01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.11.2011 № 05-5-51/12010
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі Дімаковій Г.О.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №06-9895 від 17.10.2011 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації «Львівгаз»
на ухвалу
Господарського суду міста Києва
від 30.09.2011 р.
у справі № 05-5-51/12010 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації «Львівгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»
про визнання права власності
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» про визнання права власності за ПАТ «Львівгаз» на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС 0091 ВО.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2011 р. у справі № 05-5-51/12010 вищезазначену позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду позивачу на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати і передати позов на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» прийнято до провадження.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 р. явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Одним з мотивів повернення позовної заяви, зазначених в оскаржуваній ухвалі, відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України є відсутність у додатках до позовної заяви документів, що підтверджують повноваження керівника на підписання ним відповідного доручення представникові. У зв'язку з цим суд першої інстанції вважає, що вказана обставина тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України.
Статтею 28 ГПК України передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації, дана стаття не передбачає додатково подавати представнику документи на керівника який підписав доручення.
Відповідно до ч. 5 п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.
Наступними підставами для повернення позовної заяви є п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а саме, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що в позовній заяві не вказано повного найменування сторін або їх адрес, в даному випадку через відсутність ідентифікаційних кодів сторін, а також через відсутність документів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предмет даного позову не стосується виконання грошових вимог позивача по договору лізингу, а стосується виконання умов договору лізингу відповідачем в частині переходу права власності на предмет лізингу.
Пунктом 3 ст. 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково.
Вищезазначене підтверджується також ч. 2 п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» де зазначено, що суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.
Що стосується ідентифікаційних кодів сторін то, колегія судів зазначає, що відповідно до ч. 7 п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні.
Ще однією підставою для повернення позовної заяви, судом першої інстанції вказано п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, яким передбачено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було подано платіжне доручення №7388 від 19.09.2011 р., яке оформлене та підписане відповідно до «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита» (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 р.). На звороті платіжного доручення №7388 є підписи виконавця та контролера, а також підпис начальника відділення.
За змістом пункту 7 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №320 від 16.08.2006 р.), право підпису таких документів належить керівнику банку (філії) та уповноваженим службовим особам, право другого підпису належить головному бухгалтеру банку (філії) та службовим особам, уповноваженим керівником банку.
Відповідно до ч. 5 п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 (з наступними змінами та доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Відповідно до п.п. 4, 11 ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки тощо, необхідні для вирішення спору, вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
З огляду на викладене, повернення оскаржуваною ухвалою позовної заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» без розгляду на підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України є неправомірним.
Відповідно до ч. 4 ст. 106 ГПК України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.09.2011 р. у справі № 05-5-51/12010 скасувати.
Справу № 05-5-51/12010 передати на розгляд Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді