01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 31/319
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі Кривошея О.В.
за участю представників
від позивача: Мілевська В.А. дов. №186 від 11.07.2011
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного
комітету України
на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.10.2011 року
у справі №31/319 (суддя Качан Н.І)
за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АУРІК”
про стягнення штрафу та пені
На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “АУРІК” про стягнення 17 000 грн. штрафу та 9 690 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
30.09.2011р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі -17 000 грн. та пеню у розмірі -15 045 грн.( збільшив період нарахування санкцій ).
Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив припинити провадження в частині стягнення штрафу у розмірі -17 000 грн., оскільки відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено штраф у повному обсязі, та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі -12 750 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі №31/319 позов задоволено частково. Провадження у справі щодо стягнення 17 000 грн. припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АУРІК" пеню у розмірі 9 690 гривень, за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011р. № 31/01-П, зарахувавши до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31110106700007, МФО 820019 в УДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код одержувача 26077922. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АУРІК" на користь Державного бюджету України 102 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Вищезазначене рішення Господарського суду м. Києва обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем надано докази про прийняті ним заходи щодо надання можливого відстрочення оплати штрафу, проте позивач не прийняв їх до уваги, суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі № 31/319 в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення пені, та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Позивач зазначає, копію Рішення позивача надіслано Відповідачу листом від 31.05.2011 вих. №26-01/1586. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 79810624, копію Рішення Відповідач отримав 07.06.2011. Строк виконання Рішення - 2 місяці з дня отримання, тобто до 08.08.2011. Згідно з відміткою штемпеля Київської міської дирекції Українського державного підприємства "Укрпошта" відповідач лист про відстрочення сплати штрафу було надіслано - 12.08.2011, зареєстрований у Відділенні 15.08.2011 за вх.. № 2353, тобто після закінчення строку виконання Рішення . Отже, судом першої інстанції безпідставно було застосовано п.3 ст. 83 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.11.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі №31/319 в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення пені скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 16.11.2011 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.11.2011 року за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011р. № 31/01-П про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю „АУРІК" (відповідач) накладено штраф у розмірі 17 000 гривень за вчинення порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних стоянках (штрафмайданчиках) у м. Києві, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Копію вказаного рішення надіслано відповідачу листом від 31.05.2011р. № 26-01/1586.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 79810624, копію рішення відповідач отримав 07.06.2011р.
Позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” відповідач повинен був сплатити штраф у розмірі 17 000грн. за вчинення порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, строк виконання рішення - 2 місяці з дня отримання, тобто до 08.08.2011 року.
Оскільки відповідачем не було сплачено штраф до 08.08.2011 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку штрафу у розмірі 17 000грн. та пені в розмірі 12 750 грн. (уточнення позовних вимог).
Також, колегією суддів встановлено, що 12.08.2011 року (після закінчення строку виконання рішення) відповідачем на ім'я Голови Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України надіслано лист №29.07./11 від 29.07.2011 року, в якому останній доводив до відома позивача про те, що відповідач на теперішній час не веде господарської діяльності, та не має змоги розрахуватись, та просив надати відстрочку до кінця цього року без нарахування пені.
26.09.2011р. відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено штраф у розмірі -17 000 грн., що підтверджується квитанцією № 6497.379.1 від 26.09.2011р., копія наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки після порушення провадження у справі відповідачем сплачено штраф у розмірі -17 000 грн., то судом першої інстанції правомірно було провадження у справі в цій частині позову припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.
Згідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, встановлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольний комітет України має, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу ( добровільно ) у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі -12 750 грн., за період з 08.08.2011р. по 26.09.2011р. (заява про уточнення позовних вимог).
Однак, суд першої інстанції беручи до уваги те, що нібито відповідач не веде господарського діяльності та прийняття останнім заходів щодо надання можливого відстрочення оплати штрафу, які позивач не прийняв до уваги, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України використав надане йому право та зменшив розмір пені до 9 690 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України надає господарському суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшення розміру неустойки в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст. 32-34 ГПК України.
Посилання відповідача на те, що останній не здійснює господарської діяльності не може бути підставою для зменшення суми штрафних санкцій згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази (ст.33,34 ГПК України).
Крім того, матеріали справи не містять жодних довідок з банківських установ про стан рахунків відповідача.
Тому суд першої інстанції безпідставно застосував п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшив розмір пені.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 750 грн., за період з 08.08.2011р. по 26.09.2011р. (заява про уточнення позовних вимог).
Дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, тому рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року у справі №31/319 в частині стягнення пені підлягає зміні.
Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати в доход державного бюджету за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі №31/319 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі №31/319 викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Провадження у справі щодо стягнення 17 000 грн. припинити на підставі п.1-1 ст. 80ГПК України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АУРІК” (01133, м. Київ, вул. Мечникова 8, кв. 22, код ЄДРПОУ 34809346), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, пеню у розмірі 12 750 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят тисяч гривень) за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011р. № 31/01-П, зарахувавши до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31110106700007, МФО 820019 в УДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код одержувача 26077922.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АУРІК" (01133, м. Київ, вул. Мечникова 8, кв. 22, код ЄДРПОУ 34809346), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України, 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 (п'ятдесят одна) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 31/319 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді