01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2011 № 14/389
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі: Рибаруку М.М.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. №300-122/10-10841 від 10.11.2011р. ;
ОСОБА_2 - дов. №21-122/10-656 від 26.01.2011р.;
від відповідача: не з'явились;
від ВДВС: ОСОБА_3 - дов.№163189 від 30.11.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 24.10.2011р.
винесену за результатами розгляду скарги Антимонопольного комітету України
на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві
у справі №14/389 (суддя Мельник С.М.)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія Проперті Інвест”
про стягнення штрафу та пені у розмірі 80 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі №14/389 у задоволенні скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі №14/389 та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо дотримання державним виконавцем порядку і строків здійснення виконавчих дій. Окрім того, на думку позивача, місцевим господарським судом було невірно застосовано норми ст. ст. 11, 23, 30, 40, 47, 65 Закону України „Про виконавче провадження”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2011р. вищевказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2011р.
Представники позивача у судовому засіданні 30.11.2011р. підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. по справі №14/389 та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити.
Представник Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві у судовому засіданні 30.11.2011р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням вимог діючого законодавства.
Представник відповідача в судове засідання 30.11.2011р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, а також приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
У серпні 2009 року Антимонопольний комітет України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Проперті Інвест” (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю “Юнітрейд Груп”) (далі - відповідач) штрафу, накладеного на підставі рішення позивача від 28.04.2009р. №140-р, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та пені за прострочення сплати штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2009р. у справі №14/389 позовні вимоги було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 40 000 грн. штрафу, 40 000 грн. пені. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 800 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том справи - 1, аркуші справи - 104-107).
На виконання вищезгаданого рішення місцевого господарського суду 09.11.2009р. було видано відповідний наказ (том справи - 1, аркуш справи - 103).
У вересні 2011р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (том справи - 1, аркуші справи - 5-11), в якій просив: визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві по поверненню позивачу наказу Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. у справі №14/389; визнати неправомірною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 30.06.2011р. про повернення позивачу (стягувачу) виконавчого документу; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві виконати наказ Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. у справі №14/389, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час проведення виконавчих дій мали місце численні порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки державним виконавцем:
- не було надіслано позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження;
- не оголошено розшук боржника та його майна;
- не було направлено запиту до державного реєстратора для отримання інформації щодо боржника;
- не викликано посадових осіб боржника та не відібрано у них пояснення;
- при наявності факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, державний виконавець не звернувся до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання ним зобов'язання за рішенням суду;
- в оскаржуваній постанові встановлено строк звернення для повторного виконання наказу до 30.06.2012р., тоді як в самому наказі вказано, що останній може бути пред'явлений до виконання до 30.10.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. по справі №14/389 у задоволенні скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві було відмовлено, у зв'язку з необґрунтованістю та непідтвердженістю належними доказами доводів скарги позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби встановлений в ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України. Зі змісту вказаної статті випливає, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження”. Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як було встановлено судом, постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві №29142398 від 04.12.2009р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі №14/389 від 09.11.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 15).
Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 30.06.2011р. наказ у справі №14/389 від 09.11.2009р. було повернуто позивачу (стягувачу) у зв'язку з тим, що за адресою, вказаною у виконавчому документів, боржник не розшуканий, право власності на майно не зареєстровано, транспортні засоби відсутні, відомості про рахунки у установах банків відсутні (том справи - 1, аркуш справи - 20).
Як уже зазначалось вище, за твердженням позивача, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві не були вчинені всі необхідні дії для виконання наказу у справі №14/389 від 09.11.2009р.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що в процесі виконавчого провадження державним виконавцем було винесено наступні постанови:
- 12.12.2009р. про об'єднання у зведене виконавче провадження №859/13 наказу Господарського суду міста Києва №14/389 від 09.11.2009р. про стягнення з ТОВ „Мрія Проперті Інвест” на користь держави боргу в розмірі 80 000 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 89);
- 28.01.2011р. про арешт коштів боржника (том справи - 1, аркуш справи - 79);
- 28.03.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том справи - 1, аркуш справи - 50).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
В матеріалах справи наявний запит, який направлявся державним виконавцем з метою з'ясування наявності у відповідача (боржника) коштів у банківських установах та майна, на яке можна було б звернути стягнення (том справи - 1, аркуші справи - 84, 87).
