01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.11.2011 № 15/059-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі Дімаковій Г.О.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
на рішення
Господарського суду Київської області
від 05.08.2011 р.
у справі № 15/059-11 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТААН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
про стягнення 46619,56 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТААН»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
27.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТААН» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» про стягнення з відповідача 45531,48 грн. заборгованості та 1088,08 грн. пені.
14.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» звернулось до Господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТААН» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №58 від 16.07.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТААН».
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.08.2011 р. у справі №15/059-11 в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 45531,48 грн. боргу, 1088,08 грн. пені, 466,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічний позов.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не досліджено всі обставини справи, які мають значення для справи та не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є безумовною підставою для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного рішення.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТААН» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 58 (договір), згідно умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається у гривнях. Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.
Згідно п.п. 2.6, 2.7 договору, відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Датою передачі товару вважається дата поставки товару на склад покупця: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3.
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару не пізніше 60 днів з дати прийому передачі товару. Оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2009 р.
28.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТААН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №58 від 16.07.2008 р., в п. 1 якої зазначено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. та у відповідності до п. 9.2 договору сторони погодились встановити новий строк дії даного договору з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. включно. Пунктом 2 додаткової угоди №1 пункт 9.1 договору викладено в наступній редакції: «договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2010 р. включно, а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного виконання». Крім того, договір доповнено п. 9.1.1 в наступній редакції: «у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік».
Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, у зв'язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. порушено ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 638 ЦК України, оскільки сторонами договору не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, зокрема, не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу № 58, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача за зустрічним позовом на порушення ст. 638 ЦК України та відповідно на ч. 1 ст. 203 ЦК України, як на підставу для визнання договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. недійсним, є необґрунтованим, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Позивач за зустрічним позовом просить визнати договір купівлі-продажу недійсним, посилаючись також на ч. 4 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Договір купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. укладений в письмовій формі. Недотримання ч. 4 ст. 203 ЦК України не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність накладних, які є невід'ємною частиною договору, вимогам чинного законодавства через їх підписання неуповноваженими представниками, апеляційним господарським судом не може бути прийнято до уваги, враховуючи наступне.
Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання договору.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).
Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (позивача за зустрічним позовом) було здійснено представником останнього ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) № 323 від 25.02.2011 р., № 153 від 04.02.2011 р., № 50 від 21.01.2011 р., № 6 від 10.01.2011 р., № 16521 від 28.12.2010 р., № 16261 від 13.12.2010 р., № 15946 від 24.11.2010 р., № 15542 від 12.11.2010 р., № 15133 від 29.10.2010 р., № 14898 від 15.10.2010 р., № 14543 від 30.09.2010 р.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні: № ІТ-00199 від 25.02.2011 р., № ІТ-00096 від 04.02.2011 р., № ІТ-00067 від 21.01.2011 р., № ІТ-00005 від 10.01.2011 р., № ІТ-02407 від 28.12.2010 р., № ІТ-02192 від 12.11.2010 р., № ІТ-02117 від 29.10.2010 р., № ІТ-02052 від 15.10.2010 р., № ІТ-01886 від 30.09.2010 р. з боку продавця містять підписи генерального директора ТОВ «ІТААН».
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. недійсним на підставі ст. 215 ЦК України є необґрунтованими, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, через що задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 58 від 16.07.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № ІТ-00199 від 25.02.2011 р., № ІТ-00096 від 04.02.2011 р., № ІТ-00067 від 21.01.2011 р., № ІТ-00005 від 10.01.2011 р., № ІТ-02407 від 28.12.2010 р., № ІТ-02337 від 13.12.20110 р., № ІТ-02264 від 24.11.2010 р., № ІТ-02192 від 12.11.2010 р., № ІТ-02117 від 29.10.2010 р., № ІТ-02052 від 15.10.2010 р., № ІТ-01886 від 30.09.2010 р. на загальну суму 45531,48 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.
Факт поставки товару підтверджується даними Васильківської ОДПІ Київської області (лист № 2218/10/15-336 від 03.08.2011 р., що міститься в матеріалах справи).
Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) № 323 від 25.02.2011 р., № 153 від 04.02.2011 р., № 50 від 21.01.2011 р., № 6 від 10.01.2011 р., № 16521 від 28.12.2010 р., № 16261 від 13.12.2010 р., № 15946 від 24.11.2010 р., № 15542 від 12.11.2010 р., № 15133 від 29.10.2010 р., № 14898 від 15.10.2010 р., № 14543 від 30.09.2010 р.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару не пізніше 60 днів з дати прийому передачі товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару за спірними накладними у визначений договором строк не оплатив.
Таким чином, станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становить 45531,48 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матерілах справи відсутні.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Слід зазначити, що посилання відповідача за первісним позовом на те, що договір є неукладеним спростовується також наступним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з матеріалав справи, кожна зі спірних накладних до договору містить найменування та вартість кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.
Отже, матеріалами справи спростовується твердження відповідача, що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету та ціни поставленого за договором товару.
Твердження відповідача за первісним позовом щодо відсутності поставки товару на підставі накладних спростовується наступним.
Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними у позивача оригіналами довіреностей на одержання цінностей, а також факт поставки товару підтверджується листом № 2218/10/15-336 від 03.08.2011 р. Васильківської ОДПІ Київської області.
В матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого товару відповідачем за первісним позовом або його повернення позивачу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 45531,48 грн. заборгованості за поставлений товар по договору купівлі-продажу №58 від 16.07.2008 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1088,08 грн. пені за період з 30.11.2010 р. по 31.03.2011 р.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом першої інстанції пеня, яка нарахована з 30.11.2010 р. по 31.03.2011 р. з урахуванням дат виникнення заборгованості окремо за кожною накладною, становить 1093,81 грн.
Оскільки, відповідно до вимог ГПК України, господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1088,08 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача зазначені в апеляційній скарзі є такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач за первісним позовом, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2011 р. у справі №15/059-11 залишити без змін.
Справу №15/059-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді