36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа №11- 304 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А.Є.
Категорія: ч.3 ст. 185 КК Т .З. Доповідач Лісіченко Л.М.
Іменем України
2011 року квітня місяця 12 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого -судді Лісіченко Л.М.
суддів: Захожая О.І., Батрака В.В.
з участю прокурора - Попок О.В.
захисника -ОСОБА_1
засудженого -ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією із внесеними змінами засудженого ОСОБА_2 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, військовозобов'язаний, не працює, раніше судимий,
- 08.10.1998 року Диканським районним судом за ч.3 ст.140, ч.3 ст.81 КК України на 3 роки позбавлення волі на підставі ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 20.06.2000 року Диканським районним судом за ч.2 ст.140; ст.43 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 30.10.2002 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 27 днів;
- 23.12.2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 , ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 23.02.2006 року згідно постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.02.2006 року умовно-достроково на 6 місяців 23 дні
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання - 3 роки позбавлення волі.
За вироком суду, ОСОБА_2, маючи непогашену судимість за вчинення тяжкого злочину на шлях виправлення не став і знову скоїв два злочини пов'язані з таємним викраденням чужого майна, один з яких є тяжким.
09 січня 2011 року, близько 01 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства потерпілого ОСОБА_3, яке розташоване в АДРЕСА_2, де впевнившись у відсутності потерпілого та інших сторонніх осіб, проник до приміщення гаража, звідки таємно повторно викрав газонокосарку марки “FERM” вартістю 665 грн. електроболгарку марки “BOSH” вартістю 400 грн. електроточила вартістю 210 грн., дві економ-лампи освітлення марки “MAXUS” вартістю 64 грн., завдавши таким чином потерпілому збитки на загальну суму 1339 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_2 09 січня 2011 року близько 04 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства потерпілого ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_3, де впевнившись у відсутності потерпілого та інших сторонніх осіб, повторно, з-під саморобного навісу, розташованого біля будинку, викрав електродриль марки ”Stern” вартістю 98 грн., електроболгарку марки ”Stern” вартістю 84 грн., шуруповерт марки “Baunek” вартістю 168 грн., пневмопістолет для обдуву автомобіля марки «Стандарт»вартістю 63 грн., пістолет для залиття силікону вартістю 10 грн. 50 коп., ящик для інструментів вартістю 42 грн., 100 погонних метрів мідного кабелю загальною вартістю 210 грн., завдавши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 675 грн. 50 коп.
В апеляції із внесеними змінами засуджений ОСОБА_2 просить пом'якшити покарання, застосувавши щодо нього ст.69 КК України, вказує, що щиро розкаюється у скоєному, добровільно написав явку з повинною і на момент винесення вироку працював, але суд у вироку безпідставно вказав, що він не займається суспільно-корисною діяльністю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта -засудженого ОСОБА_2 та його захисника -ОСОБА_2, які апеляцію із внесеними змінами підтримали, просили застосувати ст.69 КК України та призначити покарання, нижчим від найнижчої межі із підстав, у ній зазначених; думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції засудженого без задоволення, колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 і ч.2 ст.185 КК України та фактичні обставини справи встановлені правильно, відповідно до ст. 299 КПК України судом не досліджувались і в апеляціях не оспорюються.
Його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України і в апеляції із внесеними змінами кваліфікація також не оскаржується.
В той же час, твердження в апеляції засудженого про безпідставність висновків суду щодо ухилення ОСОБА_2 від суспільно-корисної праці колегія суддів вважає слушними.
Так, під час судового слідства суд приєднав до матеріалів справи характеристику з місця роботи ОСОБА_2 відповідно до якої він працює і за місцем роботи зарекомендував себе позитивно. ( а.с.137 )
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 надав копію трудової книжки, яка містить запис про його звільнення з роботи 14.02.2011 року, тобто після винесення вироку на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
За таких обставин з мотивувальної частини вироку слід виключити висновок суду про те, що ОСОБА_2 не займається суспільно-корисною працею, а займається злочинною діяльністю, хоча є працездатною особою, а у вступній частині вироку необхідно вказати, що він працював робітником ПП «Рекпол».
Також, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження в апеляції засудженого про необхідність врахування як обставини, що пом'якшує покарання -з'явлення із зізнанням.
Разом з тим, згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання засудженому суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 призначено мінімальне покарання за ч.3 ст.185 КК України, наближене до мінімального покарання за ч.2 ст.185 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і за сукупністю злочинів також визначено мінімальне покарання.
Суд не знайшов підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України і колегія суддів вважає, що по справі не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З огляду наведеного підстав для пом'якшення покарання засудженому не вбачається, у зв'язку з чим його апеляцію слід залишити без задоволення.
В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_2 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_2 не займається суспільно-корисною діяльністю, а займається злочинною діяльністю, хоча є працездатним.
У вступній частині вироку вказати, що ОСОБА_2 працював робітником ПП «Рекпол».
Визнати обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 з'явлення із зізнанням.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Лісіченко Л.М. Захожай О.І. Батрак В.В.