01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 16/5026/769/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі Кулачок О. А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 21.11.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.04.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча»
на рішення господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року
у справі № 16/5026/769/2011 (суддя Спаських Н. М.)
за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_3»
до Дочірнього підприємства «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча»
про зобов'язання передати майно
Позов заявлено про зобов'язання відповідача передати позивачу насіння сої органічної в кількості 123,7 тон, вартістю 470000 грн., яке знаходиться в агроцеху № 4 с. Синиця Христинівського району Черкаської області, а саме у виробничому підрозділі відповідача.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року, повний текст якого підписаний 03.10.2011 року, у справі № 16/5026/769/2011 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем своїх обов'язків за договором про спільне вирощування сої органічної № 251 від 30.04.2010 року в повному обсязі та факт прострочення виконання відповідачем свого договірного зобов'язання з передачі позивачу насіння сої органічної в кількості 123,7 тон.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року у справі № 16/5026/769/2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до приписів чинного законодавства, а саме Закону України «Про насіння та садівний матеріал», позивач не має права розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння сої органічної.
Крім того, відповідач зазначив, що протягом дії спірного договору позивачем ніяких дій щодо спільного вирощування органічної сої здійснено не було.
Ухвалою від 31.10.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду скарги представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
30.04.2010 року позивач та відповідач уклали договір про спільне вирощування сої органічної № 251 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати насіння сої на загальну площу вирощування 183,00 га (п.3.3) в кількості 20 т. за ціною 8 000 грн. за 1 тону на загальну суму 160 000 грн. (п.3.2) та здійснювати супровід технологічного процесу вирощування органічної сої (без мінеральних добрив та засобів захисту рослин), а відповідач - надати підготовлену площу вирощування сої (здійснена глибока оранка і культивація), спільно з учасником проводити комплекс агротехнічних заходів щодо дотримання технології вирощування органічної сої та забезпечити технологічний процес матеріально-технічними засобами, а саме: сільськогосподарською технікою та інвентарем, паливно-мастильними матеріалами, інокулянтом, наданням послуг по збиранню врожаю та орендною платою за землю, що використовується.
Згідно п. 4.1 Договору розподіл зібраного врожаю залежать від врожайності при умові дотримання технологічного процесу вирощування органічної сої і буде розподілятися в такій пропорції: врожайність 20-30 ц/га: позивачу належить 30%, а відповідачу - 70%; врожайність 15-20 ц/га: позивачу належить 25 %, а відповідачу - 75%, врожайність 10-15 ц/га: позивачу належить 20%, а відповідачу - 80%; врожайність менше 10 ц/га: позивачу повертається вартість насіння.
01.11.2010 комісією відповідача в складі ведучого агронома, бухгалтера завідуючого током та вагаря складено акт, яким зафіксовано, що в 2010 році із засіяної площі 183 га було зібрано 412 360 кг зерна сої. Акт затверджений директором відповідача і завірений його печаткою (а.с.17).
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що визначення кількісних та якісних показників вирощеної продукції проводиться за участю представників учасника та виконавця.
01.02.2011 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до Договору якою дійшли згоди, що відповідно до пункту 4.1 розподіл зібраного врожаю розподіляється між сторонами залежно від врожайності, а саме: позивачу - 30%, відповідачу - 70%; що вартість насіння в сумі 160 000 грн. (п. 3.2) входить до загального проекту й розрахунку не підлягає; що згідно акту від 01.11.2010, складеного в агроцеху № 4, загальний збір врожаю становив 412 60 кг; що станом на 01.02.2011 заборгованість відповідача перед позивачем становить 123,7 тони.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач має перед позивачем за умовами Договору зобов'язання передати 123,7 тон зерна сої.
Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунок здійснюється після 100 % збору врожаю та після первинної очистки (ЗАВ 10) на складі відповідача згідно даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з листом - претензією від 07.11.2010 року (а.с.18), в якому просив погасити заборгованість за Договором до 15.11.2010 року. Лист отриманий відповідачем 23.11.2010 року, про що свідчить відмітка у лівому нижньому куті.
На зазначений лист відповідач не відповів, свій обов'язок з передачі позивачу зерна сої органічної в кількості 123,7 тон не виконав, наслідком чого стало звернення останнього з позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений сторонами Договір є договором про спільну діяльність.
Згідно ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами Договору сторони погодили обов'язок відповідача провести розрахунок за Договором, а саме передати позивачу обумовлену частину зібраного врожаю.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Оскільки мтеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого договірного зобов'язання передати позивачеві частини врожаю зерна сої органічної в кількості 123,7 тон., суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати позивачу насіння сої органічної в кількості 123,7 тон, вартістю 470000 грн., яке знаходиться в агроцеху № 4 с. Синиця Христинівського району Черкаської області, а саме у виробничому підрозділі відповідача.
При цьому, посилання відповідача на те, що відповідно до приписів ЗУ «Про насіння та садивний матеріал» позивач не має права розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння сої органічної, і що протягом дії спірного договору позивачем ніяких дій щодо спільного вирощування органічної сої здійснено не було, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки ці обставини заявлялися ним і при розгляді справи № 09/5026/995/2011, порушеної господарським судом Черкаської області за позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» ПАТ “ММК ім. Ілліча» до Фермерського господарства «ОСОБА_3» про визнання недійсним Договору, зобов'язання сторін за яким є предметом розгляду у цій справі. Зазначені обставини судами досліджені і їм надана відповідна правова оцінка.
Рішенням господарського суду Черкаської області, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року, у справі № 09/5026/995/2011 у позовних вимогах відмовлено повністю.
Як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року у справі № 09/5026/995/2011, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.57-60), не приймаючи як підставу для задоволення вимог про визнання Договору недійсним посилання Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» ПАТ “ММК ім. Ілліча» на порушення норм ЗУ «Про насіння та садивний матеріал» та на те, що протягом дії спірного договору позивачем ніяких дій щодо спільного вирощування органічної сої не здійснювалось, суди виходили з того, що участь у технологічному процесі вирощування сої органічної ФГ «ОСОБА_3», характер цієї участі, підтверджений відповідачем та ведучим агрономом позивача; що 28 грудня 2010 року за вих. № 388 ДП «Ілліч-Агро Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча» видало голові ФГ «ОСОБА_3» довідку за підписом директора та головного агронома про те, що ФГ «ОСОБА_3» згідно договору № 245 від 25.04.2010 дійсно здійснювало супровід технологічного процесу вирощування сої органічним методом із застосуванням механічного обробітку в чітко визначені строки, за рахунок чого було отримано врожайність 22,1 ц/га та досягнуто собівартість 1 т сої на рівні 1 050, 00 грн.; що урожайність сої по агроцехах, у тому числі по агроцеху № 4, у 2008 - 2010 роках підтверджений даними річного статистичного звіту ДП «Ілліч-Агро Умань» ПАТ “ММК ім. Ілліча»; що факт порушення з боку ФГ «ОСОБА_3» ЗУ «Про насіння і садивний матеріал» не є доведеним.
Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року у справі № 09/5026/995/2011 набрала законної сили з 28.08.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи, що учасниками при розгляді цієї справи, № 16/5026/769/2011, є ті самі особи, які брали участь при розгляді справи № 09/5026/995/2011, факти, встановлені під час розгляду справи № 09/5026/995/2011 не доводяться знову при розгляді справи № 16/5026/769/2011.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року у справі №16/5026/769/2011 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Дочірнє підприємство «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч - Агро - Умань» ПАТ «ММК ім. Ілліча» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року у справі № 16/5026/769/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.09.2011 року у справі №16/5026/769/2011 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду Черкаської області матеріали справи №16/5026/769/2011.
Головуючий суддя
Судді