01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 52/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 333 від 30.09.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 30.06.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року
у справі № 52/22 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”, м. Київ,
до Житлово-будівльного кооперативу „Мотозаводець-11”, м. Київ,
про стягнення 98 763,28 грн. -
В січні 2010 року ВАТ „АК „Київводоканал” (правонаступником якого є ПАТ „АК „Київводоканал” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з ЖБК „Мотозаводець-11” на свою користь заборгованості за надані згідно договору № 06547/4-13 від 31.03.1999 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 98 763,28 грн., з яких 77 642,62 грн. основного боргу та 21 120,66 грн. інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „АК „Київводоканал” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
ЖБК „Мотозаводець-11” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 року (головуючий суддя Шипко В.В., судді Борисенко І.В. та Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал” прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 06.09.2011 року.
Відповідно до розпорядження Керівника апарату суду від 12.09.2011 року № 01-24/579 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача Шипка В.В. призначено повторний автоматичний розподіл даної справи. Перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року здійснюється Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Остапенка О.М., суддів Скрипка І.М., Іваненко Я.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 року вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал” прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
В судовому засіданні 11.10.2011 року представником позивача було подано письмові пояснення по даній справі, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2011 року заперечував проти доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 11.10.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між між ВАТ „АК „Київводоканал” (правонаступником якого є ПАТ „АК „Київводоканал” (постачальник) та ЖБК „Мотозаводець-11” (абонент) було укладено договір № 06547/4-13 від 31.03.1999 року на послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (далі - Правила № 65), які були чинні на момент виникнення заборгованості, та втратили чинність 18.10.2008 року у зв'язку з набуттям чинності Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 року (Правила № 190).
Вказані Правила відповідно до ст. 3 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил № 65.
В п. 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово.
Пунктами 3.6, 3.7 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача 77 642,62 грн. боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-383 для потреб холодного водопостачання та за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-50383 для потреб гарячого водопостачання.
Однак, як вірно зазначено місцевим господарським судом Договором не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води, що використовується на підігрів гарячої води, а інших договорів суду не надано, а відтак включення позивачем до суми боргу вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, не ґрунтуються на умовах Договору та є безпідставними.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з листопада 2006 року - жовтень 2009 року лише у січні 2010 року, тому в межах позовної давності позивач мав право звернутися з позовом про сплату боргу за період з січня 2007 року.
Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що в частині стягнення боргу в період за листопад та грудень 2006 року слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період для І групи споживачів, за січень 2007 - жовтень 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1680 від 28.08.2002 року, 1576 від 01.12.2006 року, 143 від 12.02.2007 року, 640 від 30.05.2007 року, 1127 від 28.08.2007 року, 516 від 29.04.2009 року, 980 від 31.08.2009 року.
Однак, розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі №21/43-А від 13.02.2007 року; розпорядження № 640 від 30.05.2007 року визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міст Києва від 24.01.2008 року у справі № 8/131; дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 року зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 842-р "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві"; розпорядження № 517 від 29.04.2009 року визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі № 2а-2292/09.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок вартості наданих за Договором послуг водопостачання та водовідведення позивачем здійснено не на підставі тарифів на ці послуги, чинних протягом спірного періоду.
Крім того, розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 1576 від 30.10.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення протягом січня 2007 -жовтня 2009 років необхідно здійснювати за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1680 від 28 серпня 2007 року в розмірі: для І групи споживачів - 0,3 грн./м3 стоків з ПДВ та 0,516 грн./м3 води з ПДВ.
Слід зазначити, що між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення протягом січня 2007 - жовтня 2009 років, які ґрунтуються на даних підписаних обома сторонами актів зняття показань водолічильника.
Таким чином, виходячи з того, що за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 72 285,00 м3 питної води, вартість послуг водопостачання та водовідведення на підставі чинних на той час тарифів, становить 55 740, 41 грн.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку та пояснень відповідача останнім відповідно до умов договору оплачено одержані послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 139 013,41 грн., що свідчить про відсутність заборгованості відповідача по оплаті холодного водопостачання та водовідведення за Договором за спірний період з січня 2007 року по жовтень 2009 року.
Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 23/49 від 12.04.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то і відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не доведено правомірності та законності нарахування відповідачу суми основного боргу та штрафних санкції за Договором.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 52/22 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 52/22 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 52/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді