Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" листопада 2011 р. Справа № 5023/8244/11
вх. № 8244/11
Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєва К.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-62юр/5484 від 18.07.2011 року
відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа < Текст >
до ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм 3-я особа < Текст >
про стягнення 2903,86 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 2903,86 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків договором про постачання електричної енергії № 12236 від 16 лютого 2007 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму боргу з електричної енергії в розмірі 10,32 грн. (що складається з: тарифна складова-8,61 грн. та ПДВ 20 %-1,71 грн., 78,28 грн. пені, 15,56 грн. 3 % річних, перевищення договірних величин споживання електричної енергії (за березень 2011 року) в розмірі 994,33 грн. та заборгованість за перетоки реактивної енергії в сумі 1805,37 грн. (що складається з: КРЕ-1504,47 грн. та ПДВ 20 % на КРЕ-300,90 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/8244/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07 листопада 2011 року о 10:20.
В призначене судове засідання 07 листопада 2011 року позивач з'явився, проте вимоги ухвали суду від 06.10.2011 року не виконав.
В призначене судове засідання 07 листопада 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду від 07 листопада 2011 року розгляд справи відкладено на 28 листопада 2011 року.
В призначене судове засідання 28 листопада 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
В призначене судове засідання 28 листопада 2011 року відповідач не з'явився, 15 та 23 листопада 2011 року, на адресу суду повернулись ухвали суду від 06 жовтня 2011р. та від 07 листопада 2011 р., які були направлені на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідками поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28 листопада 2011 року юридична адреса відповідача - 64300, АДРЕСА_1, саме на вказану адресу господарським судом направлялись процесуальні документи відповідачеві.
Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
16 лютого 2007 року між позивачем - АК “Харківобленерго” та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про постачання електричної енергії за № 12236 ( далі - Договір), пролонгований відповідно до п. 9.11 вищевказаного договору в частині розрахунків до їх повного погашення.
В силу вимог Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно п. 2.1.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору.
Споживач відповідно до п. 2.2.5 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 “Порядок розрахунків” до Договору.
Відповідно до п.1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 16-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Відповідно до п.5 додатку №2 відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.
Пунктом 4.5 цього додатку також було передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку планового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, включаючи ПДВ. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата, за який період здійснюється оплата, номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору від 16 лютого 2007 року в період з березня 2011 року по липень 2011 станом на 01.09.2011 року поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, у зв'язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 8,61 грн.
Крім того, у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 1,71 грн.
Також, станом на 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем за вищевказаний період існує борг за плату з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 1805,37 грн.( де: КРЕ-1504,47 грн., ПДВ на КРЕ-300,90 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: Звіту про обсяги спожитої електричної енергії за березень 2011 року, у березні 2011 року, відповідачем використана електрична енергія в обсягах, що перевищила договірні величини на 1284 кВт/год.
Таким чином, позивачем пред'явлено до стягнення 994,33 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатками до спірного договору як договірні величини.
Відповідно до додатку № 1 на березень 2011 року споживачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 100000 кВт/г.
Додатком № 2 до спірного договору "Порядок розрахунків для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення", розрахунковий період встановлено споживачу з 16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Протягом розрахункового періоду відповідачем було проведено коригування договірної величини споживання електричної енергії, відповідно до якого скоригована договірна величина споживання електричної енергії на березень 2011 року склала 10000 кВт/г.
Таким чином, відповідач у березні 2011 року перевищив встановлені договірні величини споживання електричної енергії на 1284 кВт/г, а саме:
- 11284 кВт/г (фактично спожита Е/Е) - 10000 кВт/г - узгоджена договірна величина) = 1284 кВт/г (перевищення договірної величини).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з електричної енергії в розмірі 10,32 грн. (що складається з: тарифна складова-8,61 грн. та ПДВ 20 %-1,71 грн.), заборгованості за перетоки реактивної енергії в сумі 1805,37 грн. (що складається з: КРЕ-1504,47 грн. та ПДВ 20 % на КРЕ-300,90 грн.) та перевищення договірних величин споживання електричної енергії (за березень 2011 року) в розмірі 994,33 грн., є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вищевказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем також пред'явлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 15,56 грн., що нараховані за період з травня 2011 року по серпень 2011 року.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за договором, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення З % річних в розмірі 15,56 грн. обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.
Нарахування пені здійснено відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до спірного договору № 12236 від 16.02.2007 року, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну за період травень-серпень 2011 року. Згідно нарахувань позивача сума пені за вищезазначений період складає 78,28 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 78,28 грн. відповідають вимогам спірного договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню з відповідача на користь позивача.
Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - < Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (64300, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954):
- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823 - 10,32 грн. заборгованості за електричну енергію (де: Е/Е- 8,61 грн. та ПДВ на Е/Е-1,71 грн.), 994,33 грн. перевищення договірних величин;
- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931 - 1805,37 грн. заборгованості по КРЕ (де: КРЕ-1504,47 грн. та ПДВ на КРЕ-300,90 грн.), 15,56 грн. річних, 78,28 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Жиляєв Є.М.
Повний текст судового рішення по справі № 5023/8244/11 підписано 02 грудня 2011 року.