Згідно з відповідями, отриманими від УДАІ в м. Києві, БТІ м. Києва та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у боржника відсутні транспортні засоби, нерухоме майно та цінні папери.
З наведеного вище вбачається, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.
Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том справи - 1, аркуші справи - 69-75), наданою на запит державного виконавця, ідентифікаційний код відповідача - 33144701, місцезнаходження: м. Київ, вул. Виборзька, 16/15.
Ті ж самі відомості вказані в наказі Господарського суду міста Києва у справі №14/389 від 07.11.2009р.
Державний виконавець здійснив вихід за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі (наказі), але не виявив боржника, про що було складено акт (том справи - 1, аркуш справи - 76).
Відносно посилання позивача на лист Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 25.11.2010р., як на підтвердження наявності у відповідача (боржника) грошових коштів в банківських установах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, в листі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 25.11.2010р. зазначено про те, що боржником були відкриті рахунки в АТ „Сведбанк” та в ПАТ „Фінексбанк” (том справи - 1, аркуш справи - 86).
Однак, в матеріалах справи наявний лист АТ „Сведбанк” вих.№2229 від 05.04.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 54), в якому зазначено про те, що поточний рахунок для ТОВ „Мрія Проперті Інвест” (код ЄДРПОУ 33144701) в АТ „Сведбанк” не відкривався.
Згідно з листом ПАТ „Фінексбанк” вих.№618/19 від 08.04.2011р. під кодом ЄДРПОУ 33144701 (який вказано в судовому рішенні та наказі у справі №14/389) рахується клієнт з назвою, яка не відповідає назві ТОВ „Мрія Проперті Інвест” (том справи - 1, аркуш справи - 53).
З аналогічних підстав було повернуто без виконання платіжну вимогу про стягнення з відповідача 80 918,00 грн. Київським регіональним управлінням ПАТ „Комерційний банк „Надра” (том справи - 1, аркуш справи - 56).
Таким чином, грошові кошти, за рахунок яких можна було б погасити заборгованість відповідача, виявлені не були.
В ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” наведений перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу.
Згідно з п.п.2, 5 ч.1 названої статті виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Оскільки в результаті проведених виконавчих дій не було виявлено майна боржника (рухомого та нерухомого), а за адресою, вказаною у виконавчому документі боржник не розшуканий, колегія суддів погоджується з тим, що в даному конкретному випадку виконавчий документ підлягав поверненню позивачу (стягувачу) на підставі ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відносно посилання позивача на те, що державним виконавцем в постанові про повернення виконавчого документу від 30.06.2011р. було встановлено строк для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання до 30.06.2012р., тоді як в самому наказі вказано інший строк пред'явлення наказу для виконання, а саме до 30.10.2012р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
В ч.1 ст. 22 названого Закону вказано, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, дата, зазначена державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу - 30.06.2012р., була визначена саме з урахуванням норм вищезгаданої ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження”.
Однак, в будь-якому випадку, наказ може бути пред'явлений до виконання протягом строку, вказаного в наказі Господарським судом міста Києва.
Твердження позивача про те, що державний виконавець, в порушення вимог ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” не викликав посадових осіб боржника та не відібрав у них пояснення, а також за наявності факту ухилення боржника від виконання зобов'язання не звернувся до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання ним зобов'язання за рішенням суду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своїй ухвалі, вчинення вказаних дій є правом, а не обов'язком державного виконавця.
До того ж, позивач скористався своїм правом на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання і постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 10.10.2011р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі №14/389 від 09.11.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 112).
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, тому підстави для задоволення цієї скарги відсутні.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі №14/389 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 75, 86, 99, 101-106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2011р. у справі №14/389 - без змін.
2. Матеріали справи №14/389 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді