01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 10/228-09/5
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
від позивача - Дубина В.В.
від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ІФ-10 Лайнер" на рішення господарського суду Київської області
від 03.02.2011 року у справі № 10/228-09/5 (Подоляк Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
до Приватного підприємства "Інтерхім КС"
про стягнення 24180,70 грн.
за зустрічним позовомПриватного підприємства "Інтерхім КС"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
про стягнення 67141,94 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2011 року в первісному позові відмовлено повністю.
Зустрічний позов задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» (03680, м. Київ, вул. Чкалова, 5-Д, код ЄДРПОУ 25634036) на користь Приватного підприємства «Інтерхім КС» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 19, код ЄДРПОУ 33986966) 55190 (п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 84 коп. вартості втраченого вантажу, 11951 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. вартості транспортних послуг, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" подало апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Київської області по справі № 10/228-05/5 року, а саме в частині щодо стягнення з підприємства ТОВ «ІФ-10 Лайнер» на користь ПП «Інтерхім КС» коштів в розмірі 68048,84 гри., в іншому залишити в силі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що судом не було повністю та всебічно досліджено норми конвенції КДПВ, а саме ст. 5 (строки та порядок виставлення претензій до перевізника) , а також норми статті 30 конвенції КДПВ (строк 7 днів для пред'явлення претензій по втраті або пошкодженню вантажу) в графі 18 СМК вантажоотримувачем не було зроблено жодного зауваження. Претензій до перевізника не було.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «ІФ-10 Лайнер» повернуто в порядку п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення недоліків Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року апеляційну скаргу ТОВ «ІФ-10 Лайнер» повторно повернуто в порядку п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення недоліків Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю „ІФ-10 Лайнер” строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Представник приватного підприємства „Інтерхім КС” в судове засідання 30.08.2011 року не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.09.2011 року.
До канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „ІФ-10 Лайнер” до Вищого господарського суду України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року зупинено апеляційне провадження у справі № 10/228-09/5 до повернення матеріалів справи № 55/52 з Вищого господарського суду України. Матеріали справи № 10/228-09/5 надіслано до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 року касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „ІФ-10 Лайнер” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року припинено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 10/228-09/5. Розгляд апеляційної скарги у справі № 10/228-09/5 призначено на 29.11.2011 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
В судове засідання 29.11.2011 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2009 року № 140218 (надалі - договір), відповідно до умов якого товариство - перевізник зобов'язується здійснити доставку довіреного йому підприємством - замовником (або вантажовідправником за дорученням замовника) вантажу, обумовленого в замовленні, яке є невід'ємною частиною даного договору, у пункт призначення та видати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується здійснити оплату за перевезення згідно з умовами даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, перевезення вантажів здійснюється у відповідності з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ), підписаної в Женеві 1956р. Транспортним відділом Європейської економічної комісії ООН, нормативно-правовими актами України -в частині, що не суперечать КДПГ, а також у відповідності з даним договором.
На виконання умов договору між сторонами було оформлено транспортне замовлення-договір від 07.04.2009 р. № 140218АВ на організацію вантажоперевезення, згідно з яким позивач за первісним позовом зобов'язався доставити вантаж з м. Київ (Україна) -07.04.2009 р. до м. Уі (Бельгія) -15.04.2009 р. Вартість послуг перевезення склала 1150 євро, що за курсом НБУ на день оплати, а саме 13.04.2009 р., становило 11 951,00 грн., які були перераховані відповідачем платіжним дорученням № 23 від 13.04.2009 р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Отже, обов'язок позивача полягав в тому, щоб доставити вчасно вантаж особі, вказаній відповідачем в заявці, в м. Уі (Бельгія).
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Одним з головних обов'язків автоперевізника при міжнародних перевезеннях є доставка товарів до місця призначення, зазначеного в товарно-транспортних та митних документах (CMR, книжка МДП, попередня декларація тощо). Цей обов'язок закріплено, як національними нормами права, так і міжнародними.
Як вбачається з матеріалів даної справи, автомобіль позивача державний номерний знак АА 1680 СЕ, що перевозив вантаж, прибув в м. Меер (Бельгія) для проведення митних процедур не 15.04.2009 р., як було визначено в заявці, а 28.04.2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з електронної бази даних системи Safe-Tir, яка розроблена з метою надання можливості отримати оперативну інформацію про доставку товару перевізником до митниці призначення та в серпні 2006 р. затверджена Адміністративним Комітетом Конвенції МДП і яка знайшла своє нормативне закріплення в Додатку 10 до Конвенції МДП.
