"24" листопада 2011 р.
Справа № 2/86/5022-1409/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Колубаєвої В.О. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні вул. Клінічна, 1-а, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, майдан Волі, 1, м. Тернопіль, 46001
про стягнення 30 521 грн. збитків.
За участю представників сторін:
позивача:
відповідача:
Суть справи: Позивач просить стягнути понесені ним збитки в сумі 30 521 грн., внаслідок неоплати комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, водовідведення та електроенергія); якими відповідач користується згідно умов угод про співпрацю від січня 2006р. та від 02.02.2010р.
Пояснює, що перевіркою контрольно-ревізійного відділу м. Тернополя (акт № 17-22/81 від 22.07.2011р.) встановлено, що неоплата комунальних послуг при користуванні державним підприємством приміщеннями місцевого самоврядування є порушенням Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ.
Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнає (лист без номеру і дати), посилаючись на те, що відповідач є клінічним лікувально-профілактичним закладом (наказ Мінохорони здоров'я України № 273 від 14.09.1998р.). А тому, згідно Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (п. 1.5 Положення), витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, відносяться за рахунок коштів клінічного лікувально-профілактичного закладу (відповідача).
Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:
1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 01.01.2011р. оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку до 10.11.2011р.
10.11.2011р. розгляд справи перенесено на 24.11.2011р. на 09 год. 30 хв.
2) В січні місяці 2006р. та 02.02.2010р. сторони по справі заключили угоди про співпрацю.
Із тексту даних угод вбачається, що такі виникли між суб'єктами господарювання, тому їх слід вважати господарсько-договірними зобов'язаннями (ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
До складу збитків включається:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;
- додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів … тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язань.
Отже, даними статтями передбачено, що збитки стягуються тільки в тому разі, коли одна із сторін по договору порушила його умови.
3) В угоді про співпрацю від січня 2006р. сторони передбачили:
- взаємні обов'язки із спільної організації вдосконалення і забезпечення медичною допомогою населення міста (п. 1.1 угоди);
- обов'язки позивача: виділити площі для навчального та наукового процесів (п. 3.1 угоди);
- обов'язки відповідача: покращення матеріально-технічної бази лікарні (п. 4.1 угоди).
В угоді про співпрацю від 02.02.2010р. сторони, крім вищезазначеного, передбачили:
- робота по наданню медичної допомоги проводиться на площах позивача, які спільно використовуються (п. 2 угоди);
- адміністрація позивача зобов'язується у своїй діяльності керуватися наказом МОЗ України за № 174 від 05.06.1997р. "Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я" (п. 5 угоди);
- для забезпечення навчально-методичної і науково-лікувальної роботи виділити і закріпити за тематичними кафедрами площі для користування (п. 5.4 угоди).
Отже, в угодах про співпрацю від січня 2006р. та 02.02.2010р. сторони не передбачили оплату комунальних послуг на площах, виділених для навчальних та наукових процесів.
Тим паче, що позивач взяв на себе обов'язки в своїй діяльності керуватися Положенням про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, пункт 1.5 якого передбачає, що витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, здійснюються за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу (позивача по справі).
Тобто, позивач в заключених з відповідачем договорах прямо передбачив, що як оренда приміщення, так і комунальні послуги відносяться на позивача.
При заключенні даних договорів між сторонами виникли цивільні права і обов'язки (ст.ст. 11, 13, 14, Цивільного кодексу України), які згідно ст. 229, 526, 626 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, обов'язково повинні виконуватись належним чином.
Тим паче, що недійсність заключних між сторонами правочинів про співробітництво прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними. Тому, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, дані правочини є правомірними (презумпція правомірності правочину).
При таких обставинах слід вважати, що збитки в сумі 30 521 грн. позивач поніс не внаслідок порушення відповідачем умов, заключених між сторонами угод про співпрацю.
Тому позовні вимоги позивача слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають задоволенню.
4) При розгляді справи також враховувалось:
а) до даних правовідносин не можуть бути застосовані п. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, так-як, як зазначено вище, сторони в договорах не домовились відшкодовувати комунальні послуги. А законом такі дії також не передбачені.
Тобто, якби сторони в договорі передбачили, що відповідач відшкодовує позивачеві збитки, одержані при оплаті комунальних послуг, а не узгодили у якому розмірі дані збитки відшкодовують, то тоді сторони мали б право застосовувати ст. 632 Цивільного кодексу України або ст. 225 Господарського кодексу України.
б) Відповідно до Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.1997р. № 174, зареєстрованого Міністерством юстиції України 07.07.1997р. за № 245/2049, Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 273 від 14.09.1998р., "Про надання статусу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров'я … Тернопільської області ..., враховуючи подання Управління охорони здоров'я облдержадміністрації від 27.11.2003р. № 1653/1; з метою поліпшення організації та якості роботи лікувально-профілактичних закладів Тернопільської області та Тернопільської державної медичної академії, розпорядженням голови облдержадміністрації № 589 від 08.12.2003р., було створено міську комунальну дитячу клінічну лікарню.
Тобто, з 08.12.2003р. позивачеві був наданий статус клінічного закладу. З якого часу і на позивача і відповідача розповсюджуються вимоги Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, що сторони і передбачили в угодах про співпрацю.
Тим паче, що в п. 2 Розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації № 404 від 03.10.2002р. "Про клінічні лікувально-профілактичні заклади області" визначено, що управлінню охорони здоров'я облдержадміністрації, ректору Тернопільської державної медичної академії, головним лікарям клінічних лікувально-профілактичних закладів у своїй діяльності керуватися Положенням про клінічний лікувальний заклад охорони здоров'я, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я № 174 від 05.06.1974р.
5) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, видатки по держмиту слід покласти на позивача.
6) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на позивача.
Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1) В позові позивачеві відмовити.
2) Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «24» листопада 2011 року через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8869
Суддя В.О. Колубаєва