01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.11.2011 № 32/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 12.05.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 01.02.2011 р.;
від третьої особи : ОСОБА_3 - дов. дов. № 37 від 26.08.2011 р.;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Приватного підприємства «Авісіна»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 11.03.2011 р.
у справі № 32/4 (суддя - Хрипун О.О.)
за позовом Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України»
до Приватного підприємства «Авісіна»
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України у м. Києві
про стягнення заборгованості 224 992,84 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 32/4 від 11.03.2011р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Авісіна» на користь Державного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України» 224 992,84 грн. заборгованості, 2 249,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «Авісіна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 32/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 32/4 було зупинено до вирішення справи № 35/23.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 32/4 поновлено апеляційне провадження у справі № 32/4.
Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 32/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник третьої особи в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
08.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву (далі - третя особа, орендодавець) та Приватним підприємством “Авісіна” (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 4133 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, нежилі приміщення площею 497,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Московський проспект, 19, на першому та на шостому поверхах семиповерхової будівлі, що перебуває на балансі державного підприємства “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” (далі - позивач, балансоутримувач).
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 4133 від 08.12.2008 є договором найму.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендодавець за актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна від 08.12.2008 передав відповідачу майно - загальною площею 497,7 кв. м., що розміщене за адресою: 04655, м. Київ, Московський проспект, 19, на першому та шостому поверхах семиповерхового будинку, що перебуває на балансі позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 5.3 Договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж 9 (п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем - 53 447,67 грн. без ПДВ за базовий місяць (вересень 2008 року). Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2008 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень місяці 2008 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).
Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Проте, орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача грошові кошти в розмірі 30% від щомісячної орендної плати за договором оренди не перераховувалися за листопад, грудень 2009 р та лютий - серпень 2010 р.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено у позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором оренди № 4133 від 08.12.2008 виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по Договору, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 94 477,82 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 5.11 Договору, обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
На виконання умов Договору 15.12.2008 між Державним підприємством “Спеціалізована медико-санітарна частина № 18 МОЗ України” та Приватним підприємством “Авісіна” було укладено Договір № 15-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору № 15-к від 15.12.2008 орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі, на ремонт, а також за комунальні послуги в розмірі 29 012,10 (в т.ч. ПДВ - 4 835,35 грн.) та відшкодовувати земельний податок в сумі 723,30 грн. (без ПДВ).
Як зазначає позивач, у період з 01.01.2010 по 31.08.2010 відповідачем не здійснювалося відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за Договором № 15-к.
Доказів повної оплати заборгованості по Договору № 15-к, відповідачем до матеріалів справи не надано.
01.01.2010 та 15.03.2010 позивачем направлено на адресу відповідача листи-претензії № 35 та № 129 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі та комунальних платежах за Договором оренди № 4133 від 08.12.2008 та Договором № 15-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.12.2008. Проте належної відповіді не на зазначені листи-претензії відповідач не надав.
Таким чином, свої обов'язки за Договором № 15-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.12.2008 позивач виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись за надані комунальні послуги та не відшкодувавши земельний податок за період з січня по серпень 2010 року, заборгував перед позивачем 130 515, 02 грн.
Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язань з оплати орендних платежів за користування об'єктом оренди, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем на вимогу позивача було звільнено орендоване приміщення з квітня 2010 р., а тому підстави для нарахування заборгованості по орендній платі за період з квітня 2010 р. по серпень 2010 р. відсутні, колегія зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 35/23 від 16.03.2011 р., яке залишено в силі постановою вищого господарського суду України, встановлено, що сторони достроково розірвали спірний договір з жовтня 2010 р.
Враховуючи, що ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже позивач правомірно, з дотриманням визначених діючим законодавством вимог, нарахував заборгованість по орендній платі за період з квітня 2010 р. по серпень 2010 р.
Що стосується доводів апелянта про те, що договір від 15.12.2008 р. №15-К не відповідає положенням Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 наказу Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 № 1774 затверджені Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна (нерухомого або іншого), що належить до державної власності, та Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно із п. 2 наказу типові документи, зазначені у пункті 1, мають братися за основу при підготовці договорів оренди.
Щодо укладення договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю - в наказі відсутні прямі вказівки на те, що при укладанні відповідних договорів необхідно застосовувати виключно положення примірного договору.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Крім того, у п. 7 ст. 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Так відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, або відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, на відміну від типового договору, положення примірного договору не є обов'язком для сторін, а лише рекомендацією, яку сторони можуть використовувати при укладання подібних договорів.
Що стосується доводів апелянта про застосування аналогії між Типовим договором оренди та Примірним договором на відшкодування витрат балансоутримувача орендованого майна в частині відповідності істотних умов, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Цивільного кодексу України зазначено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
В даному випадку аналогія не має місця, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який було укладено 15 грудня 2008 року.
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, що сторонами за договором № 15-к від 15 грудня 2008 року не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У договорі № 15-к сторонами було погоджено предмет - забезпечення обслуговування, експлуатації, ремонт будівлі та утримання прибудинкової території позивачем з одного боку та участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт відповідачем з іншого; ціну - за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі, на ремонт та за комунальні послуги відповідач зобов'язався сплачувати суму у розмірі 29012,10 грн. та відшкодовувати земельний податок у розмірі 723,30 грн.; строк - з 15 грудня 2008 року по 08 листопада 2011 року включно.
Крім того, розмір щомісячної оплати встановлено п. 2.2.3 договору.
Обов'язковий для договору перелік робіт міститься в тексті договору: обслуговування, експлуатація та ремонт будівлі, утримання прибудинкової території (п. 1.1 Договору); виконання комплексу робіт, пов'язаних із обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, створення необхідних умов і здійснення господарської діяльності (п. 2.1.1); санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі, ремонт, комунальні послуги (п. 2.2.3).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що сторони узгодили перелік послуг, їх вартість і строки розрахунків, а отже, посилання апелянта на відсутність кошторису і неузгодженість переліку послуг є не обґрунтованими.
Підтвердженням того, що сторонами досягнуто усіх істотних умов договору та того, що він вважається укладеним є внесення відповідних сум з боку відповідача за передбачені договором послуги на рахунок позивача з моменту укладення договору та до 01.01.2010 року (оборотно-сальдова відомість наявна в матеріалах справи). Крім того, відповідач декілька раз звертався до позивача з письмовими проханнями про зменшення суми, передбаченої в договорі у зв'язку з проведенням ремонту та відсутністю виробничої діяльності, на що позивач не заперечував та зменшував суми на відшкодування витрат.
Апелянт також зазначає, що у законодавстві не дано тлумачення терміну “звітний місяць”, у зв'язку з чим строк сплати орендної плати не може вважатися належним.
Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 27 від 18.01.2007 “Про затвердження Порядку надання ліцензіатам з постачання електричної енергії за регульованим тарифом компенсації втрат при здійсненні постачання електроенергії побутовим споживачам, які розраховуються за тарифами, диференційованими за періодами часу”, звітним місяцем визначається відрізок часу з першого до останнього числа календарного місяця, за даними якого здійснюються розрахунки щодо коригування вартості НЗТВЕ.
В даному випадку звітним місяцем є відрізок часу з першого до останнього числа календарного місяця, за даними якого відповідач повинен розрахуватись з Позивачем за передбачені договором послуги.
Твердження відповідача про те, що договір оренди був достроково розірваний на вимогу орендодавця відповідно до п. 10.7.3 договору оренди належним чином не знаходить свого відображення в матеріалах справи.
Так, відповідно до п. 10.10 Договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Проте відповідного акта про повернення майна балансоутримувачу відповідачем до матеріалів справи не надано.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 477,82 грн. заборгованості за договором оренди № 4133 від 08.12.2008 р. та 130 515,02 грн. за договором №15-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.12.2008 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2011р. у справі № 32/4 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авісіна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2011р. у справі № 32/4 - залишити без змін.
2. Матеріали справи № 32/4 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді