Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" листопада 2011 р. Справа № 5023/9630/11
вх. № 9630/11
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дорученням, 3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2, за дорученням, 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астро-Інформ", м. Київ 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технік - центр", м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним правочину за договором, -
Позивач, ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ”, звернувся до суду з позовом про визнання правочину за договором № 1-02-10/3 від 01.02.10 про розробку бізнес-плану укладеного між ТОВ фірма “Технік-Центр” та ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що від ДПІ їм стало відомо про проведення документальної перевірки ТОВ фірма “Технік-Центр”. У результаті проведеної документальної невиїзної перевірки було складено акт в якому зазначається, що ТОВ фірма “Технік-Центр” без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання підприємством податкової вигоди.
Позивач вказує, що на думку ДПІ, у ході перевірки було встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також ДПІ вважає, що у ТОВ фірма “Технік-Центр” відсутні докази фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів.
ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” вважає що бездіяльність ТОВ фірма “Технік-Центр” щодо таких висновків ДПІ можуть негативно вплинули на ділову репутацію його підприємства. Відносно посадових осіб ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” може бути порушена кримінальна справа. Крім цього, позивач вказує, що у зв'язку з вказаними обставинами, ДПІ намагається провести позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності його підприємства та нарахувати штрафні та фінансові санкції.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
30.11.2011 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.
Суд, дослідивши клопотання та додані до нього документи, долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі, повідомив, що правочин був укладений в рамках діючого законодавства України, виконано в повному обсязі без претензій та зауважень, про що свідчать надані до матеріалів справи документи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Між ТОВ фірма “Технік-Центр” та ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” був укладений договір №1-02-10/3 від 01.02.10 про розробку бізнес-плану.
Предметом спірного договору було те, що виконавець ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” зобов'язується за письмовим завданням - ТОВ фірма “Технік-Центр” надати йому за плату послуги з розробки бізнес-плану, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.
Сума за договором складає 1 200 000,00грн. (Один мільйон двісті тисяч грн.. 00коп.) з урахуванням ПДВ.
Судом встановлено, що на підставі договору про розробку бізнес-плану ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” поставило ТОВ фірма “Технік-Центр” бізнес-план на загальну суму 1 200 000,00грн. (Один мільйон двісті тисяч грн. 00коп.) з урахуванням ПДВ.
Вказаний договір було складено згідно з вимогами Цивільного кодексу України та підписано двома сторонами.
Також, було підписано акт № 210330 приймання-передачі наданих послуг.
У відповідності з приписами діючого законодавства України та на виконання вимог ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” була виписана податкова накладна №310330 від 31.03.10 на загальну суму 1 200 000,00грн. (Один мільйон двісті тисяч грн. 00коп.) з урахуванням ПДВ.
Факт розрахунків між підприємствами підтверджується простим векселям серії АА 0392674 від 14.04.10 на загальну суму 1 200 000,00грн. (Один мільйон двісті тисяч грн. 00коп.) з урахуванням ПДВ.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України -“Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”.
Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України -“Договір є обов'язковим для виконання сторонами”.
Суд зазначає, що у відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - “Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку”.
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України -“суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться”.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, гідність і ділова репутація юридичної особи (ст.201 ЦК України).
У відповідності до п. 1 ст. 901 ЦК України, - “За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.”
Суд зазначає, у відповідності до ст.907 ЦК України, - “Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Таким чином, ТОВ фірма “Технік-Центр” виконало свої обов'язки перед ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” за цивільно-правовим договором належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією. Підприємством була видана податкова накладна, яка була належним чином оформлена та відображена у звітності підприємств.
Таким чином, суд зазначає, що договір №1-02-10/3 від 01.02.10 про розробку бізнес-плану укладений між ТОВ фірма “Технік-Центр” та ТОВ “АСТРО-ІНФОРМ” є дійсним та таким, що відповідають ст.ст. 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
З огляду на наведене, позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 05 грудня 2011 року