Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/9601/11
вх. № 9601/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-62юр/4962 від 25.06.2011 р.;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.12.2011 р.; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Ізюмського міського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, м. Ізюм Харківської області 3-я особа < Текст >
про стягнення 6193,34 грн.
Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Ізюмського міського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, м. Ізюм Харківської області, 4651,34 грн. заборгованості з електроенергії (яка складається з тарифної складової 3876,11 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 775,23 грн.), КРЕ в сумі 748,63 грн. (КРЕ - 623,86 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 124,77 грн.), 639,62 грн. пені, 135,13 грн. 3% річних, 18,62 грн. інфляційних витрат та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 61-223 від 23.07.2004 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 грудня 2011 року.
05 грудня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає суму позову, заборгованість бере до уваги та зобов"язується своєчасно перерахувати кошти, виділені державним бюджетом.
Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2011 р. підтримував позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову не заперечував.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
23 липня 2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго", м. Харків, (позивач) та Ізюмським міським районним відділом Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, м. Ізюм (відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 61-223 (далі - договір).
Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За приписами ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).
За умовами договору позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до п.2.1.2. договору. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався відповідно до “Правил користування електричною енергією” (надалі Правила) та умов Договору, проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, а відповідач, в порушення умов договору своєчасно не розрахувався.
Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 3876,11 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” (зі змінами) нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію за спірний період в сумі 775,23 грн.
Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення 775,23 грн. заборгованості по податку на додану вартість на електричну енергію обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Пунктом 2.2.7 передбачено, що відповідач зобов"язується здійснювати оплату за послуги з компенсації реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
Позовна вимога про стягнення з відповідача плати з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 623,86 грн. підлягає задоволенню як правомірна.
Крім того, суд вважає вимогу позивача про стягнення 124,77 грн. заборгованості по податку на додану вартість на реактивну енергію обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18,62 грн. та 3% річних в сумі 135,13 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.2.1. договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
За таких підстав, суд визнає вимогу позивача про стягнення 639,62 грн. пені обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.11, 174, 179, 526, 549, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 174, 179, 193, 233 ГК України, ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України,
< Текст >
Позов задовольнити.
Стягнути з Ізюмського міського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (64300, Харківська область, м. Ізюм, пров. Гергієвський, 2, п/р № 39219000000214, МФО 851011, код 08676671) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149,
- на пр 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954) - 4651,34 грн. заборгованості з електроенергії (яка складається з тарифної складової 3876,11 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 775,23 грн.),
- на п/р 26003010050912 АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 00131954) КРЕ в сумі 748,63 грн. (КРЕ - 623,86 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 124,77 грн.), 639,62 грн. пені, 135,13 грн. 3% річних, 18,62 грн. інфляційних витрат, 1411,50 грн. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Смірнова О.В.
Повний текст Рішення складено 08 грудня 2011 року.