донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.12.2011 р. справа №22/71
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача (скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 17.12.2010р.)
Не з'явився
Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область
на рішення
господарського суду Донецької області
від 25.10.2011р. (повний текст складено та підписано 31.10.2011р.)
у справі № 22/71 (суддя Т.М.Риженко)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Механіка” м.Дніпропетровськ
до відповідача Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м.Краматорськ Донецька область
простягнення 492 530,22грн.
У серпні 2011 товариство з обмеженою відповідальністю „Механіка” м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м.Краматорськ Донецька область про стягнення 492 530,22грн., з яких: заборгованість за договором поставки № 15/55 від 14.01.2008р. у розмірі 382 777,04грн., індекс інфляції у розмірі 55 119,89грн., 3% річних у розмірі 9 312,49грн. та пені у розмірі 45 320,80грн.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово зменшував розмір заявлених позовних вимог, так згідно останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.10.2011р. (а.с. 29 т. 2) позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 447 209,42грн., з яких сума основного боргу у розмірі 382 777,04грн., індекс інфляції у розмірі 55 119,89грн., 3% річних у розмірі 9 312,49грн.
Вищенаведене заява позивача судом прийнята до розгляду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка” м.Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м.Краматорськ Донецька область були задоволені частково в сумі основної заборгованості у розмірі 382 777,04грн., інфляційних витрат у сумі 54 797,31грн. та 3% річних у сумі 9 305,19грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі № 22/71, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 25.10.2011р. у справі № 22/71 скасувати, яка таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 21.11.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі № 22/71 просить залишити без змін.
Відповідач (апелянт) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення -ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 21.11.2011р.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
За клопотання представника позивача фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Донецької області, 14 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Механіка” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (Покупець, нині - публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”) було укладено договір поставки №15/55, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.
Згідно п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
У розділі 9 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:
- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в національний валюті України (п.9.1 Договору);
- за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків (п.9.2 Договору);
- порядок розрахунків -зазначається у специфікаціях (п.9.3 Договору);
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було укладено специфікації до договору, у яких сторони визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні характеристики та інші характеристики продукції (товару), її ціну, строки та умови поставки:
- у специфікації №1 від 14.01.2008р. встановлено строк оплати - протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №2 від 17.01.2008р. встановлено строк оплати - 50% передплата, 50% оплата по факту поставки;
- у специфікації №3 від 18.01.2008р. встановлено строк оплати - по факту поставки;
- у специфікації №4 від 07.02.2008р. встановлено строк оплати - по факту поставки;
- у специфікації №5е від 04.03.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №6е від 26.03.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №7е від 18.04.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №8 від 21.04.2008р. встановлено строк оплати - 50% передплата, 50% - оплата протягом 15 банківських днів з моменту поставки;
- у специфікації №9 від 11.06.2008р. встановлено строк оплати - оплата протягом 30 днів з моменту поставки;
- у специфікації №10е від 29.07.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №12е від 04.09.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки;
- у специфікації №5е-1 від 05.09.2008р. встановлено строк оплати -протягом 15 банківських днів після факту поставки.
На виконання умов договору та специфікацій до нього позивач за видатковими накладними №0125/Б від 25.01.2008р., №0205/Б від 05.02.2008р., №0213/П1 від 13.02.2008р., №0228/А1 від 28.02.2008р., №0228/Б9 від 28.02.2008р., №0408/П3 від 08.04.2008р., №0408/А1 від 08.04.2008р., №0520/П1 від 20.05.2008р., №0611/А2 від 11.06.2008р., №0717/П1 від 17.07.2008р., №0904/Б від 04.09.2008р., №0918/Б від 18.09.2008р. здійснив поставку товару на загальну суму 822 850,08грн.
Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнятий уповноваженими особами відповідача на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей на отримання матеріальних цінностей, в яких міститься посилання на договір поставки №15/55 від 14.01.2008р.
В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, за відсутності незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, відсутністю доказів відмови від товару та доказів прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності до умов договору поставки № 15/55 від 14.01.2008р.
Отже, в силу норм статті 664 ЦК України та умов договору обов'язок позивача вважається виконаним.
В свою чергу, матеріали позивачем для оплати були виставлені рахунки.
Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 440 073,04грн., що підтверджується платіжними дорученнями доданими позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 382 777,04грн.
Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 382 777,04грн. кваліфікується апеляційним судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 9 312,49грн. за період з 08.10.2008р. по 30.07.2009р. та індекс інфляції в сумі 55 119,89грн. за період з 08.10.2008р. по 30.07.2009р.
Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.
Апеляційний суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: індекс інфляції в сумі 54 797,31грн. та 3% річних в сумі 9 305,19грн.
Доводи апеляційної скарги скаржника про відсутність у нього зобов'язання з оплати отриманого товару, оскільки позивач не виконав свого обов'язку по передачі разом з товаром документів, передача яких передбачена п. 6.2. договору поставки № 15/55 від 14.01.2008р., колегія суддів апеляційного суду до уваги не приймає, оскільки, як вже зазначалося, специфікаціями до договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, а отже, зазначене свідчить про не пов'язання моменту оплати товару з наданням разом з товаром документів обумовлених п. 6.2 договору, тобто обов'язок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.
Матеріалами справи підтверджено, що продукція була прийнята без жодних зауважень щодо відсутності товаросупроводжувальних документів. Докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів суду в матеріалах справи відсутні.
А за таких підстав, судова колегія вважає, що ненадання визначених п. 6.2. договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, а тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 15/55 від 14.01.2008р. у розмірі 382 777,04грн., індексу інфляції у розмірі 54 797,31грн. та 3% річних у розмірі 9 305,19грн.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі № 22/71 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м.Краматорськ Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі № 22/71 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. у справі № 22/71 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС