донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.12.2011 р. справа №32/5009/5787/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача
(скаржника):
від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 01.12.2011р.)
ОСОБА_2 -представник (довіреність б/н від 22.11.2011р.)
Дочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ - сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області
на рішення
господарського суду Запорізької області
від 02.11.2011р. (повний текст складено та підписано 16.11.2011р.)
у справі№ 32/5009/5787/11 (суддя Н.А.Колодій)
за позовомДочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ - сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" м. Запоріжжя
простягнення 219 283,20 грн.
У вересні 2011 року дочірнє іноземне підприємство "Полтава - БілАЗ -сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за послуги по технічному обслуговуванню автомобілів БілАЗ в сумі 219 283,20грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у позовних вимогах дочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ -сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за послуги по технічному обслуговуванню автомобілів БілАЗ в сумі 219 283,20грн., було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у справі № 32/5009/5787/11, позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищенаведене рішення суду від 02.11.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 28.11.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
У доповненнях до апеляційної скарги (вих. № 164 від 01.12.2011р.) позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при цьому зазначив, що взагалі відповідачеві було надано послуг на суму 361 411,20грн. по 13-ти актах, втім відповідач оплату здійснив не за всіма актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість за спірними 8 -ми актами в розмірі 219 283,20грн.; всі акти підписані та скріплені печатками підприємств з обох сторін, відповідачем жодних зауважень щодо невиконання даних робіт (послуг) позивачем заявлено не було, а тому роботи за спірними актами повинні бути оплачені відповідачем.
Представник позивача (апелянта) вимоги апеляційної скарги з урахуванням вищенаведених доповнень підтримав.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що спірні акти не підтверджують досягнення між сторонами згоди по всім істотнім умовам договору підряду, рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у справі № 32/5009/5787/11 просить залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між дочірнім іноземним підприємством "Полтава - БілАЗ -сервіс ЛТД" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" (відповідачем), на підставі усної домовленості склалися правовідносини, за якими позивач здійснював технічне обслуговування автомобілів БілАЗ, що належать відповідачу.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Підстави та предмет позову викладені позивачем в позовній заяві.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наданням послуг з технічного обслуговування автомобілів БілАЗ, що належать відповідачу, факт надання яких підтверджує актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-100 від 22.09.2008р., № ОУ -104 від 29.09.2008р., № ОУ-109 від 06.10.2008р., № ОУ-113 від 13.10.2008р., № ОУ-115 від 20.10.2008р., № ОУ-122 від 27.10.2008 р., № ОУ-125 від 03.11.2008 р., № ОУ-139 від 17.08.2008р.
Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача -стягнення вартості наданих послуг (робіт) з технічного обслуговування автомобілів БілАЗ, що належать відповідачу у розмірі 219 283,20грн.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.
Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.
Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і, тому вони порушують правові наслідки.
Відповідно до статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно з ч.1. ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, (ст. 180 ГК України.
Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пропозиція позивача укласти договір підряду викладена у формі актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-100 від 22.09.2008р., № ОУ -104 від 29.09.2008р., № ОУ-109 від 06.10.2008р., № ОУ-113 від 13.10.2008р., № ОУ-115 від 20.10.2008р., № ОУ-122 від 27.10.2008 р., № ОУ-125 від 03.11.2008 р., № ОУ-139 від 17.08.2008р., в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, обсяг робіт.
Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір підряду на запропонованих умовах, а саме: прийняття підрядних робіт шляхом підписання вищенаведених актів здачі -прийняття робіт (надання послуг)без заперечень.
За приписами статті 846 ЦК України, якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки.
В актах здачі-прийняття робіт, зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають, при прийнятті виконання відповідач претензій стосовно строків виконання робіт підрядником (позивачем) не мав, а отже така істотна умова як строки також сторонами погоджена відповідно до ст. 846 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов до висновку, що акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не відповідають обов'язковому переліку вимог, якими врегульовано порядок складання актів у сфері підряду.
Втім, судова колегія і з даним висновком суду не може погодитися, зважаючи на наступне.
В рішенні суду акти здачі-прийняття робіт визначені судом як акти форми Ф-2. Зазначена форма документів затверджена наказом Державного комітету статистики України і Державного, комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5, ці документи є первинними документами в будівництві. Складати їх зобов'язані будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.
Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з п. 3.4.1. Наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" від 11 січня 1999 року N 17 (який був чинний на момент складання спірних актів здачі -прийняття робіт(надання послуг) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Таким чином, на підставі викладеного, апеляційний суд робить висновок, що за відсутності вираженої письмової незгоди відповідача, підписання відповідачем актів та скріплення їх печаткою підприємства, сторони дійшли згоди по всім істотним умовах договору підряду.
А отже, дане свідчить, що між сторонами у спрощений спосіб склалися договірні відносини.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що листами № 110 від 23.08.2011р. та № 118 від 19.09.2011р. позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату по спірним актам.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки названою статтею не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка -фактури, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо.
Лист № 110 від 23.08.2011р., що стосувався актів № ОУ-100 від 22.09.2008р., № ОУ-109 від 06.10.2008р., № ОУ-113 від 13.10.2008р., № ОУ-115 від 20.10.2008р., № ОУ-122 від 27.10.2008 р., № ОУ-125 від 03.11.2008 р., № ОУ-139 від 17.08.2008р., був направлений відповідачу 23.08.2011 (поштова квитанція т. 1 а.с. 34) та отриманий відповідачем 29.08.2011р.
Отже, в силу приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вказаними у листі № 110 від 23.08.2011р. актами настав 05.09.2011р.
Лист № 118 від 19.09.2011р., за яким було направлено вимогу по акту № ОУ-104 від 29.09.2008р., був направлений відповідачу 19.09.2011р.
Тобто, в силу приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, врахуванням часу поштового пробігу (п'ять днів, за аналогією отримання відповідачем листа № 110 від 23.08.2011р.) та вихідних днів, строк оплати за актом № ОУ-104 від 29.09.2008р. настав 03.10.2011р.
Як вбачається з наявного в справі поштового конверту (т. 1 а.с. 38) позивач направив позовну заяву до суду 21.09.2011р., що передує настанню строку оплати за актом здачі -прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -104 від 29.09.2008р., а відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки станом на день звернення позивача з позовом до суду, зобов'язання відповідача по сплаті послуг за актом № ОУ-104 від 29.09.2008р. не настало, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 28 425,60грн. за актом здачі -приймання робіт (надання послуг) № ОУ-104 від 29.09.2008р. задоволенню не підлягають.
За таких підстав, апеляційний суд дійшов до висновку, що належною до стягнення є сума боргу у розмірі 190 857,60грн.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у справі № 32/5009/5787/11 є таким, що підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу дочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ - сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області на рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у справі № 32/5009/5787/11 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р. у справі № 32/5009/5787/11 -скасувати частково.
Позовні вимоги дочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ -сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за послуги по технічному обслуговуванню автомобілів БілАЗ задовольнити частково в сумі 190 857,60грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" м. Запоріжжя на користь дочірнього іноземного підприємства "Полтава - БілАЗ -сервіс ЛТД" м. Комсомольське Полтавської області заборгованість за послуги по технічному обслуговуванню автомобілів БілАЗ в сумі 190 857,60грн., витрати по сплаті державного мита при зверненні з позовом до суду в сумі 1 908,57грн., витрати з інформаційно -технічного забезпечення судового процесу в сумі 205,40грн. та судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги до суду в суму 1 908,57грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Зобов'язати господарський суду Запорізької області видати відповідний наказ згідно з вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді: І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС