Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/3300/11
вх. № 3300/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився, 3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1., за дорученням 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С - Инвест", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним рішення, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 1/02-86-10№6к від 28.02.2011 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
05.12.2011 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд повернути позивачу позовну заяву, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заяви, оскільки норми ст. 63 ГПК України застосовуються судом при вирішення питання про порушення провадження у справі, а ні як коли справу вже порушено провадженням та вона розглядається в суді.
Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо).
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, вважає його не обґрунтованим, безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийняте рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 1/02-86-10 № 6-к від 28.02.2011 року.
Відповідно до цього рішення, визнано, що ТОВ "С-Инвест" (позивач по справі) за результатами діяльності в серпні-грудні 2009 року, 2010 році та станом на січень 2011 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку управління будинком, в межах житла, що обслуговується в місті Харкові по вул. Данилевського, 19-а із часткою 100 відсотків. Визнано бездіяльність ТОВ “С-Инвест”, яка полягала в неукладені договорів з виробниками (постачальниками) житлово-комунальних послуг для організації забезпечення потреб мешканців будинку цими послугами відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил, не внесенні змін до вже існуючих договорів із виробниками (постачальниками) шляхом надання відповідної інформації стосовно введення житлового будинку в експлуатацію на момент укладання з мешканцями будинку договорів про організацію надання послуг, що призвело до нарахувань мешканцям оплати (компенсації витрат) за організацію надання житлово-комунальних послуг за тарифами виробників (постачальників) цих послуг, передбачених для категорії споживачів - юридичні особи, розмір яких є більшим, ніж для категорії споживачів „населення", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку управління будинком, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Накладено штраф у розмірі 9000,00 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним спірне рішення адміністративної колегії ХОТВ АМКУ обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач мав підстави для оформлення надання житлово-комунальних послуг та укладення відповідних договорів з виробниками (постачальниками) цих послуг, лише як юридична особа за тарифами, передбаченими для цієї категорії споживачів у зв'язку з відсутністю правонаступник документів у споживачів; відсутністю у Товариства обов'язку, як забудовника, сповіщати підприємства, що виробляють житлово-комунальні послуги про проведення житлового будинку в експлуатацію, а отже відсутні правові підстави для визнання бездіяльності Товариства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; Товариство не є виробником або постачальником в частині надання комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території будинку, який знаходиться на балансі останнього.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
На момент укладання Товариством договорів про організацію надання послуг та договорів цільового внеску з мешканцями будинку № 19-а по вул. Данилевського м. Харкова Товариство вже отримало Свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 20000206 від 20.08.2009 року, а отже, набуло підстави для укладання договорів з виробниками (постачальниками) житлово-комунальних послуг для організації надання цих послуг за тарифами, передбаченими для категорії споживачів „населення".
Втім, в процесі своєї діяльності Товариство уклало господарські договори щодо отримання відповідних послуг безпосередньо з їх виробниками (постачальниками), зокрема з:
- КП “ВТП “Вода” на відпуск та споживання води (договір №13233 від 02.02.2006року);
- КПКГ “Харківкомуночиствод” на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) (договір № ІІІ-8543/00-АК-1);
- АК “Харківобленерго” про постачання електричної енергії (договір № 027383 від 04.03.2005 року);
- ВАТ “Харківміськгаз” купівлі-продажу природного газу (№ 9391 від 24.09.2009 року) (надалі - виробники житлово-комунальних послуг).
Отже, вищезазначені договори були укладені ще до прийняття в експлуатацію будинку, окрім договору на купівлю-продаж природного газу.
Згідно з умовами вищезазначених договорів Товариство отримувало послуги (як на власні потреби, так і для потреб мешканців будинку) за тарифами, що затверджені відповідними органами для виробників (постачальників) житлово-комунальних послуг у розрізі, передбаченому для категорії споживачів - юридичні особи.
При нарахуванні оплати за організацію надання житлово-комунальних послуг введення будинку в експлуатацію (а саме з 20.08.2009 року) Товариство застосовувало до споживачів тарифи, які діяли на цей період для категорії споживачів - юридичні особи. Такі дії Товариство пояснило тим, що відповідно до вищезазначених договорів здійснює оплату за тарифами виробників (постачальників) житлово-комунальних послуг.
Втім, згідно з умовами Договору на відпуск та споживання води Товариство зобов'язане повідомити письмово КП „ВТП „Вода" в 7-денний термін про зміну об'єкта водоспоживання для внесення змін та доповнень до договору (п.3.4.10 договору на відпуск та споживання води).
Відповідно до умов Договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) Товариство зобов'язане офіційно повідомити письмово КПКГ “Харківкомуночиствод” в 3-денний термін про зміну технічних і технологічних умов діяльності Товариства (п. 3.12 договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення).
Слід зазначити, що за даними КП “ВТП “Вода” для переведення розрахунків за водопостачання новозбудованого житлового будинку за тарифом, як для категорії споживачів “населення” необхідна наявність у Товариства свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (копія листа КП „ВТП „Вода" № 3123/29 від 27.08.2010 року).
