01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.11.2011 № 16/539
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
секретар судового засідання: Марвано А.Т.,
у судове засідання не з'явились:
прокурор: не з'явився,
від позивача: не з'явились,
від відповідача: Осадчий В.І. (директор), ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011 року),
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Поліс»,
на рішення господарського суду м. Києва від 19 липня 2011 року
у справі № 16/539 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом прокурора Святошинського району міста Києва
в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Поліс», м. Київ,
про повернення незаконно зайнятої земельної ділянки,
КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Лама» про стягнення 15 729 грн. 17 коп. (а.с. 5-6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року по справі № 16/539 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Лама» на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» 5 450 грн. 97 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в частині стягнення 279 грн. 80 коп. пені (а.с. 32-36).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Лама» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року по справі № 16/539 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповідомленням відповідача про дату та час розгляду справи № 16/539 місцевим господарським судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28 вересня 2011 року.
Згідно з розпорядженням № 01-24/672 від 11 жовтня 2011 року, проведено повторний автоматичний розподіл справи №16/539 у зв'язку з припиненням повноваження судді Гольцової Л.А. (судді-доповідача у справі).
Справу № 16/539 для здійснення подальшого перегляду передано колегії суддів у складі: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В. та Сухового В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року розгляд справи призначено в судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження та призначено на 01 листопада 2011 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 01 листопада 2011 року розгляд справи було відкладено на 25 листопада 2011 року.
24 листопада 2011 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
Розпорядженням секретаря судової палати від 24 листопада 2011 року за № 01-23/3/20, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відрядженні, розгляд справи було визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді - Чорногуза М.Г., судді Агрикової О.В. та Корсакової Г.В.
Прокурор та представник позивача у судове засідання 25 листопада 2011 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційного господарського суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується розпискою уповноваженого представника позивача та поштовим повідомленням про вручення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2011 року представнику прокуратури.
Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними матеріалами.
Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка прокурора та представника позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.
Представники відповідача у судовому засіданні 25 листопада 2011 року підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року по справі № 16/539 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 25 листопада 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Відповідно до акту перевірки ТОВ «Фаворит - Поліс» (а.с. 7-8) щодо законності будівництва та експлуатації ринку, розташованого у м. Києві по вул. Зодчих, 44, складеного 25 вересня 2000 року комісією у складі помічника прокурора Ленінградського району м. Києва, інспектора Управління земельних ресурсів, інспектора Управління державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що термін дії договору, укладеного з Ленінградською райдержадміністрацією №169 від 04 вересня 1997 року на право тимчасового користування землею закінчився 01 червня 2000 року.
29 травня 2001 року Київським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах складено протокол про адміністративне правопорушення за № 524, згідно з яким директора ринку «Зодчих» притягнуто до адміністративної відповідальності за торгову діяльність без документів, що засвідчують право на її використання (а.с. 9).
Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельних ділянок.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Таким чином, обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №11/155/08 від 22.11.2010р.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
З аналізу наведених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.
Відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.
Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що на спірну земельну ділянку відповідач у 2005 році уклав з Київською міською радою 6 договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:302:0008; 8000000000:75:302:0002; 8000000000:75:302:0009; 8000000000:75:302:0010; 8000000000:75:302:0001 та 8000000000:75:302:0003 терміном на 5 років (а.с. 104-142).
Тобто, строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчився 14 червня 2010 року.
Слід відзначити, що 12 липня 2010 року Київська міська рада уклала з відповідачем Договори про внесення змін та доповнень до Договорів оренди земельних ділянок, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:302:0008 та 8000000000:75:302:0002 (а.с. 110, 120). Пунктом 2 вказаних договорів пункт 3.1 Договорів оренди землі викладено у наступній редакції: «Договір укладено на 15 років».
Вказані Договори зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено записи від 13 липня 2010 року за № 75-6-00502 та від 15 липня 2010 року за № 75-6-00501. Тобто, 13 липня 2010 року та 15 липня 2010 року відповідач набув право користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:302:0008 та 8000000000:75:302:0002.
Таким чином, у місцевого господарського суду не було підстав для звільнення цих земельних ділянок як незаконно зайнятих.
Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:75:302:0009; 8000000000:75:302:0010; 8000000000:75:302:0001 та 8000000000:75:302:0003 судова колегія зазначає, що станом на момент прийняття спірного рішення господарським судом міста Києва у відповідача не було законних підстав для зайняття вказаних земельних ділянок через відсутність волевиявлення власника земельних ділянок щодо передачі їх в оренду.
Щодо твердження відповідача про поновлення Договорів оренди у зв'язку з відсутністю заперечень Київської міської ради судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне наголосити на наступному.
Зокрема, абзацом 17 частини другої статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.
Законодавством не визначено чіткої процедури поновлення договорів оренди землі державної чи комунальної власності та не передбачено автоматичного продовження договору оренди землі.
Частиною третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції яка діяла на день винесення рішення у справі) встановлено, що «У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.»
Пунктом 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073, зазначено, що у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації.
Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.
Тобто, відповідно до статей 116, 124 Земельного кодексу України та Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073, поновлення договору оренди земельної ділянки має відбуватися шляхом прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи місцевого органу виконавчої влади з послідуючим укладенням договору оренди земельної ділянки.
Слід наголосити, що згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України виключної компетенції, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 ЗК з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Захист порушених прав може бути здійснено, зокрема, в порядку, визначеному частиною 11 статті 123 ЗК, якою до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення сесії.
Колегія суддів відзначає, що рішень Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії Договорів від 14 червня 2005 року не приймалося.
Крім того, згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Отже, і новий договір оренди земельної ділянки набирає чинності після державної реєстрації, шляхом внесення відповідних даних до державного реєстру земель.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з поновленням договору оренди земельної ділянки (постанови ВСУ від 16.12.2008 у справі N 5/019-08 та від 01.12.2009 у справі N 32/261-40/74), Вищий господарський суд України у Постанові N 17/268-6/164-11/48 від 19.01.2010 р., та листі від 01.01.2010, "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", а також Державний комітет України із земельних ресурсів у листі N 19158/17/11-10 від 13.10.2010 р.
Зважаючи на ту обставину, що станом на момент прийняття спірного рішення місцевим господарським судом у відповідача не було доказів наявності правових підстав для зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:75:302:0009; 8000000000:75:302:0010; 8000000000:75:302:0001 та 8000000000:75:302:0003, що розташовані у місті Києві по вул. Зодчих, 44, позов підлягає частковому задоволенню, зокрема слід зобов'язати відповідача звільнити вказані незаконно зайняті земельні ділянки.
Разом з тим, в задоволенні вимог про звільнення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:302:0008 та 8000000000:75:302:0002 належить відмовити, оскільки відповідач користується ними на належних правових підставах.
Водночас, рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року підлягає скасуванню з процесуальних підстав.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22 березня 2010 року місцезнаходження відповідача: 03128, місто Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, б.19 (а.с. 89).
Ухвала місцевого господарського суду від 27 травня 2011 року про поновлення провадження у справі № 16/539 направлялась відповідачеві за адресою: 03162, м. Київ, вул. Зодчих, 44, про що свідчить конверт, який було повернуто поштовим відділенням на адресу суду (а.с. 61).
Інші відомості, які б підтверджували направлення ухвал господарського суду міста Києва за юридичною адресою відповідача у матеріалах справи відсутні. Тобто, відповідача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи № 16/539.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду
Слід відзначити, що вказане порушення норм процесуального права призвело до позбавлення відповідача права на участь у судовому засіданні унеможливило подання останнім додаткових доказів, зокрема Договорів про внесення змін та доповнень до Договорів оренди земельних ділянок, зокрема земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:302:0008 та 8000000000:75:302:0002.
Сукупність зазначеного вище дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49, 99, 101-102, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Поліс» на рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року у справі № 16/539 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19 липня 2011 року по справі № 16/539 скасувати.
3. Прийняти нове рішення: «1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Поліс» (03128, місто Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, б.19, код 21634306) звільнити незаконно зайняті земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:75:302:0009; 8000000000:75:302:0010; 8000000000:75:302:0001 та 8000000000:75:302:0003, що розташовані у місті Києві по вул. Зодчих, 44.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит - Поліс» (03128, місто Київ, Святошинський район, вул. Академіка Туполєва, б.19, код 21634306) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.»
4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Справу № 16/539 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді