Орендодавця.
Як зазначає позивач, у лютому місяці 2011 року йому стало відомо, що Орендар на його земельній ділянці збудував нежитлові приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що в березні 2011 року в процесі інвентаризації КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області було виявлено самочинно збудовані будівлі, план яких було включено в технічний паспорт та зроблено відмітку в технічному паспорті про здійснення самочинного будівництва.
В технічному паспорті Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», згідно інвентаризаційної справи № 402, розташовані наступні нежитлові приміщення: прибудова до А1 (офісно складська будівля) перший поверх : склад площею 197,3 кв.м; склад площею 136,3 кв.м; коридор площею 24,9 кв.м; основне приміщення 83,5 кв.м; підсобне приміщення 37,1 кв.м; підсобне приміщення 0,6 кв.м; підсобне приміщення 12,6 кв.м; основне приміщення 349,1 кв.м; основне приміщення 200,6 кв.м; основне приміщення 271,6 кв.м. Прибудова до А (офісно складська будівля) другий поверх: коридор площею 149,5 кв.м; основне приміщення 30,0 кв.м; основне приміщення 30,5 кв.м; основне приміщення 38,3 кв.м; основне приміщення 55,6 кв.м; основне приміщення 58,7 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; основне приміщення 93,0 кв.м; основне приміщення 48,2 кв.м; основне приміщення 51,2 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; основне приміщення 59,3 кв.м; основне приміщення 59,8 кв.м; основне приміщення 44,4 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; умивальник площею 1,6 кв.м; туалет площею 1,4 кв.м; підсобне приміщення площею 14,9 кв.м; основне приміщення 23,2 кв.м; основне приміщення 17,0 кв.м; основне приміщення 25,2 кв.м; основне приміщення 150,5 кв.м; підсобне приміщення 3,5 кв.м; основне приміщення 27,5 кв.м; основне приміщення 27,5 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 27,9 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 29,1 кв.м; основне приміщення 29,0 кв.м; основне приміщення 47,5 кв.м; підсобне приміщення 5,2 кв.м; підсобне приміщення 5,2 кв.м; основне приміщення 47,6 кв.м; коридор площею 63,8 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 21,9 кв.м; основне приміщення 22,1 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 22,3 кв.м; основне приміщення 22,7 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; підсобне приміщення 3,4 кв.м; основне приміщення 23,0 кв.м. Разом загальною площею 2748,3 кв.м. Нежитлове приміщення під літерою Л (перший поверх): склад площею 30,2 кв.м; котельня площею 24,9 кв.м; підсобне приміщення площею 26,9 кв.м. Разом загальною площею 82 кв.м. Нежитлове приміщення під літерою Ц (перший поверх): склад площею 223,5 кв.м; склад площею 229,7 кв.м; склад площею 232,8 кв.м; котельня 30,8 кв.м; тамбур 8,3 кв.м; склад площею 241,2 кв.м; склад площею 182,9 кв.м. Разом загальною площею 1149,2 кв.м. Всього загальною площею: 2748,3 кв.м. + 82 кв.м. + 1149,2 кв.м. = 3979,50 кв.м.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Судом встановлено, що ПП «Актівцентр» отримав від ТОВ «Український центр судових експертиз» висновок про те, що об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1 за інвентаризаційною справою № 402, які значаться під літерами: прибудова до А1, Ц, Л відповідають вимогам нормативної документації в галузі будівництва (державним стандартам, будівельним нормам і правилам (ДБН) та нормативним актам з пожежної безпеки та можуть експлуатуватися за призначенням.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила річ) із своїх матеріалів на підставі договору, є власником речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
В силу ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
Пунктом 8.1 вказаного Тимчасового положення визначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 8.2 Тимчасового положення встановлено, що до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням.
Пунктом 8.3 Тимчасового положення передбачено, що підготовку до видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.
Договір оренди, на підставі якого позивач просить визнати право власності, не входить до переліку правовстановлюючих документів, передбачених чинним законодавством України, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Водночас норми ч.5 ст. 376 ЦК України є загальними та не визначають правовий режим самочинного будівництва.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, Київський апеляційний господарський суд неодноразово зобов'язував відповідача 1 надати докази, що підтверджують факт самочинного будівництва ТОВ «ВП «Дакмас» об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: Київська обл., Києво-святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1. Проте відповідач 1 не виконав вимоги відповідних ухвал суду апеляційної інстанції.
Оскільки матеріали справи не містять, а сторонами не надано докази, на підставі яких можливо достовірно встановити певну особу та обсяг її правосуб'єктності щодо самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна суд приходить до висновку про неможливість визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості за позивачем.
Крім того, з вищенаведених приписів нормативно-правових актів вбачається, що позивачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури та порядку реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Також матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження факту звернення позивача до відповідача 2 з відповідною заявою щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості та/або факту відмови уповноваженого суб'єкта щодо задоволення відповідних вимог позивача. Вказані обставини в їх сукупності свідчать про те, що відповідач 2 не порушив законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача для захисту яких останній звернувся до суду з позовною заявою.
Колегія суддів не бере до уваги доводи представника позивача про те, що право власності на новозбудований об'єкт нерухомості підлягає реєстрації за рішенням суду через те, що він на законних підставах володіє земельною ділянкою та своєчасно і в повній мірі сплачує земельний податок, з огляду на те, що законодавець не пов'язує обов'язковість реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна лише наявністю та достатністю вказаних обставин. Крім того матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів дотримання забудовником порядку та правил здійснення будівництва не земельній ділянці позивача, встановлених чинним на час забудови законодавством України та, зокрема, Законами України “Про планування і забудову територій”, “Про основи містобудування”, “Про архітектурну діяльність”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, а також іншим нормативно-правовим актам у сфері будівництва.
Позивач не надав доказів звернення до уповноважених органів з приводу прийняття побудованих об'єктів в експлуатацію, а також доказів затвердження та реєстрації акта приймальної комісії, що вказує на порушення забудовником Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 та/або постановою Уряду від 13.04.2011 р. № 461. . №
Крім цього, відповідно до положень ст. 93 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар, як тимчасовий землекористувач, має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця.
Отже вирішуючи долю спірного майна, зокрема, постановляючи рішення про задоволення позову та визнаючи право власності на новозбудоване майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував дійсних прав та обов'язків сторін, а також не зазначив, які саме дії відповідачів свідчать про те, що ними оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно.
Також матеріали справи не містять доказів щодо укладення між позивачем (як орендодавцем) та відповідачем 1 (як орендатором) договору про право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) або отримання письмової згоди позивача, як власника земельної ділянки, на її забудову.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача 2 підлягає задоволенню.
За таких обставин апеляційний господарський суд м. Києва приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2011 р. у справі №13/124-11 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги відповідачем 2 державне мито було сплачено не в повному розмірі, то з останнього підлягає достягненню в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 1264,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2011 р. у справі №13/124-11 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» (08131, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24) в доход Державного бюджету України 1264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Приватного підприємства «Актівцентр» (03151, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 47, код ЄДРПОУ 36538572) на користь Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» (08131, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24) 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
Справу №13/124-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді