01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 48/412
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі Кулачок О. А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 14.09.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 411 від 21.11.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року
у справі № 48/412 (суддя Бойко Р. В.)
за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат»
до Фонду державного майна України
про зобов'язання вчинити дії,
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про зобов'язання відповідача передати позивачу державне майно цілісного майнового комплексу (окрім об'єктів, які не підлягають приватизації, а передаються до комунальної власності) Державного підприємства «Тепличний комбінат», ідентифікаційний код 36180433, який знаходиться за адресою: 71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Комунальна, 1, згідно з планом приватизації Державного підприємства «Тепличний комбінат», затвердженого наказом Фонду державного майна Україна від 25.03.2010 року №399, шляхом підписання з позивачем акту приймання-передачі відповідного майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року, повний текст якого підписаний 07.10.2011 року, у справі № 48/412 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем передбаченого укладеним між сторонами договором купівлі - продажу майна з розстроченням платежів Державного підприємства «Тепличний комбінат» №183 від 07.05.2010 року платежу в повному обсязі та факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з передачі об'єкту приватизації позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 48/412 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм матеріального права, на думку апелянта, полягає в тому, що судом при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що:
- для підписання акту - приймання передачі майна має застосовуватись примірний акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу (група В), що є додатком № 2 до наказу Фонду державного майна України від 09.11.2005 року № 2947 «Про скасування наказу ФДМУ від 02.08.2004 року № 1591 та про затвердження Примірного договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу групи В»;
- відповідно до зазначеного вище наказу складовою частиною акту приймання - передачі є Перелік нерухомого майна, що входить до складу об'єкта приватизації і передається покупцю з позначенням реєстраційного номеру об'єкта нерухомості відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; зазначений перелік надається БТІ;
- позивачем при зверненні до відповідача з листом щодо підписання акту приймання - передачі спірного майна не здійснено жодних дій, спрямованих на реалізацію спірного договору, а саме підготовки всіх похідних для формування вказаного вище переліку нерухомого майна.
Порушення норм процесуального права, на думку відповідача, полягає в тому, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідач про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 02.11.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Під час розгляду скарги представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просили спірне рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для витребування додаткових доказів по суті спору, а саме зобов'язання відповідача надати витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірного об'єкту.
В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач зазначив, що у випадку отримання вказаного витягу він буде мати можливість виконати умовами спірного договору в частині підписання акту приймання - передачі майна.
Представник позивача пояснив суду, що він не має можливості отримати вказаний вище витяг, оскільки, відповідно до приписів законодавства, звертатися до БТІ з вимогою щодо отримання зазначеного витягу має право або власник такого майна або особа, в якій вказане майно перебуває в обтяженні.
Після отримання пояснень сторін по суті спору колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання відповідача з підстав, що викладені у мотивувальній частині цієї постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
07.05.2010 року позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу майна з розстроченням платежів Державного підприємства «Тепличний комбінат» №183 (далі Договір), за умовами якого відповідач зобов'язується передати позивачу державне майно цілісного майнового комплексу (крім об'єктів, які не підлягають приватизації, а передаються до комунальної власності) Державного підприємства «Тепличний комбінат», що знаходиться за адресою: 71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Комунальна, буд. 1, згідно з планом приватизації Державного підприємства «Тепличний комбінат», затвердженого наказом Фонду державного майна Україна від 25.03.2010 року №399, а позивач зобов'язується прийняти державне майно об'єкт приватизації в порядку і на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що відповідно до п.п. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач перераховує зі свого рахунку на рахунок відповідача податок на додану вартість у розмірі, зазначеному в п. 1.2.1 Договору.
Підпунктом 1.2.1 Договору встановлено, що відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість на продаж об'єкта приватизації становить 4789400,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач платіжними дорученнями №178 від 09.08.2010 року та №256 від 14.09.2010 року перерахував відповідачу податок на додану вартість у розмірі 4789400,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями вказаних платіжних доручень (а.с. 15-16) і відповідачем не заперечується.
При цьому, отримані як податок на додану вартість за умовами Договору грошові кошти відповідачем позивачу не поверталися.
Згідно п. 2.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється відповідачем позивачу в десятиденний термін після перерахунку позивачем зі свого рахунку на рахунок органу приватизації податку на додану вартість у розмірі, зазначеному у підпункті 1.2.1 Договору, шляхом підписання акта приймання-передання.
Враховуючи повну сплату позивачем коштів у визначеному умовами Договору розмірі 14.09.2010 року, зобов'язання з передачі об'єкта приватизації, згідно п. 2.1 Договору, мало бути виконане відповідачем в строк до 24.09.2010 року.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом №229 від 14.09.2010 (а.с. 21) позивач звертався до відповідача з проханням у десятиденний термін підписати акти приймання-передачі об'єкта приватизації, на що листом №10-21-14008 від 14.10.2010 року (а.с. 22-23) відповідач повідомив позивача про опрацювання питання щодо своєчасності оплати ним податку на додану вартість і, як наслідок, належного виконання умов договору купівлі-продажу. Крім того, відповідач також повідомив позивача про проведення перевірки щодо законності приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Тепличний комбінат», з огляду на що зазначив, що відповідач розгляне питання підписання акту приймання - передачі лише за результатами вказаної вище перевірки.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі - продажу.
Статтею 656 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що зобов'язання з передачі позивачу об'єкта приватизації в десятиденний термін після перерахунку ним податку на додану вартість шляхом підписання акту приймання-передачі відповідачем не виконане.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належним чином доведені обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог.
Відповідачем не доведено обставин, на які він послався як на підставу своїх заперечень.
З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати позивачу державне майно цілісного майнового комплексу (окрім об'єктів, які не підлягають приватизації, а передаються до комунальної власності) Державного підприємства «Тепличний комбінат», ідентифікаційний код 36180433, який знаходиться за адресою: 71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Комунальна, 1, згідно з планом приватизації Державного підприємства «Тепличний комбінат», затвердженого наказом Фонду державного майна Україна від 25.03.2010 року №399, шляхом підписання з позивачем акту приймання-передачі відповідного майна.
Щодо посилань відповідача на те, що:
- для підписання акту - приймання передачі майна має застосовуватись примірний акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу (група В), що є додатком № 2 до наказу Фонду державного майна України від 09.11.2005 року № 2947 «Про скасування наказу ФДМУ від 02.08.2004 року № 1591 та про затвердження Примірного договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу групи В»;
- відповідно до зазначеного вище наказу складовою частиною акту приймання - передачі є Перелік нерухомого майна, що входить до складу об'єкта приватизації і передається покупцю з позначенням реєстраційного номеру об'єкта нерухомості відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; зазначений перелік надається БТІ;
- позивачем при зверненні до відповідача з листом щодо підписання акту приймання - передачі спірного майна не здійснено жодних дій, спрямованих на реалізацію спірного Договору, а саме підготовки всіх похідних для формування вказаного вище переліку нерухомого майна, слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ч. 3 цієї статті цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами укладеного між ними Договору сторони не погоджували необхідність вчинення позивачем будь - яких дій, окрім сплати податку на додану вартість, які б були необхідною передумовою для підписання акту приймання - передачі спірного майна.
Акту цивільного законодавства, з якого в позивача виникало б зобов'язання отримати в БТІ і надати відповідачу перелік нерухомого майна, що входить до складу об'єкта приватизації, відповідачем не вказано, а наказ Фонду державного майна України від 09.11.2005 року № 2947 «Про скасування наказу ФДМУ від 02.08.2004 року № 1591 та про затвердження Примірного договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу групи В», на який посилається відповідач, не відноситься до актів цивільного законодавства в розумінні ст. 4 ЦК України.
Посилання на зазначений наказ в умовах Договору сторін також відсутні, а в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення відповідача до позивача з вимогами щодо надання будь-яких документів, які б були необхідні для підписання акту приймання-передачі спірного майна.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що позивач не здійснив жодних дій, спрямованих на реалізацію спірного Договору, а саме, не надав відповідачу складову частину акту приймання-передачі - перелік нерухомого майна, що входить до складу об'єкта приватизації. Відповідачем не доведено, що позивач такі дії мав здійснити, тому в нього відсутні правові підстави для посилання на зазначені обставини.
За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для витребування додаткових доказів по суті спору, а саме зобов'язання відповідача надати витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірного об'єкту задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, а витребувані докази не впливають на вирішення спору сторін по суті.
Щодо порушень судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, на що послався відповідач у апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням відповідача суд першої інстанції оголошував перерву в судовому засіданні до 03.11.2011, погоджуючи дату наступного судового засідання з представником відповідача, проте, будучи обізнаним, що відбувається судовий розгляд справи за його участю, відповідач і в наступне судове засідання представників не направив.
При цьому, доказів того, що жодний з наявних в нього повноважних представників з поважних причин не міг бути присутнім в судовому засіданні по даній справи 03.10.2011 року, відповідачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу відповідача також на те, що навіть у випадку неможливості направлення повноважного представника у судове засідання 03.10.2011 року, він не був позбавлений права виконати вимоги ухвали суду в частині надання відзиву на позов.
Крім того, згідно ч. 2. ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не сталося.
За таких обставин, прийняття судом першої інстанції рішення за відсутності представника відповідача, на що останній посилається в апеляційній скарзі, в даному випадку не є підставою для скасування цього рішення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Фонду державного майна України задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 48/412 від 03.10.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Фонд державного майна України.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 48/412 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року у справі № 48/412 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 48/412.
Головуючий суддя
Судді