01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2011 № 40/216
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі Кривошея О.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1. дов. №17/03 від 17.03.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2. дов. б/н від 05.04.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Споживчого товариства “Діамед” та Приватного акціонерного
товариства “Плодоовоч”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 23.08.2011 року
у справі № 40/216 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Споживчого товариства “Діамед”
до Приватного акціонерного товариства “Плодоовоч”
про стягнення заборгованості
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Споживчого товариства “Діамед” до Приватного акціонерного товариства “Плодоовоч” про стягнення заборгованості 43 298,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за вартість спожитої теплової енергії відповідно до договору № 3/2006 від 31.10.2006 р про надання послуг на теплопостачання на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових систем ЦО та їх абонентських уводів. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 43 298,30 грн., з них: 37 131,98 гр. - сума основного боргу, 939,75 грн. - пені, 4020,16 грн. - інфляційні витрати, 1 206,41 грн. - 3 % річних.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 104 204,6 грн., з них: 86 762,5 грн. - сума основного боргу, 2 112, 65 грн. - сума пені, 11 769,21 грн. - інфляційні збитки; 3 560,19 грн. - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2011 року у справі № 40/216 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства “Плодоовоч” на користь Споживчого товариства “Діамед” суму основного боргу у розмірі 37 131 (тридцять сім тисяч сто тридцять одну ) грн 98 коп., пеню у розмірі 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 75 коп., втрати від інфляційних процесів у розмірі 4020 (чотири тисячі двадцять) грн 16 коп., 3% річних у розмірі 1206 (одну тисячу шість) грн 41 коп., витрат по сплаті державного мита у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) грн 98 коп. та 96 (дев'яносто шість) грн 76 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позову відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі, як підлягає стягненню за розрахунком здійсненим в позовній заяві у розмірі 37 131,98 грн. (розрахунок здійснений в уточненнях позовних вимог є необґрунтований, оскільки здійснений без врахування положень, передбачених п. 1 Додатку №1 до договору).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 року у справі № 13/250, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що про наявність договору № 3/2006 від 31.10.2006 р відповідач дізнався лише з моменту ознайомлення з матеріалами справи № 40/216, та за 2007-2011 року позивач жодного разу не надіслав відповідачеві вимоги про сплату заборгованості. Крім цього, даний договір з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою. Також, приміщення за адресою м. Київ, вул. Семиренко, 17-А було передано у власність ТОВ “Агроінвест 4 К”, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства “Плодоовоч”. Позивачем стягується заборгованість за період з квітня 2008 року по даний час, тобто за період, коли власником приміщення є інша особа (ТОВ”Агроінвест 4К”), а не відповідач.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2011 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 року у справі № 13/250, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що відповідно до п. 23 Постанови “Про затвердження правил користування тепловою енергією” від 03.10 2007 року №1198 зазначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Відповідно до розпоряджень КМДА тарифи з часом змінювались, відповідно і змінювались витрати на тепло.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2011 року.
Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. № 01-24/668 у зв'язку з обранням судді Гальцової Л.А. на посаду судді Вищого господарського суду України, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 40/216.
Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 40/216 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року прийнято справу № 40/216 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючий суддя -Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та розгляд справи призначено на 09.11.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 р. у справі №40/216 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 р. у справі №40/216 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.01.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (“Енергопостачальна організація”) та споживчим товариством “Діамед”(“Абонент”) було укладено Договір № 820212 на постачання теплової енергії
Відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію по вул. Симиранка, 17-А у м. Києві, а Абонент своєчасно та у повному обсязі сплачувати отримані посли на умовах та у строки визначені зазначеним договором (п.п. 1.1., 2.3.1.-2.3.3. Договору № 820212 від 01.01.2001р.)
В подальшому закрите акціонерне товариство “Плодоовоч” звернулося до Споживчого товариства “Діамед” із зверненням-дорученням про укладення договору на забезпечення потреб споживача тепловою енергією у гарячій воді з 01.11.2006 року для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та технічне обслуговування теплосистеми будинку у приміщенні, займаному ЗАТ “Плодоовоч” по вул. Симиренко, 17-А.
31.10.2006 року між споживчим товариством “Діамед”(далі -позивача, підприємство) та закритим акціонерним товариством “Плодоовоч”, правонаступником якого є приватне підприємство “Плодоовоч”(далі відповідач, споживач) було укладено договір № 3/2006 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі договір).
Згідно з положеннями п. 1.1. договору предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко, 17 А.
При виконанні умов цього договору а також при вирішенні всіх питань, що не обумовленні цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1. договору).
Згідно п.п. 2.2.1-2.2.2 договору позивач зобов'язався розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займанні й споживачем (звернення-доручення). Надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно доданою калькуляцією.
Згідно п. 2.2.3 позивач зобов'язався в разі зміни тарифів повідомити відповідача у п'ятиденний термін з моменту отримання від енергопостачальної організації відповідного розпорядження державної адміністрації м. Києва.
Відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в Додатках № 1,2 до цього договору (п. 2.3.3. договору).
Згідно п. 2.3.5 договору споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати на розрахунковий рахунок вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Пунктом 2.3.7. договору визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань, у вигляді пені.
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір набуває чинності з 31.10.2006 року та діє до 30.10.2009 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.4. Договору).
У випадку звільнення або передачі споживачем (відповідачем у справі) свого об'єкту або його частини іншій організації підприємство (позивач у справі) має бути повідомлений в 3-денний термін, відповідним двостороннім актом (листом) здаючого та приймаючого об'єкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті споживачем заборгованості за спожиту теплову енергію. Зміни у договір та у розрахунки можуть бути внесені лише після вказаного повідомлення. (п. 7.3 договору).
Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони (п. 7.4. договору).
Додатком № 1 до договору визначено тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі й встановлено: 80,00 грн - кожну відпущену гігакалорію для опалення та 207,24 грн на місяць -за технічне обслуговування тепломереж.
Відповідно до п.п. 2, 3 Додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел.. 486-47-29, 486-47-95) акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включенні вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.
У відповідності до п. 3 Додатку № 2 до договору сплату за вказаним у п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому:
- у разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграмами МВРТ (на підставі показників тепло лічильника) за попередній місяць.
- у випадку порушень роботи приладу обліку з різних причин, витрата теплової енергії визначаються розрахунковим способом згідно з Правилами обліку теплової енергії.
Споживачам, які не мають приладів обліку:
- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;
- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.
На виконання умов договору № 820212 на постачання теплової енергії від 01.01. 2001 року позивачем сплачено АЕК “Київенерго” 179 554,98 грн., що підтверджується платіжним дорученнями, які наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що загальна опалювальна площа будівлі по вул. Симиренко 17-А складає 1 518,3 кв.м, що є 100%. Опалювальна площа відповідача - 314 кв. м. - 20,68%. Тобто, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість спожитої теплової енергії від фактичних витрат за опалення.
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за спірним договором щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі плати вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з жовтня 2008 року по квітень 2011 року на загальну суму 86 762,50 грн. (уточнення позовних вимог). Позивач також нарахував за не своєчасне виконання умов договору пеню у розмірі 2112,65 грн., 3 % річних у розмірі 3 560,19 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 11 769,21 грн.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі плати вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню за розрахунком здійсненим у позовній заяві з огляду на наступне.
Уточнюючий розрахунок від 12.07.2011 р. № 12 позивач здійснив з посиланням на п. 1 договору та п. 1.4. додатку № 1 до договору № 820213 від 01.10.2001 р. згідно тарифів, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації за відповідні роки.
Проте, згідно п. 2.2.3 позивач зобов'язався в разі зміни тарифів повідомити відповідача у п'ятиденний термін з моменту отримання від енергопостачальної організації відповідного розпорядження державної адміністрації м. Києва.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про зміну тарифів за спірний період.
Отже, посилання позивача в апеляційній скарзі на п. 23 Постанови “Про затвердження правил користування тепловою енергією” від 03.10 2007 року №1198 є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем в уточненому розрахунку позовних вимог, здійснено розрахунок без врахування положень, передбачених п. 1 Додатку №1 до договору, тому даний розрахунок є необґрунтованим.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 131,98 грн. є обґрунтованими , а отже правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2.3.7. договору визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань, у вигляді пені.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягає стягненню пеня у розмірі 939,75 грн., (нарахування пені у розмірі 21 12,65 грн. є безпідставним, оскільки дана сума пені розрахована з суми боргу, що розрахована в супереч умовам договору).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1 206,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 4020,16 грн. (нарахування 3 % річних у розмірі 3 560,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 769,21грн. є безпідставними, оскільки дані суми 3% річних та інфляційних втрат розраховані з суми боргу, що розрахована в супереч умовам договору).
Щодо тверджень апелянта, що приміщення за адресою м. Київ, вул. Симиренко, 17-А було передано у власність ТОВ “Агроінвест 4 К”, а позивачем стягується заборгованість за період з квітня 2008 року по даний час, тобто за період, коли власником приміщення була вже інша особа (ТОВ”Агроінвест 4К”), а не відповідач, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 7.3 договору № 3/2006 від 31.10.2006 р у випадку звільнення або передачі споживачем (відповідачем у справі) свого об'єкту або його частини іншій організації підприємство (позивач у справі) має бути повідомлений в 3-денний термін, відповідним двостороннім актом (листом) здаючого та приймаючого об'єкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті споживачем заборгованості за спожиту теплову енергію. Зміни у договір та у розрахунки можуть бути внесені лише після вказаного повідомлення.
Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони (п. 7.4. договору).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено факт повідомлення позивача у встановлений договором порядок та строк про передачу приміщення іншій особі.
Таким чином, вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 40/216 від 23.08.2011 року відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на позивача та відповідача (апелянтів).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Споживчого товариства “Діамед” та Приватного акціонерного товариства “Плодоовоч” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 року по справі № 40/216 залишити без змін.
Матеріали справи № 40/216 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді