донецький апеляційний господарський суд
16.12.2011
Постанова
Іменем України
13.12.2011 р. справа №4/411
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівМартюхіна Н.О.
Зубченко І.В., Марченко О.А.
за участю представників:
від прокурора:
від позивача:ОСОБА_4 -за довір.
від відповідача:ОСОБА_5 -приватний підприємець
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Часів-Яр
на рішення
господарського суду Донецької області
від22.11.2011р. (повний текст підписано 22.11.2011р.)
у справі№4/411 (суддя Гринько С.Ю.)
за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Часів Яр
простягнення заборгованості в розмірі 8048,50грн., 3% річних в розмірі 201,45грн., пені в розмірі 415,51грн., інфляції в розмірі 392,61грн.
Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк заявлено позов до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Часів Яр про стягнення заборгованості в розмірі 8048,50грн., 3% річних в розмірі 201,45грн., пені в розмірі 415,51грн., інфляції в розмірі 392,61грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк були задоволені частково, присуджено до стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 7300,45грн., інфляційних в розмірі 392,61грн., 3% річних в розмірі 201,45грн., пені в розмірі 415,51грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 93,58грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216,51грн.
Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору № 40 від 01.02.2006р. позивачем у період з січня 2010р. по квітень 2011р. здійснено поставку теплової енергії до об'єкту відповідача на загальну суму 11734,50грн., проте відповідачем отримана теплова енергія сплачена частково у розмірі 4434,00грн., у зв'язку з чим наявна заборгованість в розмірі 7300,45грн.
Відповідач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_5, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його необґрунтованим та неаргументованим, оскільки нарахування сум оплат за фактично отриману теплову енергію повинно здійснюватися виходячи з фактично спожитих гігакалорій, а не виходячи з загальної оплачу вальної площі. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. скасувати.
Позивач, надав відзив, в якому просить рішення господарського суду від 22.11.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2006р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго»(Енергопостачальна організація) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (Споживач) був укладений договір № 40 про постачання теплової енергії в гарячій воді.
За цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.
Відповідно з додатком№1 вартість послуг теплопостачання перукарні складає 374,38грн. з ПДВ.
Додатковими угодами №1 від 01.03.2007р., №2 від 29.12.2007р., №4 від 03.03.2008р., №6 від 10.09.2008р., №8 від 01.03.2009р. сторони неодноразово змінювали вартість послуг теплопостачання, а саме на 542,59грн. з ПДВ, 624,80грн. з ПДВ, 744,97грн. з ПДВ, 836,66грн. з ПДВ, 1236,34грн. з ПДВ відповідно.
Додатковою угодою №5 від 01.10.2008р. сторони продовжили термін дії договору до 30.09.2009р.
Пунктом 3.2.2 договору встановлений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно до п. 4.2.1 договору встановлений обов'язок енергопостачальної організації забезпечити постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
В п. 6 договору сторонами обумовлений порядок розрахунків, а саме:
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточеного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Згідно пунктів 10.1 та 10.4 договору він діє до 01.02.2007р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією зі сторін.
Таким чином, договір №40 від 01.02.2006р. є дійсним на час спірних відносин.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єктів відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать акти на включення опалення та акти про припинення подачі теплоносія від 15.04.2010р., від 07.10.2010р., від 07.04.2011р.
Позивачем відповідачу, з метою належного виконання умов договору, за отримані останнім послуги виставлені рахунки №40 від 29.01.2010р. за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. на суму 1236,35грн., №39 від 26.02.2010р. за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. на суму 1236,35грн., №74 від 30.03.2010р. за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. на суму 1236,35грн., №92 від 15.04.2010р. за період з 01.04.2010р. по 15.04.2010р. на суму 618,17грн., №102 від 29.10.2010р. за період з 07.10.2010р. по 31.10.2010р. на суму 997,06грн., №120 від 30.11.2010р. за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. на суму 1236,34грн., №143 від 30.12.2010р. за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на суму 1236,35грн., №24 від 31.01.2011р. за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на суму 1236,35грн., №50 від 28.02.2011р. за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на суму 1236,35грн., №70 від 31.03.2011р. за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на суму 1236,35грн., №91 від 08.04.2011р. за період з 01.04.2011р. по 07.04.2011р. на суму 288,48грн.
Всього за спірний період, а саме з січня 2010р. по квітень 2011р., позивачем виставлено рахунків на оплату спожитої тепло енергії на загальну суму 11734,50грн., які отримані відповідачем, що не заперечується останнім.
Проте, як видно з матеріалів справи відповідач, в порушення умов договору, частково сплатив отримані послуги по виставленим позивачем рахункам на загальну суму 4434,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання у період з січня 2010р. по квітень 2011р. на загальну суму 7300,45грн., яка на час звернення з позовом не сплачена.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно норм ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищезазначене, а також доведеність наявності у відповідача заборгованості, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу щодо стягнення 8048,50грн. частково, в сумі 7300,45грн.
Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем отриманої теплової енергії, позивач просить стягнути 392,61грн. інфляційних, які нараховані за період з 16.02.2010р. по 31.08.2011р. та 201,45грн. 3%річних, які нараховані за період з 16.02.2010р. по 31.08.2011р.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача та суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 392,61грн. та 3% річних в розмірі 201,45грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача 415,51грн. пені, яка нарахована відповідно до п. 7.2.3 договору.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів -підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Згідно п. 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -споживач сплачує пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі - суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування суми пені проведене позивачем виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що є правом позивача та не суперечить вимогам діючого законодавства.
Перевіривши розрахунок пені колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача пені в розмірі 415,51грн. за період з 16.11.2010р. по 31.08.2011р.
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами по справі згідно норм ст.ст.33, 34, 36 ГПК України відсутність у нього боргу перед позивачем.
Посилання заявника на той факт, що нарахування сум оплат за фактично отриману теплову енергію повинно здійснюватися виходячи з фактично спожитих гігакалорій, а не виходячи з загальної оплачу вальної площі, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Дослідивши зміст рахунків, судом встановлено, що дійсно позивачем виставлялися рахунки виходячи із квадратної площі приміщення та тарифу у розмірі 19,55грн. без ПДВ.
Рішення виконавчого комітету Часовоярської міської ради № 20 від 25.02.2009р. затверджені тарифи на послуги з теплопостачання у розмірі 19,55грн. без ПДВ за 1 м2. Додатком до рішення виконкому міської ради від 25.02.2009р. № 20 встановлено, що оплата послуг здійснюється при відсутності приладів обліку -за нормами споживання, які затверджені органами місцевого самоврядування; за наявності приладів обліку -за фактичний обсяг її споживання.
Згідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання»до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Доказів оскарження або скасування рішення виконавчого комітету Часовоярської міської ради № 20 від 25.02.2009р. сторонами до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим за висновками колегії суддів таке рішення було чинне на час спірних правовідносин.
Тобто, у спірний період діяло рішення Часовоярськогої міської ради № 20 від 25.02.2009р., яким встановлений тариф за послуги з теплопостачання у розмірі 19,55грн. без ПДВ за 1м2 та саме такий тариф узгоджений сторонами у додатку № 1 від 01.03.2009р. до договору № 40 від 01.02.2006р.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що додатками № 1 до договорів, що укладалися між сторонами під час дії договору, сторони визначали розрахунок за отриману теплову енергію саме виходячи з площі приміщення та затвердженого тарифу.
У судовому засідання представник скаржника та позивача підтвердили, що у спірний період засоби обліку теплової енергії на будинку були відсутні, з огляду на викладене за висновками колегії суддів позивачем правомірно виставлялися рахунки виходячи з загальної квадратури приміщення та тарифу 19,55грн. без ПДВ.
Проте, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач не позбавлений права встановити тепловий лічильник та здійснювати розрахунки за теплову енергію виходячи з фактично отриманої теплової енергії.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 5.1. договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку / розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, до 25 числа.
Згідно до п. 5.5. договору при відсутності приладів обліку або виході з ладу -кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.
Як видно з матеріалів справи, зокрема додатку № 1 від 01.03.2009р. сторонами договору погоджена оплата за опалення саме виходячи з метрів квадратних, такий додаток відповідачем не оспорений та підписаний без зауважень.
Щодо наданих скаржником до матеріалів справи рахунків за жовтень -листопад 2011р., які виставлені позивачем виходячи з одиниці виміру Гкал, то вони судом до уваги не приймаються, оскільки не відносяться до спірного періоду.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. (повний текст підписаний 22.11.2011р.) у справі №4/411 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Часів Яр на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. (повний текст підписано 22.11.2011р.) у справі №4/411 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2011р. (повний текст підписано 22.11.2011р.) у справі №4/411 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.О. Мартюхіна
Судді: І.В. Зубченко
О.А. Марченко