Зазначене свідоцтво було надано Товариством до КП “ВТП “Вода” лише 12.05.2010 року, тобто, майже через 9 місяців після введення будинку в експлуатацію. Після надання свідоцтва були внесені зміни до договору, що укладений між Товариством та КП „ВТП „Вода" на відпуск та споживання води, з цього ж періоду Товариство здійснює нарахування компенсації витрат за послуги з централізованого постачання холодної води мешканцям будинку за тарифом, передбаченим для категорії споживачів “населення”.
Аналогічна ситуація склалась і при здійснені нарахувань компенсації витрат за послуги з водовідведення. За інформацією КПКГ “Харківкомуночиствод” для переведення розрахунків за водовідведення новозбудованого житлового будинку за тарифом, як для категорії споживачів “населення”, також необхідна наявність у Товариства свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та довідка про водопостачання, де зазначено, що нарахування оплати за послуги з водопостачання здійснюються за тарифом, передбаченим для категорії споживачів “населення”. 31.05.2010 року за зверненням Товариства, КПКГ “Харківкомуночиствод” внесло відповідні зміни до договору на приймання стічних вод, з цього ж періоду Товариство здійснює нарахування компенсації витрат за послуги з водовідведення мешканцям будинку за тарифом виробника цієї послуги, передбаченого для категорії споживачів “населення”(копія листа КПКГ „Харківкомуночиствод" №2864 від 31.08.2011 року ).
За даними АК “Харківобленерго” свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил Товариством було надано до АК “Харківобленерго”19.03.2010 року, тобто, майже через 7 місяців після введення будинку в експлуатацію. 19.03.2010 року до договору про постачання електричної енергії внесені відповідні зміни, після чого АК “Харківобленерго” для розрахунків за спожиту електроенергію застосовує для Товариства тариф “населеного пункту” за загально будинковим обліком, тариф “населення” для освітлення сходових клітин, живлення ліфтів та систем пожежегасіння, тариф для непромислових споживачів 2 класу напруги для електропостачання гаражів, парковці житлового будинку (копія листа АК „Харківобленерго" № 26Е-03/15-17324 від 31.08.2010 року).
Крім того, між Товариством та ВАТ „Харківміськгаз", після введення житлового будинку в експлуатацію, був укладений договір купівлі-продажу природного газу (для виробничих потреб). Зазначений природний газ Товариство використовувало з метою вироблення з нього за допомогою дахової котельні теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання для потреб мешканців будинку. В той час ціна природного газу та його постачання відповідно до зазначеного договору складала 2682,91 грн. за 1000 м. 3 (з ПДВ).
Слід зазначити, що відповідно до листа Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 09.09.2008 року № 4465/13/17-08 граничні ціни на природний газ, для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію (у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовує для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання...) з урахуванням ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання з 1 грудня 2008 року становлять 872,78 грн. за 1000 м.З.
За повідомленням ВАТ „Харківміськгаз" протягом 2009-2010 років Товариство не зверталось з приводу застосування тарифів за постачання природного газу, як для категорії споживачів „населення" (копія листа „ВАТ „Харківміськгаз" №06\2479 від 30.08.2010 року).
Отже, твердження Позивача, що він мав підстави оформити надання вищезазначених послуг та укласти відповідні договори з виробниками (постачальниками) цих послуг, лише як юридична особа за тарифами, передбаченими для цієї категорії споживачів, у зв'язку з відсутністю правонаступник документів у споживачів, безпідставне та не містить доказів та посилань на нормативно-правові акти.
Доводи позивача щодо відсутності обов'язку Товариства, як забудовника, сповіщати підприємства, що виробляють житлово-комунальні послуги про введення житлового будинку в експлуатацію, а отже, відсутні правові підстави для визнання бездіяльності Товариства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції спростовуються наступним.
Бездіяльність Товариства полягала не в несвоєчасному наданні виробникам (постачальникам) житлово-комунальних послуг відповідної інформації про введення житлового будинку в експлуатацію, а в не укладанні договорів з виробниками (постачальниками) житлово-комунальних послуг для організації забезпечення потреб мешканців будинку цими послугами відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил, не внесенні змін до вже існуючих договорів із виробниками (постачальниками) шляхом надання відповідної інформації стосовно введення житлового будинку в експлуатацію на момент укладання з мешканцями будинку договорів про організацію надання послуг.
Відповідно до умов договорів щодо будівництва житлового будинку з об'єктами інфраструктури, парковкою та дитячим майданчиком за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 19, що укладені між Товариством (забудовником) та замовниками будівництва, після здачі об'єкта в експлуатацію забудовник передає у власність замовників квартири. Крім того, замовники будівництва зобов'язані: „в срок 30 (тридцати) календарных дней после получения уведомления о готовности квартиры к передаче, самостоятельно (от своего имени) заключить с организацией, осуществляющей управление и зксплуатацию обьекта, договор о предоставлении коммунальных, зксплуатационных и иных услуг", „пропорционально площади квартиры компенсировать Застройщику расходы, связанные с содержанием обьекта, понесенные со дня получения Заказчиком уведомления о готовности квартиры к передаче" (мова оригіналу).