Зазначене також підтверджується з наявного в матеріалах справи листа компанії KGH CUSTOMS SERVISE, яка здійснювала розмитнення вантажу в м. Меер (Бельгія), відповідно до змісту якого автомобіль позивача за первісним позовом прибув на митницю в м. Меер 28.04.2009 року, і того ж дня товар був розмитнений, а автомобіль товариства залишив митницю. Дата 13.04.2009 р., яка зазначена у Міжнародній транспортній накладній є неправильною, компанія зазначену дату не ставила, підпис поставлений біля дати не є підписом працівника компанії. Крім того, зазначеною компанією повідомлено про те, що зазначений автомобіль позивача за первісним позовом 16.04.2009 року потрапив в аварію, на підтвердження чого подано відповідні докази, зокрема, копія звіту про аварію відділення дорожньої поліції м. Хаген, Німеччина та переклад на українську мову зазначеного звіту. Відповідно якого 16.04.2008 р. в м. Хамм, Німеччина сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля.
Зазначені обставини спростовують твердження позивача за первісним позовом про те, що його автомобіль прибув на митницю 13.04.2009 року, як він зазначає в позові, та його посилання на те, що в зв'язку зі зміною вантажовідправником місця розвантаження товару, позивач за первісним позовом простояв понаднормовано 18 діб на митному терміналі.
За результатами розгляду первісного позову, з огляду на вищезазначені обставини справи, встановлені факти та враховуючи, що товариством - позивачем за первісним позовом не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог про стягнення з підприємства 24180,70 грн., з яких 15524,50 грн. витрат, пов'язаних із понаднормативним простоєм автопоїзда та 8656,20 грн. вартості перепробігу по території Бельгії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність та безпідставність первісних позовних вимог, в зв'язку з чим відмовив в їх задоволенні.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за зустрічним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо доставки вантажу вантажоодержувачу, не надав позивачу за зустрічним позовом та суду належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та розписку про прийняття вантажу у підтвердження факту доставки вантажу на адресу вантажоодержувачу, вимоги підприємства - позивача за зустрічним позовом про стягнення з товариства 55190,84 грн. вартості втраченого вантажу та 11951 грн. вартості транспортних послуг є доведеними, обґрунтованими, відповідачем за зустрічним позовом не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підтвердження того, що відповідач за зустрічним позовом виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо доставки вантажу вантажоодержувачу Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" було надано додаткові документи, один із документів підписаний фінансовим директором митої служби в місті Меєр Хуго Лаененом виданий 16 червня 2011 року підтверджує, що директор фірми «Йонгерден» в особі директора в повному обсязі сплатила митні платежі у сумі 1135,58 євро згідно декларації 09ВЕ10000011899494 від 28.04.2009 року та транспортній накладній СМR № 000654, сплатити вказані платежі має право лише вантажоотримувач чи уповноважена ним особа.
В другому документі підписаному та складеному митним брокером Йос Ворсселманс 16.06.2011 року зазначено список документів, які було оформлено та підписано при отриманні товару, а саме:
Рахунок фактура № 00201 від 06.04.2009 року, виписаний компанією Інтерхім КС.
Фіто-санітарний сертифікат № 75-10-203/ЄС-179265
Сертифікатом походження з України, 691993
CARNET TIR ( книжка МДП) RХ 62403991
Та зазначено, що сплата митних платежів згідно декларації ІМ А 09ВЕ10000011899494 проводилась безпосередньо вантажоотримувачем Йонгерден-Соерсель, вказано його номер платника податків. Також головним в вказаному документі є твердження «вказана особа вантажоотримувача безпосередньо отримала товар з території митниці, сплатив необхідні платежі, та те що з території митниці без вантажоотримувача та сплати усіх платежів виїзд автомобіля неможливий».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ці два документи остаточно являються підтвердженням доставки вантажу та разом із поданою раніше міжнародно товарно-транспортноою накладною СМR № 000654 та є доказами, що підвереджують отримання вантажу особисто вантажоотримувачем.
В справі відсутні будь-які претензії листи вантажоодержувача стосовно неотримання ним вантажу чи отримання його не в повному обсязі.
На запит зроблений Приватним підприємством "Інтерхім КС" до вантажоодержувача для підтвердження ним факту отримання чи не отримання товару, відповіді не було отримано. Не було також отримано поштового повідомлення про вручення.
Колегія вважає, що відсутність в матеріалах справи доказів надходження коштів на рахунок приватного підприємства "Інтерхім КС" за проданий товар не може бути безспірним доказом невиконання обов'язків позивачем щодо доставки товару.
В решті вимог за зустрічним позовом, а саме щодо стягнення 0,10 грн. вартості втраченого вантажу суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, з огляду на їх безпідставність, оскільки згідно вантажно-митної декларації №125000001/9100590 (форма МД-2) ціна втраченого вантажу складає 55190, 84 грн., а не як зазначає підприємство в позові - 55190, 94 грн.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Рішення господарського суду Київської області від 03.02.2011 року у справі № 10/228-09/5 скасувати частково і прийняти нове рішення:
В первісному позові відмовити повністю.
В зустрічному позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтерхім КС» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 19, код ЄДРПОУ 33986966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» (03680, м. Київ, вул. Чкалова, 5-Д, код ЄДРПОУ 25634036) 335,70 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області
4. Справу № 10/228-09/5 повернути до господарського суду Київської області.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
01.12.11 (відправлено)