Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2011 р. Справа № 5023/8269/11
вх. № 8269/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився, 3-ї особи < Текст > відповідача - Кот Т.В., 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Телемовна компанія А/ТВК", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Приватного підприємства "Тріада-Буд", м. Харків 3-я особа < Текст >
про розірвання договору, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд розірвати договір № К-3 купівлі-продажу цінних паперів від 16.02.2007 року; застосувати наслідки розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язати Приватне підприємство "Тріада-Буд" повернути у власність АТ "Телерадіомовна компанія А/ТВК" прості іменні акції АТ ТРК "Право А/ТВК" (код ЄДРПОУ 22722874) номінальною вартістю 10,00 грн. за одну акцію в кількості 1130 штук на загальну суму 11300,00 грн. Позов обґрунтований 526, 610-611, 652 ЦК України. Разом з позовною заявою до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заяви, оскільки до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.
До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
29.11.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі, вважає його безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема вказує на те, що позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію спірного договору, яка не відповідає оригіналу погодженого та підписаного сторонами Договору № К-3, відповідно до якого сторони домовились про те, що покупець зобов'язується сплатити 100% суми, вказаної у п. 1.3 договору в строк до 31.12.2007 року, а ні до 01.07.2007 року, як вказано у наданій до суду копії договору та яку відповідач сплатив 16.02.2007 року. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що ним надався до суду оригінал спірного договору, проте вказаний оригінал договору суду наданий не був.
Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.
29.11.2007 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, в якій відповідач вказує на те, що строк позовної давності з даного договору сплинув 16.02.2010 року та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, наполягає на задоволенні заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 16.02.2007 року між АТ "Телемовна компанія А/ТВК" (позивач) з однієї сторони та АКБ "Базис" від свого імені та за рахунок ПП "Тріада-Буд" (відповідач) був укладений договір № К-3 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов'язується продати, а покупець оплатити цінні папери, що зазначені у п. 1.2 договору за ціною, визначеної у п. 1.3 договору.
Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість всього пакету цінних паперів визначена сторонами 11300,00 грн.
Згідно п. 2.1 договору, покупець зобов'язується в строк до 01.07.2007 року оплатити 100% суми, вказаної у п. 1.3 договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.
Зазначена сума за спірним договором була перерахована покупцем 16.12.2007 року.
Позивач просить суд розірвати спірний договір та застосувати наслідки розірвання договору, обґрунтовуючи позов порушенням ПАТ "АКБ "Базис" умов спірного договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судом та підтверджено сторонами оплата за спірним договором була проведена 16.12.2007 року, тобто срок позовної давності сплив 16.12.2010 року. Позов поданий до суду 05.10.2011 року про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду.
Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем заявлено про сплив позовної давності.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 02 грудня 2011 року