Таким чином, зобов'язання власників квартир (замовників будівництва) щодо компенсації забудовнику витрат, понесених ним в зв'язку з утриманням об'єкту припиняються з моменту укладання власниками квартир з організацією, що здійснює управління та експлуатацію будинку, договорів щодо організації надання житлово-комунальних послуг.
На момент укладання з мешканцями будинку договорів про організацію надання послуг та договорів цільового внеску, Товариство фактично припинило виконувати функції забудовника, та визначило себе балансоутримувачем будинку. Тобто, набуло права та обов'язки, а також взяло на себе функції балансоутримувача.
Зокрема, предметом Договору про організацію надання послуг є зобов'язання Товариства (балансоутримувача) організовувати надання споживачам вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання, водовідведення, електропостачання, обслуговування ліфтів, утримання житлового будинку та прибудинкової території та інших комунальних послуг (надалі - житлово-комунальні послуги), та зобов'язання споживача своєчасно компенсувати витрати балансоутримувача, пов'язані з організацією надання вказаних послуг.
Втім, відповідно до пункту 1.2. Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 року № 13 (надалі - Правила) управління будинком - це дії, спрямовані на забезпечення сталого функціонування будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, а також на організацію забезпечення потреби мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Функції з управління будинком та забезпечення його належної експлуатації власники, співвласники або за їх дорученням балансоутримувач здійснюють самостійно чи через особу, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком (далі - управитель).
Тобто, відповідно до умов вищезазначених договорів Товариство здійснює управління будинком в частині організації надання житлово-комунальних послуг.
Отже, Товариство забезпечує стале функціонування будинку та прибудинкової території, організовує забезпечення потреб мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України „Про житлово-комунальні; послуги" (надалі - Закон) управитель має право укладати договори з виробниках”, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом; контролювати виконанні умов договорів на надання житлово-комунальних послуг; отримувати плату за виконання власних функцій; інше.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; дотримуватись умов договорів з учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати беззастережного виконання умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил вії виконавців послуг; інше.
Отже, Товариство отримавши відповідне свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 20000206 від 20.08.2009 року та розпочавши роботу по укладанню договорів про організацію послуг з власниками квартир мало підстави укладати договори про постачання на прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо.
Тобто, Товариство зобов'язавшись організовувати надання споживачам вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання, водовідведення, електропостачання, обслуговування ліфтів, утримання житлового будинку та прибудинкової території та інших комунальних послуг, відповідно до договорів про організацію надання послуг, ґрунтуючись на діючому законодавстві, повинно було укласти відповідні договори з виконавцями (виробниками) послуг для забезпечення потреб мешканців (населення) об'єкта житлово-комунальними послугами відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил або внести зміни до вже існуючих договорів, які ним були укладені, як забудовником зазначеного будинку для потреб пов'язаних з будівництвом.
Зазначені доводи Товариства є безпідставним, оскільки на момент укладання з мешканцями будинку договорів про організацію надання послуг, Товариство виконує функції не забудовника, а управителя будинку.
Відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Послуга з управління будинком в розумінні абзацу тринадцятого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"" є товаром.
Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р (надалі - Методика), встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Відповідно до Методики часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто, період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.
Протягом серпня 2009 - січня 2011 років (часові межі ринку) управління будинком № 19-а по вул. Данилевського м. Харкова здійснювало лише Товариство на підставі укладених договорів про організацію надання послуг та договорів цільового внеску з мешканцями будинку.
Пунктом 25 договору про організацію надання послуг передбачений строк дії договору. Так, договір укладається на період до передачі житлового будинку на баланс об'єднання співвласників цього багатоквартирного будинку. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
На момент прийняття Рішення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 19-а по вул. Данилевського м. Харкова не створено.
Територіальними межами ринку управління будинком є межі житла, що обслуговується в місті Харкові по вул. Данилевського, 19-а.
Інші суб'єкти господарювання на ринку управління будинком в зазначених межах не діяли. Тобто, конкурентів на ринку управління будинком в межах житла, що обслуговується в місті Харкові по вул. Данилевського, 19-а, Товариство не мало.
Визначення монопольного становища Товариства здійснено відділенням відповідно до Методики.
Враховуючи наведене, Рішенням визнано, що Товариство за результатами діяльності в серпні-грудні 2009 року, 2010 році та станом на січень 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку управління будинком в межах житла, що обслуговується в місті Харкові по вул. Данилевського, 19-а із часткою 100 відсотків.
Відповідно до статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
За інформацією Товариства виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2010 рік складає 7933400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
З огляду на наведене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
В задоволенні заяви позивача про повернення позовної заяви - відмовити.
В задоволенні позову - відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 08 грудня 2011 року